20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/7755/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кононової О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання дій неправомірними, скасування рішення та картки відмови, -
суддя в 1-й інстанції Лучко О.О.,
час ухвалення рішення - 27.05.2019 року, 10:39 год.,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 03.06.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання дій неправомірними, скасування рішення та картки відмови.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки 21.01.2019 ним придбано автомобіль марки „BMW”, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який було пред'явлено до Івано-Франківської митниці ДФС Митного поста “Івано-Франківськ-центральний” для його розмитнення. Під час декларування товару ним була заявлена митна вартість, визначена ним самостійно, в розмірі 8000 EUR. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних документів, передбачених Митним кодексом України, Івано-Франківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з мотивів, викладених в ній. Просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила, зазначивши що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідачем у зв'язку з відсутністю платіжного документу, що підтверджує вартість придбаного транспортного засобу.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Позивачем придбано автомобіль марки „BMW”, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1995 см3, потужність двигуна - 120 кВт, що підтверджується рахунком №15 від 06.02.2019. Оплату здійснено готівкою в розмірі 8000 EUR (а.с.12-13).
13.02.2019 представником позивача - митним брокером ФОП ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці ДФС Митного поста “Івано-Франківськ-центральний” електронну митну декларацію №UA26010/2019/405975 від 13.02.2019 для митного оформлення придбаного транспортного засобу (а.с.22).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок №15 від 06.02.2019 (а.с.12-13); декларацію про походження товару (declaration of origin) №0380 від 06.02.2019; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/11314 від 09.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.07.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 18.04.2011; інші некласифіковані документи від 13.02.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DE875200126045Е4 від 07.02.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, посадовою особою митниці декларанту направлено перше електронне повідомлення від 13.02.2019 про початок митної консультації. Запропоновано надати оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації. Відповіді декларант не надав (а.с.62-63).
13.02.2019 відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA206010/2019/405975 та доданих до неї документів відмовив позивачу у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/01162 від 13.02.2019 (а.с. 16).
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2019/000921/2 від 13.02.2019 (а.с.15), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 15050 EUR. Згідно вказаної картки відмови та рішення про коригування митної вартості митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).
При визначенні митної вартості товару перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідно ч.3 ст.53 МК України. 2-5 методи визначення митної вартості (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Джерело інформації: ризик згенерований АСАУР ДФС105-2 -106-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN- кодами: НОМЕР_5 , валюта - ЕUR, вартість - 15050. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
14.02.2019 за електронною митною декларацією №UA206010/2019/406100 (а.с. 22, 51) позивачем проведено митне оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг за шостим методом визначення згідно рішення про коригування митної вартості зі сплатою митних платежів.
Згідно частини першої статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК).
Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою-другою статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 58 МК визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
За змістом частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).
Згідно частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2019 декларантом позивача подано до митного оформлення такі документи, зокрема: рахунок №15 від 06.02.2019 (а.с.12-13); декларацію про походження товару (declaration of origin) №0380 від 06.02.2019; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/11314 від 09.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.07.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 18.04.2011; інші некласифіковані документи від 13.02.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DE875200126045Е4 від 07.02.2019.
Такі документи за назвою і змістом відповідають вимогам частини другої статті 53 МК.
Проте, згідно Рішення надані декларантом документи не містять достатніх даних для визначення заявленої митної вартості.
Згідно частини першої статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК).
Згідно частини п'ятої статті 57 МК у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК).
За приписами частини першої статті 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У частині другій статті 58 МК вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша статті 54 МК).
У відповідності до частини другої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 МК передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже вище встановлено, митну вартість імпортованого ТЗ, що вказана декларантом у МД-1, визначено за основним методом, а до самої МД-1 декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
При цьому, відомості, що зазначені рахунку-фактурі (Інвойсі), на думку апеляційного суду засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 8000 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у позивача відсутні.
В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17.
У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідачем у зв'язку з відсутністю платіжного документу, що підтверджує вартість придбаного транспортного засобу.
Проте відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (Інвойсу), в тому числі не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Оскаржуване Рішення ґрунтується лише на інформації, отриманій у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР якою до вказаного ТЗ згенеровано ідентифікатор ризику по вартості 15050 євро.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі №805/2713/16-а.
Зі змісту положень розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МК випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, за наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Покликання суду першої інстанції на те, що з замовлення-зобов'язання на купівлю вживаного транспортного засобу вбачається, що у ньому відсутній підпис покупця - ОСОБА_1 . колегією суддів до уваги не береться, оскільки замовлення-зобов'язання на купівлю вживаного транспортного засобу не є документом, що свідчить про купівлю-продаж чи розрахунки за придбаний транспортний засіб.
Щодо висновків суду першої інстанції, що в рахунку №15 від 06.02.2019 наведено банківські реквізити продавця та не зазначено про можливість проведення оплати покупцем готівкою (а.с.12-13) і з даного рахунку не вбачається, що продавець отримав готівкою кошти у розмірі 8000 EUR як оплату за автомобіль „BMW”, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , то такі спростовуються листом Buzgau Automobile GMBH від 06.11.2019 року, згідно якого вбачається, що автомобіль „BMW”, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 був проданий позивачу 06.02.2019 року за 8000 євро.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки в подальшому оформив митну декларацію на підставі рішення про коригування на суму 7000 EUR та не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно ч.7 ст.55 Митного Кодексу України, вірними є висновки суду першої інстанції, що оформлення митної декларації за вартістю транспортного засобу, визначеною митним органом, а в подальшому сплата митних платежів, не позбавляє права декларанта оспорити рішення про коригування митної вартості як таке відповідно до п.п. “б” п.5 ч.2 ст.55 МК України, а застосування процедури випуску автомобіля у вільний обіг декларантом є його правом, а не обов'язком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що є всі правові підстави для задоволення позовних вимог апелянта в частині визнання протиправними та скасування Рішення та Картки відмови.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що слід стягнути з бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача 2841 гривень 99 копійок понесених судових витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 300/529/19 - скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000921/2 від 13.02.2019 року.
Скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/01162.
Стягнути з бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39640261) в користь ОСОБА_1 (с. Верхнє Калуського району Івано-Франківської області, АДРЕСА_1 , ІНПП НОМЕР_6 ) 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) гривню 99 (дев'яносто дев'ять) копійок понесених судових витрат на сплату судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.