Ухвала від 20.11.2019 по справі 334/109/18

Дата документу 20.11.2019 Справа № 334/109/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/807/1656/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 334/109/18

Категорія - ч.2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017080050005131, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Запоріжжя, громадянки України, не заміжньої, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 ,

за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , вважає вирок відносно ОСОБА_6 таким, що винесено із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду, що викладені у вироку частково не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судом не правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Докази вини обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення не були оцінені судом у всій сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку. Було приділено увагу лише одному доказу - показанням ОСОБА_10 які частково суперечать іншим доказам у справі - показанням свідка ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с. 163).

Суд у вироку зазначив, що ОСОБА_10 26.11.2017 року запросили в гості ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , але з матеріалів справи вбачається навпаки: сама ОСОБА_16 дуже наполегливо напросилася до них в гості, а прийшовши до них, дуже наполегливо пропонувала сходити за спиртним. На той момент ОСОБА_14 була вже відведена до крісла ОСОБА_17 , бо сама дійти була неспроможною, там вона і «відключилася».

Весь час дитина гучно кричала, але мати не звертала уваги на свою малу хвору дитину. Нарешті ОСОБА_15 погодився піти за алкоголем! ОСОБА_18 пішла з ним, але залишила гаманець з банківською карткою у квартирі ОСОБА_19 . Вона зробила це навмисно, чи ні? Це питання не з'ясовувалось ані на досудовому слідстві, ані в судовому засіданні. У ОСОБА_10 з'явилась причина повернутися у квартиру. Що вона і зробила. ОСОБА_19 стверджує, що вона бачила, як поверталась ОСОБА_16 ОСОБА_15 неодноразово, як свідок, пояснював, що ОСОБА_16 повертайся за гаманцем, але ОСОБА_16 таких пояснень боїться, їй не вигідно, тому вона весь час повторює, що не пам'ятає. ОСОБА_6 своєї вини у здійсненні злочину не визнала. Вважає, вина ОСОБА_6 не доведена ані матеріалами справи, ані поясненнями свідків, ані висновками експертів з таких причин.

По-перше, так, оголошеною в судовому засіданні постановою від 30.11.17 року (а.с. №101) була призначена експертиза волокнистих матеріалів з білої кофти ОСОБА_20 для уточнення обставин знаходження цих волокон на перилах балкону та на дверях квартири в котрій проживає ОСОБА_14 , остання давно мешкає в цій квартирі, звісно будуть знайдені волокна він її білої кофти, яку вона постійно носить дома і на перилах балкону і на будь-яких місцях та речах в квартирі. Але експертом було встановлено, що знайдені волокна не мають нічого спільного з волокнами, які входять до складу білої кофти ОСОБА_6 .

Звертає увагу, на ті обставини, що не було встановлено до чийого одягу входили виявлені та досліджені волокна. Адже дорослих людей в квартирі, на момент скоєння злочину, було троє: ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 . Не було інтересу до того факту: хто ж таки спирався на перила балкону та залишив там волокна від свого одягу, якщо це не ОСОБА_19 ? Кому вигідно, щоб не було інтересу? ОСОБА_18 вигідно - тому вона і стала потерпілою по справі.

А якщо це ОСОБА_10 стояла у стані сильного сп'яніння на балконі з дитиною на руках та й випустила дитину, бо її кидало зі сторони в сторону (за поясненнями ОСОБА_11 ) ще то, як вона йшла тільки в гості до ОСОБА_19 , а там напилася вже нарешті доволі.

По-друге, постановою від 30.11.2017 року (а.с. 82) була призначена судова експертиза. Для її проведення були відібрані зразки капілярних узорів пальців і долоней рук: ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , але з ручок, якими відкривався та закривався балкон такі зразки не брались чомусь? ОСОБА_18 поверталася в квартиру за банківською карткою на якій були гроші, обов'язково залишила такі узори своїх рук, а то ще й після того, як повернулися вони з ОСОБА_22 з магазину, бо вона перша увійшла в кімнату де була її дитина. Більш того, ОСОБА_18 в кімнаті довго знаходилась чомусь мовби шукаючи дитину.

По-третє, з моменту затримання ОСОБА_19 не визнає інкримінованого їй кримінального злочину. Також і при проведенні судової психіатричної експертизи ОСОБА_19 повністю заперечувала свою причетність до ситуації, що їй інкримінується.

Таким чином, неодноразові різні експертизи не доказують провину ОСОБА_19 навіть опосередковано.

Що стосується свідків, які давали свої пояснення у судовому засіданні, то вважає, що насамперед треба звернути увагу, на пояснення свідка ОСОБА_11 , який давав чіткі та правдиві пояснення, а саме: 26.11.17 року ОСОБА_18 надто наполегливо напросилася до ОСОБА_19 в гості. 5 разів передзвонювала. Прийшовши, ОСОБА_18 пояснила, що посварилася зі своїм співмешканцем, що вже 4 доби не була дома і разом з дитиною поніверяється по чужим людям і навіть їй нема де ночувати. Далі ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_18 була п'яною до такого ступеню, що її кидало з однієї сторони в другу, ледве трималася на ногах, та ще й висказувала якісь нецензурні слова без зв'язку.

Дитина весь вечір кричала. ОСОБА_18 пояснила, що плаче бо її посипало. Не звертаючи уваги на те, що дитина кричить хвора, а ОСОБА_19 в другій кімнаті у «від ключці» не може підвестися з крісла, ОСОБА_18 пішла в магазин бо горілки здавалося ще замало.

Далі ОСОБА_21 пояснює, що ОСОБА_18 , дійшовши до 1-го поверху, згадала, що забула взяти банківську картку та гаманець. Він їх дав ключі від квартири і вона пішла знову у квартиру ОСОБА_19 та невдовзі повернулася на 1-й поверх, де її очікував ОСОБА_21 , а як повернулися вони з магазину, то ОСОБА_18 не зразу кинулася до своєї дитини, а спочатку вони з ОСОБА_21 на кухні допили «бояришник», доїли бутерброди і тільки після того ОСОБА_18 пішла до спальні подивитися де ж таки дитина.

При цьому звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_13 - заступника командира роти №1 (а.с. 163), який пояснив, що ОСОБА_18 в лікарні йому пояснювала наступне: «когда они вместе с ОСОБА_23 возвращались из магазина домой, то она крика ребенка не слышала, а когда вошли в квартиру, то увидела, что ребенка нет».

Але вже зовсім інше вона пояснює на слідчому експерименті, тут вона вже зрозуміла, що значно вигідніше їй сказати, що дитина кричала дуже, чути було з балкона квартири ОСОБА_19 «не плакала, а рыдала. Дочь у меня так плачет, когда ее обидят, не может она так просто плакать, ну вот так громко». ОСОБА_18 каже не правду, бо ОСОБА_24 пояснив, що після пошуку дитини по квартирі вони відчинили балкон разом з ОСОБА_18 , а через закритий балкон вони б не почули плачу дитини. Філімоновій не вигідно зізнатися, що вона поверталася до квартири ОСОБА_19 за банківською карткою, вона боїться зізнатися, а тому каже, що не пам'ятає. Свідок ОСОБА_25 у повному обсязі підтвердила у судовому засіданні, що ОСОБА_18 своїми поясненнями всіляко намагається ввести суд в оману та зробити ОСОБА_19 винуватою. Далі ОСОБА_26 пояснила, що ОСОБА_19 не змогла б такого зробити, що ОСОБА_19 якщо пила спиртне, то не могла ходити ногами зовсім.

ОСОБА_26 виник спір з ОСОБА_18 з тих причин, що ОСОБА_18 в судовому засіданні не вигідно слухати такі пояснення свідка, які підтверджують той факт, що ОСОБА_18 давно хотіла позбавитися цієї дитини. ОСОБА_27 пояснила, що вони часто спілкувалися з ОСОБА_18 , яка дуже засмучувалась, коли мова заходила про її доньку ОСОБА_28 . ОСОБА_18 розказувала і у період вагітності, і після того, як народила цю дочку, що вона дуже не бажана дитина, що ОСОБА_18 просто не встигла зробити аборт, але вона все-одно здасть цю дитину до дитячого будинку. Після таких пояснень свідка, виникає питання: у кого ж був мотив скоїти злочин - позбавитись дитини. Вважає, що мотив у ОСОБА_19 відсутній. Виходячи з матеріалів справи, позиція її підзахисної спростовується лише показами самої потерпілої, інші докази, на які міг би послатися суд для звинувачення ОСОБА_20 , відсутні.

Просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2019 року, а у справі ухвалили новий, яким виправдати ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 вказує, що її засудили за злочин, якого вона не скоювала, винною себе не визнає, зауважує, що пред'явлене обвинувачення спирається лише на покази ОСОБА_10 , покази ОСОБА_21 та ОСОБА_27 , а також її на протязі всього слідства ігнорувалися, ставилися під сумнів, вважає, що немає прямих доказів, відсутня речові докази, відео зйомка. Підкреслює, що ОСОБА_18 не хотіла народжувати дитину, дитина її не була потрібна, вона хотіла залишити дитину в пологовому будинку, але забрала тільки тому, що виплачуються гроші по народженню дитини. Вона не запрошувала ОСОБА_10 до себе в гості, вона домовилась з її співмешканцем, прийшла зі спиртними напоями, була вже сильно п'яною, розповіла, що посварилася з співмешканцем, він її вигнав з дому. Запропонувала ще купити випити спиртного та їжі. Вона запропонувала, щоб з ОСОБА_29 сходив ОСОБА_21 , бо вона вже почувала себе не добре. Потім ОСОБА_18 повернулася за банківською карткою, заходила в кімнату де була дитина, що вона там робила ніхто не бачив, після того, як вона пішла в кімнаті було тихо, вона дивилася телевізор, нічого не бачила та не чула. Філімонова в своїх показах каже, що вона не пам'ятає чи поверталася вона чи ні. На цю версію ніхто не звертає увагу. Ще раз зауважує, що вона не могла це зробити, на хотіла спричинити дитини шкоду, вона не нікого не вбивала. В неї не було ніякого умислу на таке. Вважає, що немає ніяких підстав вважати, що вона винна.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: захисника та обвинувачену, у тому числі і в останньому слові, які підтримали апеляційні скарги, прокурора та представника потерпілої, які просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років. Початок строку відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_6 з 23 год. 50 хв. 26.11.2017. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 26.11.2017 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. До набрання вироком законної сили залишено відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у сумі 15000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 26 листопада 2017 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_10 разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшла у гості до своєї знайомої ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Знаходячись у приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 та співмешканцем останньої ОСОБА_22 вживали алкогольні напої. Приблизно о 21 годині 50 хвилин ОСОБА_10 разом із ОСОБА_22 пішли в магазин для придбання спиртних напоїв з метою подальшого їх вживання, залишивши малолітню дитину, яка постійно голосно плакала, в квартирі наодинці із ОСОБА_6 .

Приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні своєї квартири, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків до малолітньої ОСОБА_31 , викликаних роздратуванням від її постійного голосного плачу, підійшла до дитячої коляски та, взявши дитину на руки, скинула її з балкону своєї квартири, яка розташована на третьому поверсі, створивши тим самим реальну небезпеку для життя дитини та необхідні умови для заподіяння їй смерті.

Як наслідок навмисних злочинних дій ОСОБА_6 , в результаті падіння на землю ОСОБА_32 отримала закритий перелом правої тім'яної кістки, гематому правої лобової ділянки, правої (іабо лівої) скроневої ділянки, потиличної ділянки праворуч та шиї, садно лобової ділянки праворуч, що сукупно кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя.

Таким чином, ОСОБА_6 виконала усі дії, яка вважала необхідними для доведення до кінця злочину, а саме заподіяння смерті малолітній ОСОБА_33 , однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки смерть дитини від отриманих тілесних ушкоджень не настала, в тому числі внаслідок своєчасно наданої медичної допомоги.

За наслідками розгляду апеляційних скарг колегією суддів встановлено наступне.

Доводи захисника ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_6 про недоведеність її вини у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Висновки районного суду про наявність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_10 про те, що з ОСОБА_6 знайома давно, ще їх батьки товаришували. Пару останніх років почали частіше з нею спілкуватися. Знає її співмешканця ОСОБА_34 . Неприязних стосунків між ними не було. Вечором 26.11.2017 вона з дитиною прийшла до ОСОБА_6 додому на запрошення ОСОБА_34 . На його прохання купила і принесла з собою три пляшки настойки глоду для їх подальшого вживання. ОСОБА_35 і ОСОБА_6 вже перебували у стані алкогольного сп'яніння. З часом вирішили ще купити спиртного. За 15 хвилин до 22-00 год., щоб встигнути купити спиртне, вона з ОСОБА_22 пішли в магазин «Сільпо». Вона не пам'ятає, щоб поверталася за карткою. ОСОБА_6 залишалася вдома, потерпіла ще показала їй як колисати дитину, якщо та буде плакати. В магазині купили лише продукти, спиртне вже не продавали. Пішли в аптеку, де вона купила чи то спирт, чи то настойку глоду, точно не пам'ятає. Повертаючись додому і проходячи повз будинок, вона почула що дуже сильно плакала її дитина, вона попросила ОСОБА_36 йти скоріше. Двері у квартиру відкривав ключем ОСОБА_35 , коли увійшли в квартиру, вона зразу пішла у кімнату до дитини, але її там не було. Плач дитини вже був не таким гучним, вона почала її шукати, вийшла на балкон, його двері були відкриті. Побачила на землі під балконом свою дитину, яка лежала обличчям вниз, і плакала. На те, що робив ОСОБА_35 в цей час, вона не звертала увагу, вона кинулась на вулицю. ОСОБА_35 вибіг раніше, підняв з землі дитину і передав їй. Потім він пішов у квартиру, а її з дитиною незнайомий чоловік на своїй машині відвіз у 9 міську лікарню.

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_36 про те, що ввечері 26.11.2017 отримав смс-повідомлення від ОСОБА_10 , передзвонив їй, вона попросилася прийти з дитиною в гості. Його співмешканка ОСОБА_37 в цей час була в магазині. ОСОБА_10 прийшла, коли ОСОБА_37 вже повернулася з магазину. Свідок допоміг ОСОБА_10 занести коляску з дитиною у квартиру. Коли ОСОБА_32 прийшла, дитина кричала дуже, вона була брудною, в неї попрілості були, їсти хотіла. Почали дитину купати, переодягати. ОСОБА_10 була в нетверезому стані. Принесла із собою 4 пляшки настойки глоду. Коли майже все допили, біля 22-00 год. ОСОБА_10 запропонувала сходити в магазин за горілкою та продуктами харчування. Він хотів піти сам, але вона напросилась піти разом з ним. ОСОБА_37 залишалася вдома, була дуже п'яною. Він посадив її в крісло навпроти телевізора. Дитина залишалась в іншій кімнаті.

Він квапив ОСОБА_10 , тому що спиртні напої продавалися до 22-00 год. Коли вийшли з під'їзду, ОСОБА_10 згадала, що забула банківську картку, якою мала розраховуватися. Взяла у нього ключі, повернулась в квартиру, вийшла через 4 хвилини. Коли прийшли в магазин, було вже 22.01 год., горілку вже не продавали. ОСОБА_10 купила лише деякі продукти харчування. Потім вони зайшли в аптеку, де ОСОБА_10 купила 2 пляшки спирту чи настойки глоду. Коли йшли назад повз будинок, чули крик дитини. Повернувшись, вони спочатку зайшли на кухню і одразу випили залишки недопитої раніше настойки глоду. Він залишився на кухні, а ОСОБА_10 пішла у кімнату до дитини. Тут же він почув її крик, що дитини немає, у неї почалася істерика. Було чути плач дитини. ОСОБА_10 вийшла на балкон, побачила, що дитина лежить на землі біля дерева. Він і ОСОБА_10 побігли вниз. ОСОБА_6 весь цей час залишалася сидіти в кріслі. Він підняв з землі дитину на руки, ОСОБА_10 кричала, плакала, почала викликати поліцію. ОСОБА_10 попросила його принести з квартири дитячий комбінезон щоб одягнути дитину. Коли він піднявся у квартиру, підійшов до ОСОБА_6 і вдарив її по обличчю, кричав на неї, тому що подумав, що це вона викинула дитину з балкона. Коли він вийшов з під'їзду, ОСОБА_10 з дитиною вже поїхала до лікарні. Приїхала поліція, він піднявся з ними в квартиру. ОСОБА_6 там вже не було. Як з'ясувалося, вона втекла в під'їзд, поліцейські знайшли її на площадці між поверхами. Вона була дуже п'яною. Вважає, що ОСОБА_19 тікала не від поліції, а від нього, щоб він її знову не вдарив;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 про те, що він проживає з ОСОБА_10 без шлюбу. Дитина ОСОБА_39 є його донькою, дитина для них була бажаною. Батьком він записаний у актовому записі про народження дитини вже після того, що з нею трапилося. 26.11.2017 він з ОСОБА_10 і з дитиною були в гостях, там між ними виник конфлікт, після якого ОСОБА_10 приблизно о 18-00 год. забрала дитину і пішла. Він додому повернувся сам приблизно о 23-00 год., їх ще вдома не було. Про те, що сталося з дитиною, йому по телефону повідомила мати ОСОБА_10 . ОСОБА_6 він раніше знав, кілька разів відпочивали разом, були у неї вдома, знав її співмешканця ОСОБА_34 . Про обставини вчиненого відносно дитини злочину йому нічого не відомо. Вони спільно виховували їхню дитину. Вважає, що ОСОБА_10 добре доглядала дитину.

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_40 про те, що є матір'ю ОСОБА_10 , ОСОБА_6 знає давно. 26.11.2017 о 23-00 год. їй зателефонувала дочка, сказала, що ОСОБА_37 викинула Віту з балкону. Постійно плакала, пояснити що сталося і що з дитиною не могла, а коли їх везли в лікарню, лікар по телефону все пояснив. Вранці вони з ОСОБА_10 поїхали в лікарню до дитини. ОСОБА_10 про своїх дітей піклується добре, любить їх.

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_41 про те, що біля 20 років знає ОСОБА_6 , проживає з нею у одному під'їзді, її квартира розташована на першому поверсі. Вечором 26.11.2017, після 22.00 год, вона почула крик дитини за вікном, не могла зрозуміти, звідки цей плач чути у такий пізній час. Потім приблизно через 7-10 хвилин почула шум в під'їзді, відкрила двері і побачила, як люди щось кричали і стрімко бігли вниз. Приблизно через 5 хвилин в під'їзді з'явилася поліція. Її запросили в якості понятої в квартиру ОСОБА_6 . В її присутності вилучали та описували речі, в тому числі дитячі. ОСОБА_6 в квартирі не було, був лише ОСОБА_35 ;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_42 про те, що вона працювала в аптеці по вул. Бородинській, 9. Наприкінці 2018 року, точну дату не пам'ятає, приймала участь у слідчій дії - впізнанні по фотографії особи, якій 26.11.2017 після 22,00 год. продавала настойку глоду, обличчя якої їй добре запам'яталося;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_43 про те, що проживає по сусідству з ОСОБА_6 . Її квартира розташована поверхом вище, над квартирою ОСОБА_6 . Разом з ОСОБА_6 проживав останні два роки і на теперішній час проживає її співмешканець по імені ОСОБА_44 . ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями, погано доглядала за своїми дітьми, відносно яких була потім позбавлена батьківських прав. В квартирі ОСОБА_6 постійно буває багато сторонніх людей, вони поводять себе шумно. 26.11.2017 в квартирі було шумно з 09-00 год. ранку і до самого вечора. Вечором 26.11.2017 свідок лягла спати біля 21-00 год., вікна були закриті. Не чула, що відбувалося в квартирі сусідки після цього;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_45 про те, що працює анестезіологом у 9 міській лікарні. 26.11.2017 біля 23-00 год. в травмпункт привезли травмовану малолітню дитину. Дитину оглядали травматологи, опитували матір. Була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка відвезла дитину до обласної дитячої лікарні. Дитину супроводжувала її мати, вона постійно плакала, була в істериці;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_46 про те, що працює інспектором патрульної поліції, під час несення служби 26.11.2017, приблизно о 22.40 год., надійшов виклик, що в будинку АДРЕСА_2 викинули п'ятимісячну дитину з п'ятого поверху. Прибули через 5-7 хвилин на місце разом з іншим екіпажем. В під'їзді зустріли чоловіка, який пояснив, що дитину вже відвезли до лікарні, викинули її з його квартири. В цей час він не був вдома, в квартирі була тільки його співмешканка. В квартирі жінки не знайшли, почали шукати в під'їзді. Поверхом вище знайшли жінку, яка ховалася, на питання хто вона і що сталося чітко не відповідала, була в сильному алкогольному сп'янінні. Сказала лише, що вона нічого не робила і нічого не знає. Чоловік сказав, що це його співмешканка, яка залишалася з дитиною в квартирі;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 про те, що він працює в патрульній поліції, 26.11.2017 під час несення служби о 22-40 год. надійшло повідомлення, що в будинку АДРЕСА_2 з балкона викинули дитину. На вказану адресу було направлено кілька екіпажів. Із одного з під'їздів цього будинку виходив чоловік, який на питання працівників поліції пояснив, що дитину викинули з його квартири. З його згоди зайшли в квартиру, де в одній з кімнат виявили дитячу коляску, розкидані дитячі речі. Квартира була закрита на замок, чоловік відкривав двері ключом. Ніякої жінки в квартирі не було, тому вирішили її шукати у під'їзді. На 5 поверсі була виявлена жінка, яка присіла в кутку. Вона була без верхнього одягу, без взуття, перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння. Спочатку пояснювала, що вона тут не проживає, була в гостях. Чоловік, який назвався власником квартири, сказав що це його співмешканка ОСОБА_6 . Вони зайшли до квартири. Чоловік став пояснювати, що вони розпивали спиртні напої, він і мати дитини пішли у магазин за спиртним, а дитина залишалась в квартирі з ОСОБА_6 . Повернувшись, вони знайшли дитину на землі під балконом. Пізніше на питання хто викинув дитину, ОСОБА_6 пряму відповідь не надавала, а пояснювала, що через те, що дитина сильно кричала і вона не могла її заспокоїти, вона так поступила;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_47 про те, що під час несення служби 26.11.2017 після 22.00 год. надійшов виклик, що викинули дитину з балкона. Він у складі екіпажу патрульної поліції через 3 хвилини приїхав на місце події. Біля під'їзду був ОСОБА_48 , який пояснив їм що сталося. ОСОБА_10 з дитиною вже не було. Піднялися з ОСОБА_22 в квартиру. ОСОБА_6 знайшли в під'їзді, завели до квартири. Вона путалась у поясненнях, розмовляла невиразно. Спочатку говорила що це не її квартира, що вона в гості прийшла. Потім говорила що носила на руках дитину, гралась з нею. ОСОБА_35 висловлював думку, що це ОСОБА_6 викинула дитину. Пізніше доставили ОСОБА_6 в обласну лікарню для огляду на стан сп'яніння;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_49 про те, що 26.11.2017 він ніс службу разом з ОСОБА_13 , приїхали на виклик до будинку АДРЕСА_2 , де за повідомленням викинули дитину з балкона. Зустріли ОСОБА_36 , який виходив з під'їзду. Він пояснив, що дитину викинули з його квартири, поки він ходив з ОСОБА_10 в магазин. Зайшли з його дозволу в квартиру, там нікого не було. В спальні стояла дитяча коляска. ОСОБА_6 знайшли на 5 поверсі, вона лежала в куточку, без верхнього одягу і без взуття, була в стані сильного алкогольного сп'яніння;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_50 про те, що проживає у будинку АДРЕСА_2 . У листопаді 2017 року, точну дату не пам'ятає, пізно ввечері він знаходився у своєму автомобілі, припаркованому біля першого під'їзду. Побачив жінку, яка бігала з маленькою дитиною на руках і кричала. Спочатку біля матері дитини бігав якийсь чоловік, а потім він пішов. Дитина була в тоненькому комбінезоні, тому він вирішив дати свою куртку для того, щоб вкрити дитину. Коли підійшов до жінки, вона кричала що дитину викинули з балкона. Він посадив їх в машину і повіз в 9 лікарню, щоб надали дитині невідкладну медичну допомогу. Всю дорогу дитина то плакала, то замовкала. Мати дитини плакала над нею, приказуючи «не вмирай, дитинко». В травмпункті лікарі забрали дитину і матір, він дочекався поліцію і поїхав;

- протоколом огляду місця події від 27.11.2017, в ході якого було оглянуто квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_6 , при проведенні якого було виявлено та вилучено у кімнаті №4 з балконом дитячу коляску «YARO», в якій лежала соска, у кімнаті №3 на столі залишки їжі, недопалки сигарет, в приміщенні кухні 19 пляшок з-під настойки глоду, на столі дитячу шапку, коробку з дитячою сумішшю «Малиш», недопалки сигарет, в коридорі на тумбочці дитячий комбінезон, дитячу кофту, скляну пляшку з соскою, дитячу ковдру, фото таблицею до протоколу (а.с.190-208, т.1);

- протоколом огляду місця події від 26.11.2017, розпочатого о 23-50 год. 26.11.2017 і закінченого о 00-25 год. 27.11.2017, місцем огляду якого є ділянка місцевості з тильної сторони будинку АДРЕСА_2 , в ході якого зафіксовано вигляд балкону квартири АДРЕСА_3 , земельна ділянка під балконом, дерево на цій ділянці, фототаблицею до протоколу (а.с. 217-222, т.1);

- протоколом огляду місця події від 27.11.2017 ділянки місцевості позаду за будинком АДРЕСА_2 , проведеного в світлий час доби, в ході якого зафіксовано оглядовий знімок, вигляд балкону квартири АДРЕСА_3 , оглядовий знімок земельної ділянки під балконом, фототаблицею до протоколу (а.с.223- 228);

- висновком експерта № 2882 від 28.12.2017 про те, що у ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого травма голови, що за наданими даними у ОСОБА_31 виражена у вигляді: закритий перелом правої тім'яної кістки, гематоми правої лобової ділянки, правої (іабо лівої) скроневої ділянки, потиличної ділянки праворуч та шиї; садно лобової ділянки праворуч що сукупно кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя (п.2.1.3.б. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р»). Закритий перелом правої плечової кістки, за наданими даними рентгенологічного дослідження у ОСОБА_31 само по собі кваліфікується я тілесне ушкодження середньої тяжкості що спричинило тривалий розлад здоров'я (п.2.2.1.в. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р» ). Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів). Індивідуальні особливості предметафактора що травмував, у виявлених тілесних ушкодженнях не було відображено. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи. Визначення ймовірної кількості спричинених ударів за наданими даними не є можливим і вирішується методами слідства. Усі тілесні ушкодження утворились від не менш ніж трьох травматичних впливів (в ділянку правого плеча, лобову ділянку праворуч, та задньо-тім'яну ділянку праворуч). Враховуючи антропометричні характеристики дитини та морфо-фізіологічні властивості її віку, не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень при умовах одноразового падіння з невеликої висоти (до 10м) з контактом о площину ґрунту правими ділянками голови та правою верхньою кінцівкою (а.с.230-233, т.1);

- відеозаписом з камер, розташованих в приміщенні магазину ТОВ «Сільпо Фузі Фуд» за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 20-б, від 27.11.2017, з якого вбачається що ОСОБА_10 і ОСОБА_35 знаходились в приміщенні магазину 26.11.2017, о 22.12 год. ОСОБА_10 розраховувалась карткою на касі за продукти харчування, о 22.15 год. вони вийшли за територію касової зони, протоколом огляду предметів від 27.11.2017 (а.с.47-48, т.2);

- відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників УПП у м. Запоріжжі, які прибули на виклик за адресою АДРЕСА_2 , якими підтверджуються показання зазначених свідків щодо прибуття на виклик на місце події, спілкування з ОСОБА_22 в під'їзді будинку і в квартирі, відсутність дитини у квартирі та наявність в ній дитячих речей, виявлення ОСОБА_6 на верхньому поверсі під'їзду будинку без верхнього одягу та взуття, а також проходження останньою огляду на стан сп'яніння в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер», доставлення дитини до лікарні, протоколом огляду предметів від 27.12.2017 (а.с.50-51, т.2);

- висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» від 26.11.2017, яким підтверджено, що ОСОБА_6 перебувала у стані алкогольного сп'яніння (а.с.53, т.2);

- протоколом слідчого експерименту від 20.12.2017 за участю потерпілої ОСОБА_10 , в ході якого ОСОБА_10 надала пояснення про події, які відбувалися у квартирі 26.11.2019, та були відтворені обставини цих подій, які узгоджуються з її показаннями під час судового розгляду, відеозаписом слідчої дії (а.с.24-28, т.2);

- протоколом слідчого експерименту від 20.12.2017 за участю свідка ОСОБА_36 , згідно якого під час слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки, обставин кримінального правопорушення було перевірено і уточнено відомості про те, де залишалися дитина і ОСОБА_6 , коли ОСОБА_10 з ОСОБА_22 пішли в магазин, дорогу, якою вони поверталися, місця, де знайшли дитину та подальших дій ОСОБА_10 і ОСОБА_36 , відеозаписом слідчої дії (а.с.29-35, т.2);

- висновком судово-психіатричної експертизи № 643 ОСОБА_6 , згідно якого остання виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а перебувала у стані гострої алкогольної інтоксикації. ОСОБА_6 має наступні індивідуально-психологічні особливості, які мають найбільше значення для даного кримінального провадження: незначне зниження уваги та механічної пам'яті, збереженість інтелекту, емоційну нестійкість, дратівливість, песимістичність, середній рівень загальної агресії та ворожнечі, високий рівень відчуття провини.

Колегія суддів вважає, що показання потерпілої ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_36 (в цій частині), ОСОБА_51 , ОСОБА_46 , ОСОБА_13 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , висновки експертів, протоколи слідчих дій, є належними, допустимими та достовірними доказами, а у своїй сукупності достатніми, оскільки співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки не встановлено достатніх доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні нею замаху на даний злочин, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також показання потерпілої ОСОБА_10 , зокрема про те, що про те, що за 15 хвилин до 22-00 год., щоб встигнути купити спиртне, вона з ОСОБА_22 пішли в магазин «Сільпо», вона не пам'ятає, щоб поверталася за карткою, ОСОБА_6 залишалася вдома, потерпіла ще показала їй як колисати дитину, якщо та буде плакати, в магазині купили лише продукти, спиртне вже не продавали, пішли в аптеку, де вона купила чи то спирт, чи то настойку глоду, точно не пам'ятає, повертаючись додому і проходячи повз будинок, вона почула що дуже сильно плакала її дитина, вона попросила ОСОБА_36 йти скоріше, двері у квартиру відкривав ключем ОСОБА_35 , коли увійшли в квартиру, вона зразу пішла у кімнату до дитини, але її там не було, плач дитини вже був не таким гучним, вона почала її шукати, вийшла на балкон, його двері були відкриті, побачила на землі під балконом свою дитину, яка лежала обличчям вниз, і плакала, вона кинулась на вулицю, ОСОБА_35 вибіг раніше, підняв з землі дитину і передав їй, потім він пішов у квартиру, а її з дитиною незнайомий чоловік на своїй машині відвіз у 9 міську лікарню;

які узгоджуються, як з показаннями свідка ОСОБА_36 ( в цій частині) зокрема про те, що біля 22-00 год. ОСОБА_10 запропонувала сходити в магазин за горілкою та продуктами харчування, ОСОБА_37 залишалася вдома, була дуже п'яною, він посадив її в крісло навпроти телевізора, дитина залишалась в іншій кімнаті, коли вийшли з під'їзду, коли прийшли в магазин, було вже 22.01 год., горілку вже не продавали, потім вони зайшли в аптеку, де ОСОБА_10 купила 2 пляшки спирту чи настойки глоду, коли йшли назад повз будинок, чули крик дитини, повернувшись, ОСОБА_10 пішла у кімнату до дитини, він почув її крик, що дитини немає, у неї почалася істерика, було чути плач дитини, ОСОБА_10 вийшла на балкон, побачила, що дитина лежить на землі біля дерева, він з нею побігли вниз, ОСОБА_6 весь цей час залишалася сидіти в кріслі, він підняв з землі дитину на руки, ОСОБА_10 кричала, плакала, почала викликати поліцію, коли він піднявся у квартиру, підійшов до ОСОБА_6 і вдарив її по обличчю, кричав на неї, тому що подумав, що це вона викинула дитину з балкона, коли він вийшов з під'їзду, ОСОБА_10 з дитиною вже поїхала до лікарні;

так і з показаннями свідка ОСОБА_50 зокрема про те, що пізно ввечері він знаходився у своєму автомобілі, побачив жінку, яка бігала з маленькою дитиною на руках і кричала, спочатку біля матері дитини бігав якийсь чоловік, а потім він пішов, дитина була в тоненькому комбінезоні, тому він вирішив дати свою куртку для того, щоб вкрити дитину, коли підійшов до жінки, вона кричала що дитину викинули з балкона, він посадив їх в машину і повіз в 9 лікарню, щоб надали дитині невідкладну медичну допомогу, всю дорогу дитина то плакала, то замовкала, мати дитини плакала над нею, приказуючи «не вмирай, дитинко»,

колегія суддів вважає ці докази несуперечливими та конкретними, тобто належними, допустимими та достовірними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), та які у сукупності з іншими доказами, зокрема:

- протоколом слідчого експерименту від 20.12.2017 за участю потерпілої ОСОБА_10 , в ході якого ОСОБА_10 надала пояснення про події, які відбувалися у квартирі 26.11.2019, та були відтворені обставини цих подій, які узгоджуються з її показаннями під час судового розгляду, відеозаписом слідчої дії;

- протоколом слідчого експерименту від 20.12.2017 за участю свідка ОСОБА_36 , згідно якого під час слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки, обставин кримінального правопорушення було перевірено і уточнено відомості про те, де залишалися дитина і ОСОБА_6 , коли ОСОБА_10 з ОСОБА_22 пішли в магазин, дорогу, якою вони поверталися, місця, де знайшли дитину та подальших дій ОСОБА_10 і ОСОБА_36 ;

- висновком експерта № 2882 від 28.12.2017 про те, що у ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого травма голови, що за наданими даними у ОСОБА_31 виражена у вигляді: закритий перелом правої тім'яної кістки, гематоми правої лобової ділянки, правої (або лівої) скроневої ділянки, потиличної ділянки праворуч та шиї; садно лобової ділянки праворуч що сукупно кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, враховуючи антропометричні характеристики дитини та морфо-фізіологічні властивості її віку, не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень при умовах одноразового падіння з невеликої висоти (до 10м) з контактом о площину ґрунту правими ділянками голови та правою верхньою кінцівкою,

є достатніми для прийняття процесуального рішення про те, що саме обвинувачена ОСОБА_6 вчинила закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини.

При оцінки доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Доводи сторони захисту про те, що даний злочин могла вчинити потерпіла ОСОБА_10 коли поверталася у квартиру за банківською карткою, є необґрунтованими, оскільки ці доводи уважно перевірялися у суді першої інстанції, який прийшов до обґрунтованих висновків, зокрема про те, що:

- ОСОБА_10 з ОСОБА_22 вийшли з квартири не пізніше 21.45 год. - 21.50 год., оскільки о 22.12 год. вони вже розрахувались на касі в магазині «Сільпо», після чого заходили в аптеку за спиртовою настойкою, повертаючись назад, ще на вулиці чули голосний плач дитини, а зайшовши в квартиру виявили відсутність в ній дитини, після чого одразу викликали поліцію і швидку допомогу;

- двері в квартиру ОСОБА_35 відкривав ключем, в квартирі була тільки ОСОБА_6 ;

- сусідка ОСОБА_52 , яка проживає на першому поверсі, почула плач дитини за вікном приблизно о 22.30 год., після чого через короткий проміжок часу вона через відкриті двері своєї квартири бачила людей, які стрімко вибігали з під'їзду, а приблизно через 5 хвилин приїхала поліція;

- виклик в поліцію про те, що викинули п'ятимісячну дитину, надійшов до поліції о 22.40 год.

Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими наступні доводи захисту, а саме, що:

- ОСОБА_10 поверталася за банківською карткою, заходила в кімнату де була дитина, що вона там робила ніхто не бачив, після того, як вона пішла з кімнати, було тихо, обвинувачена в цей час дивилася телевізор, нічого не бачила та не чула, ОСОБА_18 в своїх показанях каже, що вона не пам'ятає чи поверталася вона чи ні, на цю версію ніхто не звертає увагу.

Не заслуговують уваги доводи сторони захисту і про те, що у потерплої ОСОБА_10 був мотив на вбивство, оскільки вона не хотіла народжувати цю дитину, так як і ці доводи також були ретельно були перевірені судом першої інстанції, який критично оцінив в цій частині показання обвинуваченої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_36 (який довгий час проживає в цивільному браку з обвинуваченою), ОСОБА_53 (подруги ОСОБА_6 ) і прийшов до правильних висновків про те, що ці особи зацікавлені у тому, щоб обвинувачена не була притягнута до кримінальної відповідальності за скоєне, крім того, ці доводи сторони захисту спростовуються також показаннями свідків ОСОБА_38 (співмешканця ОСОБА_10 та батька дитини), ОСОБА_40 (матері ОСОБА_10 ), які своїми показами спростували доводи щодо того, що ОСОБА_10 не хотіла народження доньки і мала намір позбавити свою дитину життя.

Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими наступні доводи захисту, а саме:

- що пред'явлене обвинувачення спирається лише на показаннях ОСОБА_10 , показання ОСОБА_21 та ОСОБА_27 , а також показання обвинуваченої на протязі всього слідства ігнорувалися, ставилися під сумнів, немає прямих доказів її вини, відсутні речові докази, відео зйомка;

- показання ОСОБА_10 суперечать показанням свідка ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Безпідставними є доводи сторони захисті і про те, що у обвинуваченої не було ні мотиву, ні умислу на вбивство дитини, оскільки, як правильно встановив суд у ОСОБА_6 був такий мотив та умисел на вбивство, так як ОСОБА_6 не бажала, щоб в той вечір ОСОБА_10 з дитиною приходила до них в гості, заперечувала проти того, щоб вона з ОСОБА_22 йшли до магазину за горілкою, була роздратована постійним плачем дитини, залишилася сама у квартирі з дитиною.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції, зокрема про те, що:

- фактичні обставини справи виключають можливість вчинення вказаного злочину відносно малолітньої дитини іншими особами, оскільки будь-які відомості, які б давали підстави для такого висновку, не були повідомлені обвинуваченою ОСОБА_6 і її співмешканцем ОСОБА_22 , досліджені судом докази таких відомостей не містять.

- судом беззаперечно встановлено, що дитина залишалася в квартирі з ОСОБА_6 , дитину викинули з балкона третього поверху в той час, коли в квартирі була тільки ОСОБА_6 , а ОСОБА_10 і ОСОБА_35 були відсутні, об'єктивних даних, які б свідчили про проникнення в квартиру інших осіб, судом не встановлено.

Ці висновки суду першої інстанції крім того, підтверджуються поведінкою потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченою ОСОБА_6 , після того, як був вчинений цей злочин, якщо перша приймала всі можливі міри по врятуванню життя дитини та виклику поліції (зокрема, показання свідка ОСОБА_50 ), то остання втекла з квартири, сховалася на 5 поверсі в під'їзду, лежала в куточку, без верхнього одягу та взуття (показання свідків ОСОБА_46 , ОСОБА_13 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 ).

Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими наступні доводи захисту, а саме:

- що обвинувачена перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, залишалася в кріслі кімнати перед телевізором на момент, коли ОСОБА_10 і ОСОБА_35 виходили з квартири і на момент, коли вони повернулися, і через свій стан фізично не могла пересуватися і перекинути дитину через балкон;

- з моменту затримання ОСОБА_19 не визнає інкримінованого їй кримінального злочину, при проведенні судової психіатричної експертизи остання повністю заперечувала свою причетність до ситуації, що їй інкримінується;

- різні експертизи не доказують провину ОСОБА_19 навіть опосередковано.

Таким чином, всі доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, є необґрунтованими, а дії обвинуваченої правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115КК України, відповідає вимогам ст.ст. 65, 68 ч. 3 КК України, оскільки є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді: