20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11048/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, прийняте суддею Дмитрук В.В. у м.Луцьку в порядку письмового провадження, у справі № 140/2228/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 16.02.2018 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 №78; зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 16.02.2018, з урахуванням проведених виплат, та факту подання усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, прийнятим в порядку спрощеного провадження, в задоволенні позову - відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що на момент первинного встановлення йому інвалідності - 26.06.2015 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XII пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Вказана норма Закону набрала чинності 01 січня 2017 року.
Саме це стало підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 01.01.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Стаття 16-3 Закону №2011-XII у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача.
Міністерство оборони України та Волинський обласний військовий комісаріат відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.06.2014 по 27.07.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2014 №7346 (а.с.6).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2014 №640 28.09.2014 позивач під час виконання обов'язків військової служби в районі населеного пункту Дзеркальне Донецької області під час взяття в полон незаконними збройними формуваннями одержав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій грудного та поперекового відділу хребта (а.с.5).
07.05.2015 позивача виключено із списків особового складу, що підтверджується витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2015 №31 (а.с.7).
26.06.2015 медико-соціальна експертна комісія встановила позивачу ІІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим позивачу була виплачена компенсація в розмірі 182 700 грн. (а.с.12)
16.02.2018 медико-соціальна експертна комісія встановила позивачу ІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини (а.с.11).
У травні 2019 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з врахуванням виплачених сум.
Рішенням, оформленим протоколом від 14.06.2019 №78, Міністерство оборони України відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки дворічний строк, передбачений пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, не було додержано, тому позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідач як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення, діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а, відтак, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 16.02.2018 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 №78, виходячи з наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дані спірні правовідносини регулюються ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності … є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Третю група інвалідності позивачу встановлено з 26.06.2015 до 01.07.2016.
21.06.2016 рішенням МСЕК продовжено 3 групу інвалідності на 2 роки до 21.06.2018.
16.02.2018 встановлено другу групу інвалідності.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на 26.06.2015) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на 26.06.2015) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі … 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин - встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, визначено дворічний строк реалізації права на одноразову грошову допомогу, отже, позивач не має право на отримання вказаної допомоги.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше встановлено 3 групу інвалідності 26.06.2015, а другу групу встановлено 16.02.2018, після повторного встановлення 3 групи.
Таким чином, дворічний строк, передбачений пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не було додержано, отже позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Щодо покликання апелянта на правові висновки Верховного Суду у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17), у постанові від 21 червня 2018 року по справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) та у постанові від 30 вересня 2019 року по справі № 825/1380/18 (№ К/9901/58213/18), то апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки позивач невірно трактує спірний часовий проміжок.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
керуючись ч.3 ст.243, ст.308, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, у справі № 140/2228/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21.11.19