Справа № 750/5072/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/784/19
Категорія - ч.2 ст. 345 Доповідач ОСОБА_2
19 листопада 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010001053 від 15 лютого 2019 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2019 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, освіта неповна базова, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 28 грудня 1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 229-6, ч. 1 ст. 42 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацію майна;
2) 11 квітня 2000 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 81, ст. 42, 43 КК України (1960 року) до 3 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
3) 24 червня 2005 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
4) 06 вересня 2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки;
5) 27 жовтня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 342 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 345 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обчислюється з 15 лютого 2019 року.
Питання про долю речових доказів вирішене згідно вимог ст. 100 КПК України.
Судом визнано доведеним, що 15 лютого 2019 року о 15 год. 04 хв. по лінії «102» надійшло анонімне повідомлення про порушення публічного порядку та невиконання батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини в під'їзді будинку АДРЕСА_2 .
За цим викликом, з метою перевірки повідомлення та вжиття заходів з охорони публічного порядку, о 15 год. 17 хв. 15.02.2019 прибув патруль поліції у складі заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 та інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , які між 3 та 4 поверхом у першому під'їзді будинку за вказаною адресою виявили громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, чим порушували публічний порядок, а також малолітнього ОСОБА_12 , 2014 року народження, який лежав на бетонній підлозі в розстебнутому верхньому одязі.
У зв'язку із вчиненням ОСОБА_6 правопорушення, працівником поліції ОСОБА_9 , відповідно до ст. 30, 31 Закону України «Про національну поліцію», відносно ОСОБА_6 застосовано превентивний захід у вигляді перевірки документів та висунуто останньому законну вимогу надати документи, що посвідчують особу.
Однак, ОСОБА_6 агресивно відреагував на законні вимоги працівників поліції та почав розмахувати в їх бік руками, чим створив загрозу особистій безпеці працівників поліції, у зв'язку з чим, згідно ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», був попереджений про можливість застосування до нього поліцейських заходів примусу у вигляді фізичної сили та спеціальних засобів.
Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_6 близько 15 год. 21 хв. 15.02.2019, знаходячись на міжсходинковому майданчику між 7 та 8 поверхами першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного ним діяння, маючи умисел, спрямований на опір представникам правоохоронного органу, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є працівником поліції, одягнений у формений одяг та перебуває при виконанні службових обов'язків, з метою перешкоджання виконанню працівником поліції своїх службових обов'язків, з мотивів явної неповаги до авторитету працівників органів державної влади, не бажаючи підкорятись законним вимогам працівників правоохоронного органу та намагаючись протидіяти їх законній діяльності з охорони публічного порядку, законні вимоги щодо надання документів для перевірки та припинення своєї протиправної поведінки не виконав, та почав чинити активний фізичний опір, який виразився у застосуванні фізичної сили до ОСОБА_9 , штовханні останнього в область тулубу, хапанні за руки, здійсненні активного супротиву при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів.
Продовжуючи протиправну діяльність ОСОБА_6 15 лютого 2019 року близько 15 год. 21 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на міжсходинковому майданчику між 7 та 8 поверхами в першому під'їзді будинку АДРЕСА_2 , з метою перешкоджання виконанню працівниками поліції своїх службових обов'язків, з метою явної неповаги до авторитету працівників органів державної влади, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є працівником поліції, умисно завдав два удари руками в ділянку обличчя, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді набряку та забиття м'яких тканин зовнішнього носа, саден правої щоки, які згідно висновку експерта № 93 від 06.03.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити, мотивуючи тим, що вирок суду є незаконним та не обґрунтованим, ухвалений з порушенням принципу верховенства права.
Вказує на те, що він не вичиняв діянь у яких обвинувачується, а кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковане з невідомих йому причин. Так, єдиною підставою для затримання могло бути ненадання ним працівникам поліції паспорта громадянина України. Однак, 15 лютого 2019 року по відношенню до патрульних він не вчиняв протизаконних дій, а навпаки правоохоронці навмисно позбавили його можливості надати документи для встановлення його особи, в результаті чого незаконно позбавили його волі.
Суд першої інстанції, під час ухвалення вироку, знехтував тим фактом, що матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів його протизаконної поведінки, в той час як запис з нагрудної камери поліцейського свідчить про відсутність будь-яких порушень з його боку. Відеозапис з нагрудної камери іншого поліцейського з невідомих причин зник та не фігурує у матеріалах справи в якості доказу, а працівники поліції плутаються у своїх показаннях з приводу того чи працювала нагрудна відеокамера іншого патрульного.
Більш того, він не мав жодних підстав для агресивної та протиправної поведінки по відношенню до патрульних, а тим більше нападу на правоохоронця.
На думку апелянта, в основу обвинувального вироку було покладено неналежні докази, його винуватість нічим не підтверджена, а тому його засудження є неприпустимим у розумінні ст. ст. 357-359, 370 КПК України.
Наголошує на тому, що будь-яких дій, за які Кримінальним Кодексом України передбачене кримінальне покарання, він не здійснював, що підтверджується його законослухняною поведінкою на відеозапису, а також показаннями свідків ОСОБА_13 , його родичів, зокрема, його матері та сина, які все бачили на власні очі та засвідчують, що його дії носили правомірний характер.
Ті незначні розмахи руками, які суд вважав проявом непокори вимогам поліцейського, є наслідком того, що до нього були застосовані спеціальні заходи, в тому числі і сльозогінний газ та гумовий кийок. Такі рухи, на думку обвинуваченого не можна вважати проявом непокори та нападом на працівника поліції Бойка.
Суд не використав усі можливості та не допитав вузьких спеціалістів, які б могли пояснити причини та наслідки конфлікту, розпочатого та спровокованого працівниками поліції. Судом проігноровано факти перевищення своїх службових повноважень та обов'язків з боку патрульних, наслідком яких є отримання ним тілесних ушкоджень, які зафіксовані довідками та іншими документами.
Не погоджується і з тим, що суд прийняв до уваги характеристику його особи в якості доказу у справі, яка була надана адміністрацією установи, де він відбував покарання, хоча вона не доводить, що в цій ситуації його поведінка була протизаконною.
Захисник адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо свого підзахисного скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити за відсутністю в діях останнього складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
Аргументує тим, що під час судового засідання ОСОБА_6 своєї вини у пред'явленому обвинуваченні не визнав, а суд вибірково проаналізував докази, надані стороною обвинувачення, не оцінив кожний доказ у взаємозв'язку з іншими доказами, не надав їм оцінки з точки зору допустимості, достовірності, достатності та законності, в результаті чого дійшов невірного висновку про доведеність обвинувачення.
Наголошує на тому, що працівники поліції прибули у будинок за викликом з приводу неналежного виконання батьками своїх обов'язків. Ніяких активних фізичних протидій працівникам поліції її підзахисний не чинив. ОСОБА_6 розмахував руками при зверненні до своєї матері, яка вийшла з квартири, що підтверджується як його поясненнями, так і даними протоколу слідчого експерименту із застосуванням відео фіксації. Більш того, ОСОБА_6 погодився надати документи, які засвідчують його особу і міг завдати тілесні ушкодження поліцейському ОСОБА_9 , з необережності, коли до нього застосовувалися спеціальні засоби.
Вирок суду вважає безпідставним з огляду на відсутність будь-яких доказів винуватості ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи поданих апеляційних скарг та доповнень до них, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту та просив залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задовольнити частково.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вживали алкогольні напої у громадському місці, на міжсходинковому майданчику між 3 та 4 поверхами першого під'їзду будинку, АДРЕСА_2 . При цьому, з ними перебував малолітній син ОСОБА_11 , 2014 року народження, який спав на бетонній підлозі в розстебнутому верхньому одязі.
Патруль поліції прибув на місце події на підставі анонімного повідомлення за номером «102» про порушення громадського порядку та невиконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої дитини.
Прибувши на місце, патрульні стали свідками того, що дитина лежала на підлозі і спала, а обвинувачений та свідок ОСОБА_11 перебували у стані алкогольного сп'яніння. Отже, вимога працівників поліції пред'явити документи, з метою встановлення осіб порушників, була цілком законною та висловлена в рамках службових обов'язків працівників поліції. Крім того, поліцейські мали встановити хто є батьками малолітньої дитини, по відношенню до якої не виконувались батьківські обов'язки.
Патрульні прийняли до уваги пояснення ОСОБА_6 , що він проживає у цьому будинку і документи, що посвідчують особу зберігаються в квартирі, а тому погодились з ним піднятись на кілька поверхів вище.
ОСОБА_6 під час слідування до своєї квартири став проявляти агресію, розмахував руками та штовхати патрульну ОСОБА_10 , на що остання зробила зауваження, а поліцейський ОСОБА_9 попередив про недопущення такої поведінки по відношенню до жінки та представника правоохоронного органу, а у разі продовження протиправних дій, він буде змушений застосувати до нього спеціальні засоби.
На таке зауваження обвинувачений став проявляти ще більшу агресію, зайняв бойову стійку та намагався завдати ударів поліцейському ОСОБА_9 . На таку поведінку поліцейський був змушений застосувати до ОСОБА_6 гумовий кийок, проте останній встиг двічі ударити в обличчя ОСОБА_9 , поліцейські вимушені були застосувати слізогінний газ та кайданки.
Свідок, поліцейська ОСОБА_10 підтвердила, що з їхнього боку, не було жодних порушень чи перевищення повноважень, як по відношенню до ОСОБА_6 , так і по відношенню до ОСОБА_11 , яка була з малолітньою дитиною. Навпаки, поліцейський ОСОБА_9 заспокоїв дитину та застібнув одяг.
Потерпілий ОСОБА_9 в суді першої інстанції підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_6 обманув їх, що дитина, яка спить на підлозі у під'їзду будинку, а також його подруга ОСОБА_11 , - його син і дружина, які проживають у цьому будинку. Під час слідування до квартири обвинуваченого з метою пред'явлення документів, між 7 та 8 поверхами, ОСОБА_6 почав штовхатися, хапати за формений одяг, а після попередження про недопустимість такої поведінки, завдав два удари в обличчя.
Судово-медичні данні вказують на те, що у поліцейського ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді набряку та забиття м'яких тканин зовнішнього носа, садна правої щоки, які виникли від дії тупих твердих предметів по механізму удару і тертя, по давності утворення відповідають даті 15.02.2019 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я. Тілесні ушкодження виникли не менше як від двох травмуючих дій, які спричинялись із силою, достатньою для їх утворення , що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 93 від 06 березня 2019 року( том1 а. с. 164-167).
Отже, версія захисту, що ОСОБА_6 розмахував руками і випадково зачепив поліцейського, коли той намагався надіти кайданки, виглядає неправдивою та спростовується як показаннями потерпілого, так і свідка ОСОБА_10 та не узгоджується з висновком судово-медичної експертизи про механізм заподіяння тілесних ушкоджень.
Доводи обвинуваченого, що він опору працівнику поліції не чинив під час виконання ним службових обов'язків, спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого вбачається, що розмахувати руками обвинувачений почав до того, як працівники поліції зробили йому зауваження та попередили про можливість застосування спеціальних заходів, на що обвинувачений посилив агресію та кинувся битися до поліцейського і тільки після цього до нього був застосований газ.
Не відповідають дійсності і показання свідка ОСОБА_14 про те, що від застосування сльозогінного газу вона втратила свідомість. На відеозапису добре видно, як після застосування спеціального засобу свідок ОСОБА_14 намагається пройти до сина але її зупинила свідок ОСОБА_10 .
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_14 , яка в під'їзді будинку в присутності поліцейських із сином влаштувала конфлікт, не пускала до квартири, була негативно налаштована проти п'яної ОСОБА_11 з малолітньою дитиною, а в суді надала показання, які свідчать про правомірність поведінки свого сина.
Свідок ОСОБА_6 - син обвинуваченого, неодноразово викликався судом першої інстанції, проте не прибув у судове засідання. Він не був очевидцем подій, а вийшов лише після того, як батька заспокоїли та одягли кайданки, а тому підтвердити чи спростувати захисну версію батька, не може.
Посилання обвинуваченого на те, що прокуратура утаїла відеозаписи з камери поліцейської ОСОБА_10 , спростовуються листом начальника департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 про те, що поліцейська ОСОБА_10 не мала при собі портативного відео реєстратора ( том1 а. с.113).
Скарги ОСОБА_6 , що його жорстоко побили поліцейські і суд першої інстанції відхилив його клопотання про призначення судово-медичної експертизи, також безпідставні. В день затримання 15.02.19 ОСОБА_6 , 1967 року народження, був обстежений в Чернігівській міській лікарні №2. Медичне обстеження показало, що він соматично здоровий, були виявлені гематома лівої вилиці та забій і підшкірна гематома лівого стегна, алкогольне сп'яніння( довідка № 30 від 15.02.2019 том1 а. с. 180).
З рапорту поліцейського ОСОБА_9 та його показань вбачається, що після завдання йому ударів в обличчя, ОСОБА_6 продовжував протиправну поведінку та намагався знову його ударити, через що він застосував два удари в дозволену зону тіла - в стегно. Проте, і цей захід виявився неефективним і вони змушені були застосувати слізогінний газ, щоб заспокоїти правопорушника та одягти кайданки. Завдання побоїв обвинуваченому носило правомірний характер.
Отже, обставини, за яких ОСОБА_6 чинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, підтверджується не тільки показаннями потерпілого та свідків, а також іншими зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, судово-медичними даними, висновком результатів службового розслідування про відповідність дій поліцейських вимогам Закону України «Про Національну поліцію» та чинного законодавства.
З установлених судом фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що застосовані обвинуваченим ОСОБА_6 до представників правоохоронного органу опір, а потім і фізичне насильство були об'єднані єдиним умислом і вказані дії не мали розриву у часі.
За обвинуваченням, визнаним судом доведеним, опір був вчинений близько 15 год. 21 хв. 15.02.2019, на міжсходинковому майданчику між 7 та 8 поверхами першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику поліції у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, у тому ж самому місці і в той самий час.
Коли особа вчиняє спочатку менш суспільно-небезпечне діяння, а потім більш суспільно-небезпечне однорідне посягання і такі її дії охоплюються єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно-небезпечної поведінки особи, вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно- небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений у часі умисел.
У даному кримінальному провадженні, без розриву у часі з єдиним умислом проявлений опір працівнику правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків, був складовою частиною навмисного заподіяння легких тілесних ушкоджень, що охоплюється одним кримінальним злочином, передбаченим ч. 2 ст. 345 КК України і не потребує додаткової кваліфікації за ч.2 ст. 342 КК України .
Таким чином, вирок суду підлягає зміні шляхом виключення вказівки на кваліфікацію та засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 342 КК України. Такі зміни, а також надана під час засідання в суді апеляційної інстанції довідка про стан здоров'я обвинуваченого, надають підставі для пом'якшення покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації злочину та міри покарання змінити.
Виключити з вироку кваліфікацію та вказівку про засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст. 342 КК України як зайво вмінену.
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17