Справа № 5-4408к04Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/309/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - в порядку викноання вироку
30 жовтня 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 11-кп/817/309/19 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Обухів Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , вироком апеляційного суду Одеської області від 9 квітня 2004 року засудженого за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.3 ст.357, ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з кофіскацією всього належного йому на праві власності майна,-
Цією ухвалою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі умовно-достково відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі умовно-достроково.
Мотивує скаргу тим, що відбув значну частину покарання, зокрема, 17 років 6 місяців позбавлення волі, за місцем відбування покарання характеризувався позитивно, порушень режуму відбування покарання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, до нього застосовувались заходи заохочення, підтримує доброзичливі стосунки з іншими засудженими, приймає активну участь у програмах диференційованого виховного впливу, групових заходах освітнього, культурно масового та фізкультурно оздоровчого характеру, а тому вважає що досяг такої стадії виправлення та перевиховання, яка дає підстави для звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі умовно-достроково.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що згідно з практикою ЄСПЛ та міжнародного законодавства передбачено обов”язковість перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі після відбуття особою 8-14 років позбавлення волі, яке повинно повторюватись через регулярні проміжки часу, а тому просить переглянути призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі на підставі ст.28 Конституції України, ст.3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справі “Петухов проти України”.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладних у ній мотивів, прокурора, який вважає рішення уду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком апеляційного суду Одеської області від 9 квітня 2004 року ОСОБА_8 засуджено за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187,ч.3 ст.289, ч.3 ст.357, ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з кофіскацією всього належного йому на праві власності майна.
ОСОБА_8 почав відбувати покарання за вказаним вироком суду 14.07.2003 року, на час звернення з клопотанням відбув 17 років 6 місяців позбавлення волі.
Протягом часу перебування під вартою в Одеському слідчому ізоляторі він допустив одне порушення вимог режуму відбування покрання, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповділаьності, заохочень не мав, характеризувався негативно .
У Бердичівській виправній колонії (№70) засуджений допустив одне порушення режиму відбування покарання, за що був пригянутий до дисциплінарної відповідальності, також отримав заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праціі.
У Городищенській ВК( № 96) характеризувався посередньо, допуситв сім порушень режиму відбування покарання, за які отримав дисциплінарні стягнення, захочувався за сумлінну повіднку.
В Чортківській УВП(№26) порушень режиму відбування покарань не допускав.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції праналізував норми законодавства, які регулюють питання перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі, зокрема:
Норму ч.1 ст.152 КВК України відповідно до якої підставою для звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, акт про помилування, умовно-дострокове звільнення, ст.ст.81,82 КК України які регулюють порядок звільнення осіб, які вчинили особливі тяжкі злочини та відбувають покарання у виді позбавлення волі, умовно-достроково та заміну його більш м”яким, у випадку відбуття ними не менше двох третин покарання, а також п.п.3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2006 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м”яким” щодо умовно дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ч.1 ст.81 КК України та заміни невідбутої частини покарання більш м”яким на підставі ч.1 ст.82 КК України осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк та ст.87 КК України якою визначено право Президента України здійснювати помилування індивідуально визначеної особи та можливість заміни засудженому актом про помилування призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п”яти років або повного чи часткового звільнення від основного і додаткового покарань, що регулюється п.п.2-5,9 Положення “Про порядок здіснення помилування”, затвердженого Указом Президента України від 21.04.2015 року № 223/2015 .
Отже, відмовляючи засудженому у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання умовно достроково суд першої інстанції виходив з того, що нормами Кримінального кодексу України визначені підстави для умовно-дострокового звільнення засудженої особи від відбування призначеного покарання або ж заміни не відбутої частини покарання більш м”яким та саму процедуру розгляду таких питань, при цьому виходив з вимоги визначеності правової норми, закріпленої у рішенні Конституційного суду України від 29 червня 2010 року у справі за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях покладає обов”язок на державу відповідача провести реформу системи перегляду вироків відносно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а не обов”язок суду усувати певні законодавчі прогалини своїм рішенням, прийшов до вірного висновку про те, що відносно осіб засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі суд повинен діяти у межах компетенції визначеної законодавством України та нормами міжнародного права, керуючись принципом законності, оскільки права звільнення судом засудженої до довічного позбавлення волі особи від призначеного покарання умовно-достроково у законі не закріплено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, у зв”язку з чим вважає доводи апелянта такими що не заслуговують на увагу, .
А тому що підстави для задоволення апеляції засудженого та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючсиь ст.ст.404,407,419 , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2019 року щодо нього без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи