Справа № 700/805/19
Провадження № 2/700/341/19
19 листопада 2019 року Лисянський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/805/19 провадження №2/700/341/19 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої належить земельна ділянка площею 2,8320 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ріпківської сільської ради. Спадкодавець за життя заповіту не залишив. Вона є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , так як проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Інші спадкоємці відсутні. Бажаючи оформити спадщину, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадкове майно. Однак, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки державний акт було визнано недійсним у зв'язку із втратою та відсутністю документів, які б підтверджували родинні відносини з померлим. За таких обставин змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.
Позивач та її представник у судовому засіданні наполягала на позовних вимогах та просила їх задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначила, що ОСОБА_5 був її вітчимом і проживав у будинку, що її належить за адресою: АДРЕСА_1 разом із її матір'ю без реєстрації шлюбу з 1980 року. Спільно вели господарство. Після смерті матері ОСОБА_5 залишився жити у її будинку. У них склалися добрі і теплі стосунки як у доньки з батьком, тому вона доглядала за ним до дня смерті та поховала за власний рахунок. Спадкоємців він не мав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , жителі с. Ріпки Лисянського району Черкаської області у судовому засіданні пояснили, що живуть по сусідству із будинком позивача ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_5 проживав разом до дня смерті. Вони вели спільне господарство як у кожній звичайній сім'ї. ОСОБА_1 похоронила вітчима за власні кошти.
Дослiдивши та вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, її представника та свідків суд вважає, що позов пiдлягає задоволенню із наступних пiдстав.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області помер ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 29.08.2016 року.
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої належить земельна ділянка площею 2,8320 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області, відповідно до державного акту серії ЧР № 094556.
Спадкодавець за життя заповіту не залишив.
Спадкоємцем майна померлого є ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину, оскільки проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 в період часу з 1980 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільно господарство та поховала його за власний рахунок, що підтверджується довідками, виданими виконкомом Ріпківської сільської ради №101, 102 від 16.04.2019 року.
Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Із постанови державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори № 804/02-31 від 23.04.2019 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Проте їй було відмовлено у чиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку та неподання позивачем відповідних документів, що підтверджували б родинні відносини з померлим.
Із оголошення у громадсько-політичній газеті «Понад Тікичем» № 50 від 15.12.2018 року вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 094556, площею 2,8320 га, виданий 18 лютого 2004 року на ім'я ОСОБА_5 було визнано недійсним у зв'язку із втратою.
Згідно з п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, судом необхідно враховувати правила частини 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Для визнання осіб сім'єю необхідна одночасна наявність всіх цих ознак.
Вказаний в заяві факт заявнику необхідно встановити з метою належного оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , так як іншим шляхом встановити його неможливо.
Окрім цього, встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявника та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у ст.2 ЦПК України.
У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами.
З огляду на викладене, оскільки позивач не може оформити право власності на вищевказане спадкове майно з причин відсутності документів, що підтверджували б родинні відносини та відсутності правовстановлюючих документів на спадщину, що стало підставою для відмови у вчинені нотаріальної дії, іншим шляхом, ніж через суд, вона не може захистити своє право на спадкове майно, тому суд вважає за необхідне встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , в період часу з 1980 року до дня його смерті - 28.08.2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за позивачем право власності на вказане майно в порядку спадкування за законом, що не буде суперечити закону та при цьому не будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на те, що даний факт ніким та нічим не спростовано, встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, так як впливає на реалізацію її спадкових прав, крім того позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому за нею необхідно визнати право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 1216, 1217, 1264, 1268, 1269 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 в період часу з 1980 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: с. Ріпки Лисянського району Черкаської області в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 2,8320 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 094556, виданого на ім'я ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року.
Суддя Н. В. Бесараб