20 листопада 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12019150310000072 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.05.2019 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Єлізаветівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого ,
-обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді штрафу.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 2 місяці.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі Миколаївського НДЕКЦ МВС України судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 1144 грн.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі, за своїм видом та розміром є явно несправедливим та суворим.
ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання недостатньо врахував наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме повне визнання ним вини та щире каяття.
Вказує, що призначаючи йому покарання у виді арешту, судом в достатній мірі не враховано, що втративши утримувача на певний строк, його дружина та малолітня дитина залишаться без годувальника.
Узагальнені доводи заперечень на апеляційну скаргу.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що згоден з вироком суду, а апеляційна скарга обвинуваченого є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
При призначенні покарання судом було враховано майновий стан обвинуваченого, який не має офіційного та постійного джерела доходу, має на утриманні малолітню дитину. Враховуючи це, суд дійшов вірного висновку про недоцільність призначення покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений позбавлений можливості сплатити його.
Крім того, під час вирішення питання, щодо застосування необхідного і достатнього покарання, враховано той факт, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у Снігурівському РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавче провадження про стягнення з останнього на користь Державної екологічної інспекції у Миколаївській області близько 73000 грн, витрат завданих навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев.
Враховуючи викладене вважає, що ОСОБА_5 призначено законне та справедливе покарання.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 04.07.2009 року в Снігурівському МРЕВ отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А В С». Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28.10.2016 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.130 КУпАП у виді накладення штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік. На виконання рішення суду посвідчення водія ОСОБА_5 було вилучене та направлене для зберігання в територіальний сервісний центр №4845. Після закінчення в 2017 році терміну стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, ОСОБА_5 , не бажаючи сплачувати на користь держави штраф у сумі 10200 грн, вирішив придбати підроблений документ, а саме національне посвідчення водія України, яке надає право керування транспортними засобами відповідної категорії.
На реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 в 2017 році в мережі Інтернет, замовив та придбав підроблене національне посвідчення водія України на своє ім'я. В подальшому, достовірно знаючи, що після позбавлення права керування транспортними засобами у встановленому законом порядку вилучене посвідчення серії НОМЕР_1 він не отримував, ОСОБА_5 залишив підроблене посвідчення у себе, та почав використовувати його, як документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом.
19.01.2019 року близько 11 год. 50 хв. ОСОБА_5 рухався за кермом автомобіля по вул. Жовтневій в м. Снігурівка Миколаївської області, де був зупинений поблизу будинку № 190 працівниками СРПП Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області та на вимогу останніх умисно пред'явив, тобто використав, завідомо підроблене посвідчення водія НОМЕР_2 , яке не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред'являються до даного виду документів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені цього злочину.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.358 КК України є вірною і апелянтом не оспорюється.
Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_5 , то апеляційний суд дійшов наступного.
Посилання апелянта на те, що судом при призначенні покарання не були в достатній мірі враховані дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має на утриманні малолітню дитину, обставини, що пом'якшують покарання, - повне визнання вини та щире каяття, не заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд дотримався вимог ст.65-67 КК України і в достатній мірі врахував дані про особу обвинуваченого.
Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості, свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно характеристики ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, веде нормальний спосіб життя, комунікабельний, тактовний, одружений, має малолітнього сина. Однак, ОСОБА_5 ніде не працює, схильний до зловживання алкоголем. У вживанні наркотичних засобів не помічений.
При призначенні покарання судом було враховано майновий стан обвинуваченого, який не має офіційного та постійного джерела доходу, має на утриманні малолітню дитину. Враховуючи це, суд дійшов вірного висновку про недоцільність призначення покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений позбавлений можливості сплатити його.
Таким чином, як слідує з вироку, при призначенні обвинуваченому покарання судом були належно оцінені дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого ОСОБА_5 злочину, та особисте байдуже ставлення до вчиненого, що свідчить про відсутність у обвинуваченого критичної оцінки своєї протиправної поведінки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання може бути досягнута при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді арешту, в межах санкції ч.4 ст.358 КК України.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального закону та є занадто суворим, апеляційний суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 424, 426 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.05.2019 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: