іменем України
18 листопада 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 739/789/19
Головуючий у першій інстанції - Іващенко А. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1295/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
Третя особа - Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
місце ухвалення судового рішення - м. Новгород-Сіверський Чернігівської області
дата складання повного тексту судового рішення - 12 серпня 2019 року
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила звільнити її від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15118 грн. 03 коп.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 . Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2010 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірваний.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2012 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.07.2012 року та видано виконавчий лист.
26 жовтня 2012 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/2513/315/12. Під час проведення виконавчих дій складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на кінець 2018 року у розмірі 9747, 31 грн.
Проте, згідно постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 24 січня 2019 року заборгованість за період з 26.10.2012 року по 31.12.2012 року вже становила 15118,03 грн., тому позивач вважає, що розрахунок заборгованості не відповідає дійсності.
На думку позивача, державним виконавецм не взято до уваги, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25.03.2013 року визначено місце проживання дитини з нею, а у період з 16.01.2014 року по 01.102018 року вона не працювала і отримувала лише допомогу по безробіттю. Лише з 01.102018 року вона працевлаштувалась на роботу і 04.02.2019 року звільнена.
Позивач стверджує, що державним виконавцем безпідставно не зараховані аліменти, які вона щомясячно з 26.10.2012 року надсилала поштовими переказами ні ім'я ОСОБА_2 на його особисту банківську карту. З огляду на ст.ст. 186, 188 СК України просила звільнити її від сплати заборгованості по сплаті аліментів.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та на прушення судом норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги аналогічні вимогам позовної заяви та зводяться до того, що визначена виконавчою службою заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 15118,03 грн. не відповідає дійсності і не підтверджена належними документальними доказами.
Вважає, що судом першої інстанції необгруновано не взято до уваги отримання позивачем допомоги по безробіттю у період з 16.01.2014 року по 01.10.2018 року та не враховані надані суду квитанції про сплату відповідачу щомісячних платежів по аліментам.
У відзиві на апеляційну скаргу Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної виконавчої служи Головного територіального управліня юстиції у Чернігівській області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2019 року - без змін.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2010 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% пржитковог мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 липня 2012 року і до досягнення ним повноліття (а.с. 6-7).
26 жовтня 2012 року постановою головного державного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/2513/315/12 (а.с. 107).
Згідно розрахунку по виконавчому листу № 2/2513/315/12 від 23.08.2012 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.06.2018 року складає 9747,31 грн., а станом на грудень 2018 року - 15118,03 грн. і наявність цієї заборгованості позивач не заперечує у своїй позовній заяві. (а.с. 129).
24 січня 2019 року постановою заступника начальника Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Кветницькій Н.С.встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. У постанові зазначено, що згідно розрахунку від 31.12.2018 року заборгованість по аліментам за період з 26.10.2012 року по 31.12.2018 року становить 15118,03 гривень. (а.с. 25-26).
Як встановлено апеляційним судом з досліджених матеріалів справи, сплата ОСОБА_1 на утримання дитини аліментів підтверджується наявними в матеріалах копіями квитанцій (а.с. 9-17) та розписками ОСОБА_2 і зазначені виплати враховані виконавчою службою при визначенні загального розміру заборгованості (а.с. 124, 128, 130). На спростування цих обставин позивачем не надано доказів суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.
Також апеляційним судом встановлено, що 08 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 66).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано розмір нарахованої заборгованості по аліментам і не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для звільнення її від сплати існуючої заборгованості по аліментам.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред'явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Статтею 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.
З огляду на викладене, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 не надала належних і допустимих документальних доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів.
Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами. Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення та не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Твердження апелянта про перебування на обліку у центрі зайнятості і отримання допомоги по безробіттю у період з 16.01.2014 року по 01.10.2018 року апеляційний суд оцінює критично як такі, що спростовуються довідкою Новгород-Сіверського районного центру зайнятості від 13 травня 2014 року (а.с. 120). Із зазначеної довідки убачається, що ОСОБА_1 знята з обліку у центрі зайнятості 01 травня 2014 року у зв'язку з працевлаштуванням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. і ці обставини позивачем не спростовані і не заперечувались.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скарги щодо необґрунтованості складеного державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам у розмірі 15118 грн.03 коп., оскільки зазначений розрахунок позивачем у встановленому порядку не оскаржувався і не спростований та складений з урахуванням сплачених нею сум згідно наданих квитанцій та розписок відповідача.
Наведені в позові обставини, які не підтверджені відповідними доказами, не можуть слугувати підставами для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: