Справа № 303/2593/19
Іменем України
18 листопада 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Юрочко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Боднар Наталія Петрівна на рішення Мукачівського міськрайонного суду, ухваленого 20 червня 2019 року головуючим суддею Гутій О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та зобов'язання надати дозвіл на укладення договору найму, -
встановив:
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , як члена сім'ї, з ОСОБА_2 в період з травня 2010 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати ВК Мукачівської міської ради надати дозвіл на укладення з ОСОБА_1 договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дядько - ОСОБА_2 . У період з травня 2010 року по день смерті ОСОБА_2 єдиним членом сім'ї, який проживав з померлим за адресою: АДРЕСА_2 , був позивач ОСОБА_1 . Протягом вказаного період ОСОБА_1 спільно проживав з померлим, мав з ним спільний побут, допомагав у домашніх справах, ближчих родичів у ОСОБА_2 , які б з ним проживали не було. Після смерті ОСОБА_2 він поніс всі витрати по його похованню. Станом на сьогоднішній день у Спадковому реєстрі відкрита спадкова справа № 58257299 від 24.11.2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 . Метою звернення до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю є необхідність отримання права на визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього. Вказує, що рішенням ВК Мукачівської міської ради «Про надання звільнених квартир, зарахування на квартирний облік, заключення договорів житлового найму, обміну квартир» № 154 від 25.05.1983 року ОСОБА_2 надано дозвіл на укладення договору найму, склад сім'ї - 1 чоловік, що проживає по АДРЕСА_3 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 24,6 кв. м., кухні, основний квартиронаймач ОСОБА_3 (дід) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протягом вказаних 5 років ОСОБА_1 купляв їжу, допомагав дядькові, вів з ним спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 ним було постановлено вхідні двері та проведено інші ремонтні роботи. Через те, що він не був зареєстрований за однією адресою з померлим і виникає необхідність звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20.06.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Боднар Н.П. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Ним надано достатньо доказів на підтвердження факту проживання позивача з померлим як з членом сім'ї.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з архівного витягу із рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Про надання звільнених квартир, зарахування на квартирний облік, заключення договорів житлового найму, обміну квартир» № 154 від 25.05.1983 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на укладення договору найму, склад сім'ї - 1 чоловік, що проживає по АДРЕСА_3 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 24,6 кв. м., кухні. Основний квартиронаймач ОСОБА_3 - дід, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 859 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а с. 12).
Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 42223581 від 24.11.2015 року відкрита спадкова справа № 58257299 від 24.11.2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.13).
В матеріалах справи наявний Акт про проживання однією сім'єю від 27.07.2018 року в якому зазначено, що свідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтвердили факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як члена сім'ї з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період з травня 2010 року по день смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 (а.с.14).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з якої 20.05.2010 року був знятий з реєстрації місця проживання по рішенню суду, та з 11.07.2017 року по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.10-11).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі доводи.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку для постійного проживання.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Як на доказ свого постійного проживання з померлим ОСОБА_2 позивач посилається на акт від 27.07.2018 року. Проте, такий акт не може бути визнано належним та допустимим доказом у справі так-як відсутні відомості про те, хто був уповноважений на складання такого акту, та останній не посвідчено управляючою компанією в управлінні якої перебуває будинок АДРЕСА_6 чи органом місцевого самоврядування.
Водночас допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_2 , купував продукти харчування, фінансово допомагав та забезпечував його всім необхідним.
Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_2 , приходив до нього на свята, купував продукти харчування, оскільки останній був одинокою людиною без сім'ї.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , повідомив, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 до дня його смерті, купляв продукти харчування та забезпечував його всіх необхідним.
Отже, допитані судом свідки (два з яких брали участь у складанні вказаного акту) фактично підтвердили, що ОСОБА_1 лише здійснював опіку над ОСОБА_2 , як одинокою людиною без сім'ї, періодично навідуючи його та забезпечуючи всім необхідним. Водночас, такі свідки не підтвердили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися відносини, які притаманні сім'ї, зокрема, що вони мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, а зазначене житло було основним та постійним місцем для його проживання.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що всі три вказані в акті від 27.07.2018 свідки не являються сусідами померлого ОСОБА_2 , а отже, такі не можуть достеменно стверджувати щодо обставин фактичного проживання за адресою АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив наданий позивачем акт та не взяв його до уваги.
Інших якихось доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача з померлим - матеріали справи не містять.
Та обставина, що ОСОБА_1 поховав ОСОБА_2 , а також, що за його заявою заведена спадкова справа, не має самостійного правового значення, позаяк такі обставинами мали місце вже після смерті ОСОБА_2 .
А отже, суд вірно послався на недоведеність позовних вимог.
Крімі того, апеляційний суд враховує те, що позивач з 2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_8 , який 01 жовтня 2008 року розірвано, та у подальшому 04.10.2012 року позивач зареєстрував новий шлюб з ОСОБА_9 , і має трьох дітей, та має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , з якої 20.05.2010 року був знятий з реєстрації місця проживання по рішенню суду, та з 11.07.2017 року по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Отже, принаймні з жовтня місяця 2012 року однією сім'єю для ОСОБА_1 є ОСОБА_10 та їх троє дітей, які проживають окремо від ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_5 , і саме вказана адреса зазначена як фактичне місце проживання ОСОБА_1 у наданій ним же довіреності від 26.06.2018 року (а.с.8). Доказів того, що ОСОБА_1 припинив спільне проживання зі своєю дружиною та дітьми, чи що було встановлено режим окремого проживання матеріали справи не містять.
А отже, вимога позивача про встановлення факту його проживання однією сім'єю з іншою особою, за адресою відмінною від місця проживання його сім'ї, є недоречним та суперечить приписам сімейного законодавства.
Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.
А звідси, керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Боднар Наталія Петрівна, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 червня 2019 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 21 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді