Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1603/19
номер провадження 2-а/695/41/19
15 листопада 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Середи Л.В.
за участю:
секретаря Бреуса В.С.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в спрощеному порядку) в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського, капрала поліції 1 батальйону, 3 роти УПП в Полтавській області Єрмака Володимира Євгенійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського, капрала поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Полтавській області Єрмака Володимира Євгенійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Серії ЕАВ № 1118777 від 02 травня 2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 02.05.2019 року о 23 год. 12 хв., керуючи транспортним засобом здійснив проїзд перехрестя вулиць К.Шосе та Великотирнівська на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України.
Позивач вважає вказану постанову необгрунтованою, неправомірною та такою, що порушує його законні права, оскільки остання винесена без з'ясування усіх обставин справи, без врахування доводів позивача та належного роз'яснення йому його прав обов'язків під час її складення.
Так позивач наполягає, що в порушення його прав відповідачем не враховано його пояснення щодо того, що він здійснюючи керування транспортним засобом здійснив виїзд на перехрестя на дозвільний сигнал світлофора, однак в процесі переїзду перехрестя світлофор змінив свій колір на жовтий, а тому позивач завершив проїзд перехрестя у наміченому напрямку, що прямо передбачено ПДР України.
Таким чином, працівником поліції жодні зауваження позивача до уваги взяті не були, а матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому, на підставі вказаного вище позивач просив суд визнати дії працівника поліції протиправними, а постанову про адміністративне правопорушення скасувати.
Розгляд вказаної справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні з викликом осіб відповідно до ухвали суду від 11.07.2019 року.
У судовому засіданні позивач свої вимоги ствердив, надав суду пояснення аналогічні поясненням, які викладені у позовній заяві, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився надавши до суду відзив на позовну заяву, у якому також просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності. Заперечуючи доводи позивача по справі, відповідач зазначав, що позивач проїхав на заборонений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України, що стверджується відеофіксацією, яка слугує беззаперечним доказом вини позивача. Окрім того на місці позивача було ознайомлено із усіма правами та обов'язками, жодних обмежень у можливості керування ними під час розгляду справи не було. Окрім того відповідач вказував, що дії з складення постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті виконанням службовими особами, своїх службових повноважень, наданих чинним законодавством, а тому не можуть бути визнані протиправними, як того вимагає позивач.
Дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, суд приходить до наступного.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.05.2019 року серії ЕАВ № 1118777, позивача визнано винним у тому, що він 02.05.2019 року о 23 год. 12 хв., керуючи транспортним засобом здійснив проїзд перехрестя вулиць К.Шосе та Великотирнівська на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України, та був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425.0 грн.
Нормами ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначається самим відповідачем по справі факт порушення позивачем правил дорожнього руху та проїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на заборонений сигнал світлофору стверджується відео-фіксацією, яка, на думку відповідача, слугує беззаперечним доказом вини позивача.
Посилання на вказане відео, як доказ по справі, міститься і в самій оспорюваній постанові, де зазначено, що додається відео з б/к ВІО132 т, яке є доказом вини ОСОБА_1 .
Відповідач заперечуючи доводи позивача надав до суду зазначене відео на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Разом із тим дослідивши зазначене відео суд вважає, що останнє не є належним доказом вини позивача.
Так із вказаних відеофайлів наданих відповідачем судом вбачається, що сама подія, яка інкримінується ОСОБА_1 відбулася в темну пору доби, автомобіль працівників поліції із якого здійснювалася відеофіксація стояв на досить далекій дистанції від світлофору та перехрестя, по якому міг проїжджати позивач. Однак із вказаного відео не можливо розгледіти а ні колір автомобіля, а ні номерний знак автомобіля, який ймовірно проїжджав на заборонений сигнал світлофора.
Наданий працівниками поліції комп'ютерний диск містить у собі три відео файли, один із яких відеофіксація, яка здійснювалася із автомобіля поліцейських, а два відео із нагрудної камери працівників поліції.
Як зазначено вище, із відео, яке знімалося працівниками поліції з автомобіля останніх, не можливо розгледіти номерні знаки автомобіля, визначити його колір та марку. Саме відео закінчується зупиненням транспортного засобу, із якого не можливо розгледіти також і те, хто перебував за кермом, хто саме керував цим транспортним засобом.
Наступні два відеофайли відзняті з нагрудної камери працівника поліції та розпочинаються вже з безпосередньої розмови із позивачем де вказується на те, що ним було порушено правила дорожнього руху та здійснено проїзд на заборонений сигнал світлофора, продемонстровано відео відзняте із автомобіля працівників поліції.
Як вбачається із вказаних відеофайлів, ОСОБА_1 свою вину заперечував, зазначаючи про те, що це міг бути інший автомобіль.
Разом із тим в постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що саме відео з б/к ВІО132 т, є доказом вини ОСОБА_1 ..
Однак із наданих працівниками поліції відеофайлів не можливо встановити, яке саме відео є відео з б/к ВІ0132 т, оскільки останні таких позначок не мають, а відеофіксація можливого правопорушення ОСОБА_1 здійснювалася за допомогою різних видів відеозаписуючих засобів.
Так відеофайл із автомобіля працівників поліції взагалі не містить ніяких позначок, а відеофайл з нагрудної камери працівника поліції містить позначки DSJX3BI132_BI0132, однак вказане відео не фіксує факту вчинення правопорушення, а на ньому знято лише факт розмови із особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Із вказаної норми КУпАП можна дійти висновку, що відеозапис не може вважатися належним доказом, якщо складена постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
У постанові про адміністративне правопорушення зазначається номер запису, однак з якого саме технічного засобу він здійснено та який саме запис є доказом про вчинення інкримінованого позивачу правопорушення, матеріали справи не містять.
Таким чином в постанові, що оскаржується, посилання на належний технічний засіб відсутнє, а тому оцінюючи надані докази, суд вважає, що відеозапис не є допустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено останній.
Аналогічна позиція стосовно належного дослідження відеозапису вчинення правопорушення викладена і в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 24.01.2019 року по справі № 428/2769/17, а також в Постанові Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року в справі № 524/5536/17.
Таким чином вказані докази, які зазначені відповідачем та які не зазначені в постанові останнього про притягнення до адміністративної відповідальності, не можуть визнаватися судом належними, а інші докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На необхідності безсумнівного доведення вини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Окрім того, статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз'яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано.
Так відповідач у своєму відзиві зазначив, що вказані вище права позивачу були роз'яснені, а тому він вільно ними міг скористатися під час розгляду та складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що стверджується вказаними вище матеріалами відеофіксації. Однак вказана обставина заперечується самим позивачем, а матеріали відеофіксації не можуть бути належними доказами по справі з підстав, які зазначені вище. Окрім того із змісту вказаних відеозаписів вбачається, що працівниками поліції зазначені вище права позивачу не роз'яснювалися, а зазначалося лише про можливість оскарження вказаної постанови в судовому порядку.
Отже, працівником поліції при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Щодо позовних вимог позивача про визнання дій працівника поліції протиправними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху і а контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і Підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 розділу І Інструкції № 1395 від 7 листопада 2015 року у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Суд зазначає, що не дії відповідача, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання дій відповідача протиправними є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання дій інспектора в частині винесення постанови протиправними не підлягають до задоволення, оскільки законом він наділений повноваженнями щодо винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності по окремо визначеним правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України,
ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського, капрала поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Полтавській області Єрмака Володимира Євгенійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову капрала поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Полтавській області Єрмака Володимира Євгенійовича, серії ЕАВ №1118777 від 02.05.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП, - скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Середа Л.В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано головуючим 20.11.2019 року.