Справа № 308/1984/17
Закарпатський апеляційний суд
21.11.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подав ОСОБА_1 ,
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнаний винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови, 08 липня 2016 року о 22-ій годині 50 хвилин на перехресті вул. 8-го Березня - Грушевського в м. Ужгород, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford C Max», н. з. НОМЕР_1 , здійснюючи розворот, не переконався в безпечності маневру та не надавши перевагу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Ford Sierra», н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по вул. Грушевського в напрямку вул. Капушанська, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги передбачені п. п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з указаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови, порушує питання про її скасування. Одночасно, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущено з поважних причин, посилаючись на те, що справа розглянута без його участі, а копію постанови від 15.03.2017 він отримав тільки 08.11.2019.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши зміст апеляційної скарги в частині доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету й не порушує саму сутність цього права.
Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).
Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова винесена 15.03.2017, що свідчить про те, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, останнім днем подання на неї апеляційної скарги було 25.03.2017.
З матеріалів справи також убачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав до Ужгородського міськрайонного суду 18.11.2019, тобто із значним пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови від 15.03.2017 (майже через 2 роки і 8 місяців з моменту винесення постанови).
Підстави, на які ОСОБА_1 посилається у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, на те, що не брав участі в розгляді справи та отримав копію постанови 08.11.2019, - апеляційний суд не може визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на таке.
Так, із матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду судом першої інстанції справи приймав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Гангур М. І., який подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З оскаржуваної постанови також вбачається, що провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 доручив представляти свої інтереси у справі адвокату ОСОБА_3 .І., що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 як довірителю адвоката Гангура М. І., було відомо про час та місце розгляду справи, позицію захисту, а також прийняте судом рішення саме в момент його прийняття. При цьому, з розписки адвоката Гангура М. І., яка міститься на форзаці справи, вбачається, що копію судового рішення він отримав 23.03.2017. Із матеріалів справи також вбачається, що копія постанови надсилалась 23.03.2017 і ОСОБА_1 , про що свідчить супровідний лист (а. с. 30)
У зв'язку з вищенаведеними обставинами та з урахуванням положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, зміст яких свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, - наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання апеляційного суду, не дають підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення.
На будь-які інші причини, які б свідчили про поважність пропуску строку та могли б слугувати підставами для його поновлення (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо), в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а подану ним апеляційну скаргу йому повернути.
При прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що ОСОБА_1 не наведено поважних причин і не надано жодних доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; що пропущений строк, який становить майже 2 роки і 8 місяців є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 , - повернути ОСОБА_1 як особі, що її подала.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан