Справа № 459/1045/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.
Провадження № 22-ц/811/2902/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:70
20 листопада 2019 року м. Львів
Справа № 459/1045/19
Провадження № 22-ц/811/2902/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін
на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 липня 2019 року у складі судді Жураковського А.І.
у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягувати з останнього аліменти на її утримання в розмірі 2500,00 грн. в місяць до досягнення дитиною трьох років.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. щомісячно починаючи з 10.04.2019 р. і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-х річного віку - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що за змістом ст..84 СК України, обов'язковою умовою виникнення права дружини на утримання від чоловіка являється можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу, проте суд не пересвідчився щодо наявності в нього такої можливості.
Окрім того зазначає, що на даний чс не працює проте сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 .
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 липня 2019 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 13.01.2017 р., що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.01.2017 р.
Від подружнього життя у сторін народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.09.2017 року.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначила, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання непрацездатної дружини, яка здійснює догляд за малолітньою дитиною. Доходів позивачки не достатньо для самостійного утримання, оскільки вона на даний час не працює та отримує лише допомогу на дитину в розмірі 860 грн.
Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції враховуючи потреби позивачки та те, що дитина проживає разом з нею, остання не в змозі працевлаштуватися так як зайнята доглядом за дитиною, що не досягла 3-х річного віку, прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.
Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до вимог ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Частиною 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, дитина сторін проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному із подружжя, як правило у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно (ст. 77 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Проте, колегія суддів враховуючи що відповідач ОСОБА_1 на даний час не працює а також вже сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі ј частини доходів згідно з судовим наказом від 22 квітня 2019 року Червоноградського міського суду Львівської області приходить до висновку, що розмір аліментів на утримання дружини потрібно зменшити.
Колегія суддів вважає, що призначаючи стягнення у розмірі 2500 грн районний суд не з'ясував матеріального стану відповідача.
З огляду на вищенаведене колегія суддів з урахуванням вимог СК України, можливості відповідача ОСОБА_1 надавати матеріальну допомогу дружині та прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1921 грн, приходить до висновку про підставність часткового задоволення позовних вимог в розмірі 1500 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 липня 2019 року змінити.
Стягувати з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1 500 грн. щомісячно починаючи з 10.04.2019 р. і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-х річного віку - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2019 р.
Головуючий
Судді