19 листопада 2019 року м. Херсон
справа № 766/12842/16-ц
провадження №22-ц/819/1681/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Геленко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 13 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором.
Позовну заяву мотивував тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні перебував виконавчий лист 2-1265/09, виданий Дніпровським районним судом м.Херсона від 25.05.2009 року, про стягнення із кредитної спілки «Кредит-Енерго» на його користь заборгованості у сумі 207 703, 38 грн. За період з 21 липня 2009 року по 01 листопада 2012 року з КС «Кредит-Енерго» на його користь стягнуто 3642,36 грн. Станом на 12 травня 2016 року борг становить 204061,38 грн.
У подальшому постановою головного державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонської області від 30 вересня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника - КС «Кредит-Енерго».
У червні 2016 року він дізнався про кредитну заборгованість ОСОБА_2 перед КС «Кредит- Енерго» за період з 2008 року по 2016 рік, яка утворилась у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору № 111/08КК від 13 серпня 2008 року.
У неповерненні позичальником кредиту вбачає його обман, як первісного кредитора, оскільки кошти, які отримані за його депозитом, були надані позичальнику. Оскільки депозитні кошти не були повернуті, то позивач вважає, що набув право вимоги до відповідача і має право задовольнити свої вимоги за рахунок стягнення з відповідача кредитної заборгованості. На даний час КС «Кредит-Енерго» припинила свою діяльність, державна виконавча служба на цій підставі повернула йому виконавчий лист. Зазначає, що фактично за рахунок його коштів, розміщених на депозитному вкладі була забезпечена потреба відповідача у кредитних коштах та ОСОБА_2 , отримуючи позику, не мав наміру її повертати, а тому саме він повинен відповідати за зобов'язаннями кредитної спілки перед ним та вважає, що саме ОСОБА_2 повинен сплатити йому 31758,47 грн, в рахунок часткового погашення кредитного боргу в сумі 78500 грн кредитодавцю (КС «Кредит-енерго») та неповернутого ОСОБА_1 депозиту зі сплатою складових боргу, що утворився з підстав невиконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неповерненням йому коштів, з 2009 року по 2016 року ним втрачено душевний спокій, перебуваючи у емоційному та нервовому напруженні, у нього стався інсульт, вважає, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 6890 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ст.ст.512,513,516,589,612,625,1054,1167 ЦК України, просив суд:
- замінити КС «Кредит-Енерго», як боржника депозитних коштів ОСОБА_3 Якимовичу за виконавчим листом, виданим Дніпровським районним судом м. Херсона від 25 травня 2009 року № 2-1265/09, про стягнення 207703,38 гривень на ОСОБА_2 - позичальника кредиту 78500,00 грн отриманого у КС «Кредит-енерго» 13.08. 2008 року за кредитним договором №111/08 КК;
-в рахунок часткового погашення ОСОБА_2 , заборгованого кредиту за договором №111/08 КК від 13 серпня 2008 року кредитній спілці «Кредит-енерго» та не повернутих цією ж спілкою ОСОБА_1 депозитних коштів за виконавчим листом № 2-1265/09 Дніпровського районного суду м.Херсона від 25.05.2009 року про стягнення 207703,38 грн, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31758,47 грн та складові боргу, виходячи від заявленої до стягнення суми, за період з 01.10.2013 року по 30.09.2016 роки у розмірах: 28304,49 грн - інфляційних збитків, 56608,98 грн - подвійного збитку, 31758,47 грн - часткове погашення кредиту, 33376,35 - 35 % за користування кредитом, 65059,69 - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 6890 грн - компенсації за моральну шкоду, усього у сумі 193693,00 грн.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13.09.2019 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд відмовляючи у задоволенні позову через відсутність договірних зобов'язань між ним і позичальником кредитних коштів, не врахував предмет і підстави позову; судом не застосовані норми статей 386,387, ч.1,3 ст.388,ст.512 ЦК України. Зауважує, що він звернувся до суду з віндикаційним позовом посилаючись на правові позиції Верховного Суду України викладені у постанові від 01 липня 2015 року в справі №6-619цс15, у постанові від 02 вересня 2015 року в справі №6-1163цс15, у постанові від 16 вересня 2015 року в справі №6-1203цс15, у постанові від 12 червня 2013 року в справі 6-32цс13.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, Савоша С.Я., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних доказів того, що між ним та відповідачем укладався кредитний договір, або виникли інші договірні відносини, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні знаходився виконавчий лист №1265/09, виданий Дніпровським районним судом м. Херсона від 25 вересня 2009 року, про стягнення із КС «Кредит-Енерго» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 207 703, 74 грн. На виконання зазначеного виконавчого документа з боржника стягнуто 3 642, 36 грн.
Постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 30.09.2016 року виконавчий лист №2-1265/09 повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» / а.с.5/.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про реєстрацію КС «Кредит-Енерго». Разом з тим, у 2014 році державним виконавцем встановлено, що зазначена установа за місцем своєї реєстрації відсутня, майно відсутнє, діяльність не здійснює. На розрахункові рахунки КС «Кредит-Енерго» державною виконавчою службою накладено арешт.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 12 квітня 2012 року № 2270/40-12 позивачу повідомлено, що у зв'язку із невиконанням кредитною спілкою «Кредит-Енерго» заходів впливу, застосованих Держфінпослуг, було прийнято рішення члена комісії - директора департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ від 27 грудня 2010 року № 99-КС про виключення інформації про кредитну спілку «Кредит- Енерго» з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Вказане рішення схвалене розпорядженням Держфінпослуг від 30 грудня 2010 року № 1019. Одночасно повідомлено, що прийняття рішення про виключення кредитної спілки з державного реєстру фінансових установ не звільняє їх від обов'язку виконання раніше взятих зобов'язань перед вкладниками щодо повернення коштів, розміщених на депозитних рахунках.
З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2008 року року між кредитною спілкою «Кредит-Енерго» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 111/08 КК, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 78 500,00 грн зі строком повернення до 13 серпня 2009 року /а.с.12-13/.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих позивачем, які належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором, укладеним між кредитною спілкою «Кредит-Енерго» та ОСОБА_2 , оскільки він не є правонаступником кредитної спілки, жодних правочинів щодо відступлення права вимоги із ним не укладалося та він не виконував обов'язку боржника, між позивачем та відповідачем не виникало та не існує жодних правовідносин, у яких позивач виступав би кредитором, а відповідач боржником, обґрунтовано виходив із того, що відсутні правові підстави для заміни кредитора у спірних правовідносинах.
Щодо доводів апеляційної скарги, що заявлений позов є віндикаційним, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне. Цивільний кодекс України передбачає, зокрема, такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикацію (стаття 388 ЦК України), у тому числі й від добросовісного набувача.
При цьому правова природа вказаного вище способу захисту цивільного права полягає у тому, що він застосовується лише в разі визнання правочину (договору) недійсним чи нікчемності договору як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі, тобто не стороні недійсного правочину.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України
Статтею 389 ЦК України передбачено витребування грошей та цінних паперів, відповідно до положень якої, гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, що заявлений позов є віндикаційним, не ґрунтуються на нормах матеріального права та правовідносинах, які виникли з приводу повернення депозитного вкладу, а тому підлягають відхиленню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтею 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В.Склярська
Судді: Л.В.Пузанова
Т.Г.Чорна
Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року
ОСОБА_4 І.В.Склярська