19 листопада 2019 року
м.Суми
Справа №591/499/19
Номер провадження 22-ц/816/4836/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - Пролубникова Євгена Вікторовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2019 року в складі судді Корольової Г.Ю., ухваленого в м. Суми,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що згідно наказу Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 13 квітня 2018 року за № 25/ос його було прийнято на роботу на посаду заступника директора Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 16 квітня 2018 року. Виходячи з вимог наказу в.о. директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» «Про внесення змін у штатний розпис працівників філії на 2018 рік» від 26 жовтня 2018 за № 230, з метою підвищення ефективності роботи в організації праці та приведенням у відповідність до обсягів виконуваних робіт штатної чисельності працівників філії зі штатного розпису мало бути виведено з 29 грудня 2018 року штатну одиницю - заступника директора. На виконання вказаного наказу 29 жовтня 2018 року його було попереджено про скорочення посади заступника директора та про наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом відповідача від 26 грудня 2018 року за № 76/ос його було звільнено з посади заступника директора з 28 грудня 2018 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Позивач вважав наказ про його звільнення протиправним і незаконним, так як скорочення було проведено в межах окремої філії, а не в цілому по товариству, як юридичної особи. Як зауважив позивач, в наказі в.о. директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 26 жовтня 2018 за № 230 мова йде про приведення у відповідність до обсягів виконуваних робіт штатної чисельності працівників філії, а не товариства, як юридичної особи, в цілому. Крім того, як зауважив позивач, зміни до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на 2018 рік були введені в дію з 29 грудня 2018 року, але станом на вказану дату не були затверджені ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», як того вимагає п. 8.8.3 положення про Сумську філію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та п.п. 4.4, 5.24 наказу Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року за № 55, тому, на думку позивача, фактичних змін в організації виробництва, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників у відповідача не відбулось. Позивач також вказав, що йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади та не враховано його переважного права на залишення на роботі. Крім того, позивач зазначив, що оскільки його посада відноситься до керівників філії, тому його звільнення з посади мало бути погоджено з вищим органом товариства (Міністерством інфраструктури товариства), чого відповідачем зроблено не було, чим порушено процедуру звільнення.
За таких обставин, позивач просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 76/ос від 26 грудня 2018 року про його звільнення з роботи, поновити його на посаді заступника директора Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2018 року по день прийняття рішення суду про поновлення на роботі.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ № 76/ос від 26 грудня 2018 року про звільнення 28 грудня 2018 року з роботи заступника директора ОСОБА_1 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штату працівників.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 28 грудня 2018 року.
Стягнуто з Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2018 року по 30 липня 2019 року у розмірі 90 558 грн 56 коп. з наступним утриманням з цієї суми необхідних податків та платежів.
Стягнуто з Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь держави судовий збір у розмірі 905 грн 59 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення присудження працівникові виплати заробітній плати, але не більше ніж за один місяць.
Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що в оскаржуваному наказі не вказано, що стало підставою для звільнення позивача, так як в ньому чітко зазначено, що звільнення проведено у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Також, на думку відповідача, оскільки філія діє на підставі положення, яким передбачено, що вона має окремий штатний розпис, тому скорочення штату має відбуватись в філії, та що остання має достатньо повноважень, тобто, без наявності підстав для скорочення штату в цілому по товариству. Крім того, відповідач зауважив, що ним дотримано вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо персонального, під підпис, повідомлення позивача про наступне вивільнення з роботи. До того ж, ураховуючи, що позивач відмовився від запропонованих йому посад у філії, а щодо тих вакантних посад, на які він послався у позовній заяві, то він не відповідає їх кваліфікаційним вимогам, тому, на думку відповідача, відсутні порушення вимог закону щодо обов'язку відповідача запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади на підприємстві. В апеляційній скарзі також йдеться і про те, директор філії має достатньо повноважень для того, щоб самостійно, без погодження з Міністерством інфраструктури України звільняти працівників, в тому числі, з керівних посад філії.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав її доводи такими, що не заслуговують на увагу, тому просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Пролубникова Є.В. про задоволення апеляційної скарги та позивача ОСОБА_1 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за наказом відповідача від 13 квітня 2018 року за № 25/ос позивача ОСОБА_1 з 16 квітня 2018 року було прийнято на роботу на посаду заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», категорія персоналу - керівництво (а.с. 9-10).
Відповідно до наказу в.о. директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 26 жовтня 2018 року за № 230 з 29 грудня 2019 року зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців філії мало бути виведено посаду заступника директора (а.с. 17).
У зв'язку із запровадженням змін в організації праці, введенням в дію наказом Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 26 жовтня 2018 року за № 230 змін до штатного розпису 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було письмово попереджено про наступне вивільнення та одночасно повідомлено, що з урахуванням його професії та спеціальності вакантної посади немає. Водночас, позивачу було запропоновано іншу роботу за вакантними посадами монтера колії та складача поїздів та повідомлено, що у разі погодження йому необхідно пройти навчання по професії та медичний огляд, так як запропонована професія має шкідливі умови праці. Щодо вакантних посад головного інженера, майстра депо, механіка, то як повідомив відповідач, необхідна освіта відповідного напрямку (локомотивне господарство, крани на залізничному ходу, автотранспорт), про що його того ж дня, тобто 29 жовтня 2018 року, було ознайомлено під підпис, що підтверджується відповідним попередженням (а.с. 19).
28 листопада 2018 року в.о. директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» звернувся до профспілкового комітету Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з поданням про надання згоди на звільнення позивача, на що йому було письмово повідомлено про те, що згідно штатного розпису Сумської філії заступник директора Кравченко В.М. входить до керівництва філії, відтак, відповідно до статті 43-1 КЗпП України звільнення заступника директора ОСОБА_1 не потребує погодження профспілкового комітету (а.с. 22, 23).
Наказом в.о. директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 26 грудня 2018 року за №76/ос позивача було звільнено з посади заступника директора з 28 грудня 2018 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників (а.с. 13).
Відповідно до довідки ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 24 червня 2019 року за № 3087 середньоденна заробітна плата позивача становила 580 грн 50 коп. (а.с. 179).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, так як відповідач не довів належними і допустимими доказами обставин того, що на підприємстві, як юридичній особі, відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема, що була необхідність у проведенні скорочення штату працівників. Також суд вказав, що відповідач не довів, що позивачу були запропоновані усі вакантні посади в цілому по товариству, які б відповідали його кваліфікації та не враховано його переважне право на залишення на роботі. Крім того, суд послався на порушення процедури звільнення позивача, як одного з керівників філії, так як звільнення позивача було проведено без погодження з вищим органом товариства.
Установивши вказані обставини, суд першої інстанції визнав незаконним оскаржуваний наказ, поновив позивача на роботі та стягнув з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Виходячи з вимог ч.ч. 1, 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У статті 42 КЗпП України йдеться про те, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.
Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, із наступними змінами і доповненнями, роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
За положеннями статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Як передбачено частинами 1, 3 статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до пункту 5.5.9 Положення про Сумську філію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 квітня 2011 року за № 96, філія в межах своєї компетенції має право вносити на розгляд правління пропозиції з будь-яких питань, у тому числі про порушення перед вищим органом товариства або наглядовою радою товариства клопотання про внесення змін і доповнень до штатного розпису філії.
При цьому, пунктом 8.8.3 цього ж Положення передбачено, що директор філії у межах своєї компетенції розробляє та подає на затвердження штатний розпис філії та відповідно до нього приймає та звільняє з роботи працівників філії (а.с. 42-47).
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП України може бути скорочення чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації в цілому, як юридичної особи, а не окремої філії.
У той же час, з наявних в матеріалах справи письмових документів вбачається, що у відповідача, як юридичної особи, не відбулось змін в організації виробництва і праці в цілому по підприємству, так як наказ про скорочення посади заступника директора, яку займав позивач, був виданий лише по Сумській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».
Крім того, колегія суддів погоджується з посиланням позивача на те, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять даних про те, що вказані зміни до штатного розпису станом на день звільнення позивача з роботи були погоджені та затверджені вищим органом товариства, як того вимагає пункт 5.5.9 Положення про Сумську філію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 квітня 2011 року за № 96. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з матеріалів справи, чисельність працівників та внесення змін до штатного розпису філії погоджується та затверджується товариством на підставі статуту та Положення, а не філією.
У зв'язку із зазначеним, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що про скорочення штату працівників може відбуватись у філії, як за матеріалами даної справи, без погодження вказаного питання з вищим органом товариства, та про те, що філія має достатньо повноважень для скорочення посад зі свого штатного розпису, як такі, що суперечать нормам цивільного законодавства та локальним нормативно-правовим актам Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».
До того ж, як зазначено у виданій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на ім'я в.о. директора Сумської філії Товариства Корєнєва І.Я. довіреності від 01 серпня 2018 року за № 382, останній уповноважений затверджувати зміни до штатного розпису філії лише за попередньою згодою Товариства (а.с. 115-116). Водночас, відповідач не надав, а матеріали справи не містять даних про надання ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» попередньої згоди на затвердження змін до штатного розпису філії щодо скорочення посади позивача на момент звільнення останнього.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин того, що він запропонував позивачу всі вакансії, що відповідають визначеним вимогам, які існували на цьому підприємстві на день його звільнення, а доводи апеляційної скарги про протилежне вказаних висновків місцевого суду не спростовують, виходячи з наступного.
Зокрема, відповідно до письмового попередження позивача про його наступне вивільнення від 29 жовтня 2018 року відповідач запропонував йому лише вакантні посади монтера колії та складача поїздів та повідомив про те, що на вакантні посади головного інженера, майстра депо та механіка необхідна освіта відповідного напрямку (локомотивне господарство, крани на залізничному ходу, автотранспорт), якої у позивача не було (а.с. 19).
Однак, виходячи з інформації ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» щодо списку вакантних посад по філіях за період з 26 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року у товариства були наявні й інші вакантні посади, у тому числі і посада прийомоздаральника вантажу та багажу Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», які позивачу в установленому законом порядку запропоновані не були (а.с. 145-154). При цьому, колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачу ніби то пропонувалась посада прийомоздаральника вантажу та багажу, від якої той відмовився, як таке, що не доведено належними і допустимими доказами.
Також, на думку колегії суддів, правильними є висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури звільнення позивача з посади, яка відноситься до посад керівництва, без погодження цього питання з вищим органом товариства, з огляду на вимоги пункту 9.4.10 Статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17 січня 2018 року за № 23 (а.с. 9, 31-41).
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як суд визначив його розмір на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100. До того ж, щодо розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що відповідач оспорює його розмір.
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Ураховуючи, що рішення суду про задоволення позовних вимог залишено без змін, тому відсутні підстави для компенсації відповідачу судового збору, понесеного ним за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі відокремленого підрозділу - Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: О.І. Собина
І.В. Орлов