20 листопада 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2019 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця проживання не має, раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні № 12019150050002092 від 02.11.2019.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" терміном до 03 січня 2020 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Вважає, ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що суд не встановив наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Досудовим слідством ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 02.11.2019 року він за попередньою змовою з ОСОБА_8 , близько 03-00 години, перебуваючи на першому поверсі другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , здійснили розбійний напад на ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_8 наніс один удар тупим твердим предметом в область потиличної частини голови потерпілої, від якого остання впала на землю. Після цього ОСОБА_6 наніс ще декілька ударів в область голови ОСОБА_9 , від яких вона втратила свідомість. В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , впевнившись, що потерпіла перебуває у безпорадному стані, заволоділи її мобільним телефоном «Samsung A30» і зв'язкою ключів від квартири та з місця події зникли.
05 листопада 2019 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_6 затриманий в порядку ст.208 КПК України.
06 листопада 2019 року слідчим ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи яка зазнала такого нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб.
07 листопада 2019 року слідчим до суду подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , з метою запобігання спробам з боку підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобігання доведеним ризикам та прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Слідчим суддею вірно зазначено в ухвалі про те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, яке згідно ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: протоколом прийняття заяви у ОСОБА_9 , протоколами огляду місця події від 02.11.2019р., протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , протоколами пред'явлення особи для впізнання від 02.11.2019 р., відповіддю з ломбарду від 05.11.2019 р., протоколом огляду відеозапису від 05.11.2019 р., протоколами затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , трекерами руху бази таксі «994», протоколом проведення слідчого експерименту від 06.11.2019 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя правильно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та слідства, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідка у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме, те що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років,офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований поза межами м. Миколаєва та за місцем реєстрації не мешкає, а в м. Миколаєві постійного місця проживання не має. Крім того, за обставин справи ОСОБА_6 відоме місце проживання потерпілої, під час нападу у неї також була викрадена зв'язка ключів, через що остання висловила побоювання за свою безпеку.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2019 року, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді