Єдиний унікальний номер 236/1256/19 Номер провадження 22-ц/804/2565/19
Єдиний унікальний номер 236/1256/19 Головуючий у 1 інстанції Саржевська І.В.
Номер провадження 22-ц/804/2565/19 Доповідач Агєєв О.В.
21 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Космачевської Т.В., Соломахи Л.І.
за участю секретаря судового засідання Ротар Я.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 серпня 2019 року у цивільній справі № 236/1256/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування (суддя Саржевська І.В.), ухваленого в приміщенні суду в м.Лиман Донецької області, повний текст рішення виготовлений 05 серпня 2019 року, -
29 березня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська страхова компанія») звернулось до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 15 серпня 2011 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №3486с. На виконання умов договору КС «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки в загальному розмірі 5500,00 грн. строком на 24 місяці з 15.08.2011 по 15.08.2013 включно зі сплатою процентів у розмірі 34,8% річних. На підставі додаткової угоди від 21.01.2013р. до кредитного договору №3486с від 15.08.2011, ОСОБА_1 додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти у розмірі 5500,00 грн. На підставі додаткової угоди №2 від 25.12.2013 до Кредитного договору №3486с від 15.08.2011, відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти у розмірі 3700,00 грн. Загальна сума наданих кредитних коштів становить 14 700,00 грн.
Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» було укладено договори добровільного страхування кредитів, предметом яких є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», пов'язані із можливими матеріальними збитками, завданими останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальниками суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів.
У відповідності до додатку №1 до договору добровільного страхування кредитів №2 від 01.02.2013, кредитний договір №3486с від 15.08.2011, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 14547,50 грн.
У відповідності до додатку №1 до договору добровільного страхування кредитів №1 від 08.01.2014 року, кредитний договір №3486с від 15.08.2011 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.12.2013), укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 7612,75 грн.
Пунктами 2.1.1 договорів добровільного страхування кредитів №2 від 01.02.2013 та №1 від 08.01.2014 встановлено, що страховим випадком за цими договорами по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («з відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором протягом десяти днів після настання строку сплати третього платежу.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №3486с від 15.08.2011, належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі починаючи з червня 2014 року , не сплачував.
На підставі п.п.4.4.6 договорів добровільного страхування кредитів ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування КС «Українська кредитна спілка» в розмірі 16220,74 грн.
Посилаючись на положення ч.1 ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 16220,74 гривень.
Просив стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування у розмірі 16220,74 гривень; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
З зазначеним рішенням не погодився позивач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1921 гривня та 2881, 50 гривень відповідно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Пославшись на ч.6 ст.261, ч.1 ст.268, ст.ст.569, 1191 ЦК України зазначив, що невиконанням вимог кредитного договору ОСОБА_1 нанесено шкоду КС «Українська кредитна спілка», яку відшкодовано ПрАТ «Українська страхова компанія». Враховуючи вищезазначене та наведені норми матеріального права, вважає, що страхова компанія набула право регресного позову до ОСОБА_1 з моменту виплати відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку, як визначив суд в своєму рішенні.
На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», постанову Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі №6-2188цс16, постанову Верховного Суду від 20.04.2018 року у справі №910/8982/17.
Крім того звертає увагу, що навіть у випадку рахування перебігу позовної давності з моменту настання страхового випадку, строк позовної давності також на його переконання не сплив.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_1 не подано.
Представник позивача ПрАТ «Українська страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.113).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином; надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.103, 114, 115)
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 серпня 2011 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №3486с. На виконання умов договору КС «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримав, у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки в загальному розмірі 5500,00 грн. строком на 24 місяці з 15.08.2011 по 15.08.2013 включно зі сплатою процентів у розмірі 34,8% річних (а.с.13).
Згідно додатку №1 до кредитного договору №3486с від 15.08.2011 року позичальнику ОСОБА_1 встановлено графік повернення кредиту з встановленням щомісячної фіксованої суми платежу у розмірі 389 грн. (а.с.14).
21.01.2013 додатковою угодою до кредитного договору №3486с від 15.08.2011 кредитор Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» надав позичальнику ОСОБА_1 , у тимчасове користування кредитні кошти (споживчий кредит) у безготівковій формі у розмірі 5500,00 грн. строком на 24 місяці з 21.03.2013 по 21.03.2015 включно зі сплатою 30% річних. Відсотки нараховуються рівними долям на первісну суму кредиту, зменшену на залишок заборгованості по кредиту наданого 15.08.2011. Загальна сума кредиту визначена в розмірі 11 420,80 грн, зокрема тіло кредиту 7 138,00 грн, відсотки 4282,80 грн. (а.с.15).
На підставі додаткової угоди №2 від 25.12.2013 до Кредитного договору №3486С від 15.08.2011, відповідачу додатково надано у тимчасове користування (споживчий кредит) кредитні кошти у розмірі 3700,00 грн. строком на 24 місяця з 25.12.2013 по 25.12.2015 року включно зі сплатою 28% річних. Загальна сума кредиту визначена в розмірі 11 937,04 грн., зокрема тіло кредиту 7 574,32 грн., відсотки 4 362,72 грн. (а.с.15 зв.бік).
Платіжними дорученнями №5213 від 15.08.2011, №16907 від 22.01.2013, №28341 від 25.12.2013 підтверджується перерахування коштів Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» позичальнику ОСОБА_1 по кредитному договору №3486с від 15.08.2011 на загальну суму 14 700, 00 грн. (а.с.16-18).
Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» було укладено договори №24 від 01.09.2011, №2 від 01.02.2013, №01 від 08.01.2014 добровільного страхування кредитів, предметом яких є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів згідно додатку.
У відповідності до додатку №1 до договору добровільного страхування кредитів №2 від 01.02.2013р., кредитний договір №3486с від 15.08.2011, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 14547,50 грн.
У відповідності до додатку №1 до договору добровільного страхування кредитів №1 від 08.01.2014р., кредитний договір №3486С від 15.08.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.12.2013р.), укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 7612,75 грн. (а.с.24-32).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №3486с від 15.08.2011, належним чином не виконував.
Згідно з виписки з рахунку позичальника ОСОБА_1 , відповідачу наданий кредит на загальну суму 14 700,00 грн., нараховані проценти за користування кредитом в сумі 15 361,74 грн. Загальна сума, яка підлягала сплаті позичальником за кредитним договором №3486с від 15.08.2011 (з урахуванням додаткових угод) складає 30 061,74 грн. Останній платіж проведено позичальником 15.05.2014; залишок заборгованості по кредиту складав 16 220,74 грн., з яких 6 425,50 грн. - тіло кредиту, 9795,24 грн. - проценти (а.с.34).
Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» на виконання пункту 5.1 Договору добровільного страхування кредитів № 01 від 08 січня 2014 року (яким передбачено, що КС «Українська кредитна спілка» повинна повідомити про настання страхового випадку та направити позивачу заяву про виплату страхового відшкодування з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим договором) направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву за вих №2421 від 5 листопада 2018 року про виплату страхового відшкодування в сумі 16 220,74 грн. внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором №3486с від 15.08.2011р. (а.с.33).
Згідно з пп.4.4.5 договору добровільного страхування кредитів ПрАТ «Українська страхова компанія» зобов'язано протягом 4 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, прийняти рішення про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування та скласти страховий акт про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування по кредитному договору.
У відповідності до пп.4.4.6 Договору добровільного страхування кредитів протягом 5 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, ПрАТ «Українська страхова компанія», зобов'язано здійснити виплату страхового відшкодування.
06.11.2018р. на підставі зазначеної заяви за вих.№2421 від 5 листопада 2018 року та доданих до неї документів позивачем складено страховий акт №275кр про страховий випадок відповідно до заяви про страховий випадок по проведення страхової виплати у розмірі 16 220,74 грн. (а.с. 35).
Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
В той же час, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що в даній справі виникло право вимоги страхового відшкодування саме в порядку суброгації.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Відповідно до п.п.2.1 і 2.1.1., 2.1.2. договору добровільного страхування №2 від 01.02.2013, страховим випадком по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («з відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом десяти днів після настання строку сплати третього платежу або якщо кредитор не одержав обумовлений Кредитним договором останній за графіком платіж протягом 3 днів після настання строку сплати останнього платежу, передбаченого Кредитним договором.
Згідно додатку №3 до кредитного договору №3486с від 15.08.2011 року, строк сплати останнього платежу настав 25.12.2015 року (а.с.15). Останній платіж проведено позичальником 15.05.2014 року.
Таким чином, відповідно до п.2.1.1 договорів добровільного страхування кредитів страховий випадок настав 29 грудня 2015 року.
Згідно поштового штемпелю на конверті, в якому позивачем надіслано позовну заяву на адресу Краснолиманського міського суду Донецької області, позов здано на пошту 29.03.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності передбаченого ст.257 ЦК України (а.с.43).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, але встановив що строк позовної давності звернення до суду з цим позовом сплинув, і на підставі цього відмовив у його задоволенні.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в судовому засіданні встановлено, що у спірному зобов'язані відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку, а ні в день здійснення виплати страхувальнику сум за договором страхування, як помилково вважає позивач.
Відповідач у відзиві на позов вказує на пропуск позивачем строку позовної давності і на необхідність застосування такого строку (а.с.54).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Позивачем по справі не порушувалось питання поважності причин пропуску строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що страхова компанія набула право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 саме в порядку регресу (а ні суброгації) і строк позовної давності в даному випадку обліковується з моменту виплати відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку не ґрунтуються на законі з наведених вище підстав.
Верховний Суд в своїй постанові від 20 квітня 2018 року по справі № 910/8982/17 (на яку посилається позивач в своїй апеляційній скарзі): «основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.
Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.»
Як визначив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.27 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість перед Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка», однак оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є суброгацією, а не регресом, тому в даному випадку строк позовної давності в три роки обчислюється з моменту настання страхового випадку а не з моменту страхової виплати (як у регресних правовідносинах). Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, які тягнуть скасування рішення суду першої інстанції, що в свою чергу, згідно ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, з врахуванням п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір не стягується, оскільки він сплачений при поданні апеляційної скарги позивачем ПрАТ «Українська страхова компанія».
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2019 року.
Головуючий О.В. Агєєв
Судді: Т.В. Космачевська
Л.І. Соломаха