21.11.19
22-ц/812/1962/19
21 листопада 2019 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2019 року, ухваленого в приміщенні того ж суду у складі судді Томашевського О.О., по справі № 478/1228/19, провадження № 22-ц/812/1962/19, за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 серпня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 14 вересня 2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 11838,52 грн., яка складається з наступного: 1563,92 грн. - заборгованість за кредитом; 8252,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 982,03 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 539,93 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2011 року, а також понесені судові витрати (а.с. 1-3).
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 14.09.2011 року в розмірі 1563,92 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 102-105).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка складається з непогашеного тіла кредиту. У стягненні інших сум відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Ухвалюючи рішення, суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі N 342/180/17/14-131цс19.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір у формі договору приєднання, про що свідчить анкета-заява, підписана відповідачем. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою та його умовами. Надані позивачем докази є достатніми для задоволення позову. Відповідач не довів, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами, Тарифами банку. Банківський кредит не може бути безпроцентним. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні сум та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 115-119).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з"явились.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів прийшла до такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам.
Судом встановлено, що 14 вересня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Контракт», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 9-33).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15 липня 2019 року становить 11838,52 грн., яка складається з наступного: 1563,92 грн. - заборгованість за кредитом; 8252,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 982,03 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 539,93 грн. - штраф (процентна складова).
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, застосовані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
03 липня 2019 року у справі N 342/180/17/14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу позичальника на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до позичальника про стягнення заборгованості, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.
За результатами розгляду справи Велика Палата верховного Суду касаційну скаргу задовольнила частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, а в решті вимог в задоволенні позову відмовлено.
Предмет спору та обставини справи у наведеній справі співпадають з предметом та обставинами справи у справі, яка переглядається.
За такого підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів, пені та штрафів не було, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції за наслідками вирішення зазначених позовних вимог.
Посилання в скарзі на те, що банківський кредит згідно з вимогами ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» може бути тільки оплатним, за винятком передбачених законом випадків, є слушними. Вони узгоджуються із вимогами частини першої статті 1048 ЦК України, відповідно до якої якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Разом з тим розрахунок заборгованості за договором від 14.09.2011 року, позивачем зроблено не за ставками НБУ, а відповідно до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тобто підставами позову були вказані умови та Правила. Тому виходячи з положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд першої інстанції розглянув спір відповідно до заявлених вимог. Наведене не позбавляє позивача права заявити вимоги про стягнення процентів відповідно до приписів частини першої статті 1048 ЦК України.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не спростовують висновків, викладених в ньому, тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав
Головуючий Л.М. Прокопчук
Судді Н.В. Самчишина
Л.М. Царюк
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2019 року