Справа № 127/18837/18
Провадження № 22-ц/801/2297/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
21 листопада 2019 рокуСправа № 127/18837/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів : Шемети Т. М., Якименко М. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 10 вересня 2019 року в м. Вінниці суддею цього суду Медяною Ю. В., дата складання його повного тексту не відома,
31 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до свого чоловіка ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи його тим, що 19 грудня 2003 року між сторонами було укладено шлюб, проте останні декілька років чоловік припинив надавати матеріальну на сім'ю та утримання дитини, а весь свій дохід витрачає на себе.
Відповідач участі у вихованні та матеріальному утриманні сина не приймає, проте він неофіційно працює та має чималий заробіток, аліменти нікому не сплачує, кредитних зобов'язань не має, отже може сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 2500 грн щомісячно.
Пославшись на вказані обставини та на те, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, ОСОБА_1 , просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі з індексацією у розмірі 2500 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та понесені нею витрати на правову допомогу.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
08 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення від 02 жовтня 2018 року у якій просив вказане судове рішення скасувати і призначити справу до розгляду за правила спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2018 року задоволено, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
04 липня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину - ОСОБА_3 в розмірі ј частки всіх видів заробітку відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, пославшись на неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення змінити та стягнути з нього аліменти з серпня 2018 року по 2019 рік включно у розмірі фіксованої суми 1150,00 грн щомісячно, відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу та судового збору.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач зазначила, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
15 листопада 2019 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву, у якій просив викликати сторони в судове засідання на підставі положень ст. 270 ЦПК України.
Положеннями ст. 270 ЦПК України врегульовано порядок ухвалення судом додаткового рішення суду, а не вирішення питання щодо можливості апеляційним судом викликати сторін у справи в судове засідання.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 грудня 2003 року зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зроблено відповідний актовий запис за № 3388 (т. 1, а. с. 6).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09 червня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 7).
Відповідно до акту про місце реєстрації осіб незареєстрованих в житловому приміщенні № 477 від 25 червня 2018 року, ОСОБА_3 з 25 березня 2018 року проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1, а. с. 118-119).
З довідки про доходи № 3499 від 22 серпня 2018 року видно, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період з лютого по липень 2018 року у розмірі 22338,00 грн (т. 1, а. с. 29).
Відповідно до довідки про доходи № 791 від 22 травня 2019 року загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року становить 24042,86 грн (а. с. 94), та відповідно до інформації Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України № 1-11-152 від 15 серпня 2019 року загальна сума її доходу за період з лютого 2018 року по червень 2019 року становить 67582,75 грн (т. 1, а. с. 191-192).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57773844 за період з 01 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року, виданого Замостянським відділом державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 30 квітня 2019 року становить 22500, 00 грн (т. 1, а. с. 95).
Згідно з квитанціями АТ КБ «Приват банк» від 12 квітня 2019 року, 03 травня 2019 року, 17 травня 2019 року, 10 червня 2019 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 за січень, лютий, березень, травень 2019 року (т. 1, а. с. 120).
Відповідно до постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП № 57773953, ВП 57773844, ВП № 58971100 від 27 червня 2019 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2019 року, якою скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2018 року, виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 3000, 00 грн, аліментів на ОСОБА_3 в розмірі 2500,00 грн щомісячно, судового збору в розмірі 704,80 грн - закрито (т. 1, а. с. 175, 178, 181).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 3323-08-01-13о від 16 квітня 2018 року, № 4592/08-01-13/о від 13 липня 2018 року, № 2864/50-09-01-13/о від 18 березня 2019 року інформація про доходи ОСОБА_2 за період з 03 кварталу 2017 року по 01 квартал 2018 року, 03 кварталу 2018 року по 04 квартал 2018 року відсутня (т. 1, а. с. 56-58).
З Індивідуальної відомості про застраховану особу № 1569 від 11 квітня 2019 року з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування видно, що з 2009 року відомості про ОСОБА_2 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні (т. 1, а. с. 59-61).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 5437/50-09-01-13/о від 16 вересня 2015 року ОСОБА_2 за період з 01 кварталу 2018 року по 02 квартал 2019 року отримував доходи з таких джерел: лютий 2018 року - 27000,00 грн від продажу рухомого майна, лютий 2019 року - 2000,00 грн від продажу рухомого майна (т. 1, а. с. 219).
Відповідно до довідки Вінницького міського центру зайнятості № 02-17/957 від 19 червня 2019 року ОСОБА_2 з 19 червня 2019 року здійснював пошук роботи та був облікований як такий, що шукає роботу. В цей період надавались послуги з підбору роботи (т. 1, а. с. 116).
16 лютого 2009 року ОСОБА_2 уклав з Вінницьким обласним комунальним виробничим підприємством вопровідного-каналізаційного господарства «Вінницяводоканал» договір приєднання № 9360 для надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 111-112).
Відповідно до наряд-завдання по замовленню № 0000007007 від 15 червня 2018 року ОСОБА_2 замовив виготовлення інформаційного листа за матеріалами інвентарної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 87).
20 червня 2018 року ОСОБА_2 уклав договір з Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про виготовлення інформаційного листа за матеріалами інвентарної справи та архівними даними на будинок за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а. с. 88-90).
Державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори було направлено запит до Вінницького міського бюро технічної інвентаризації про надання на руки громадянину ОСОБА_2 відомостей з інвентарної справи про зареєстровані правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 щодо будинку АДРЕСА_3 , а. с. 91-92).
На виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року (а. с. 138) щодо витребування у Першої вінницької державної нотаріальної контори відомостей про відкриття спадкової справи до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вінниці, наявність у ній заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини та видачі йому свідоцтва про право на спадщину, нотаріальна контора повідомила про те, що згідно з даними зі Спадкового реєстру та архівними даними, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , не заводилась (т. 1, а. с. 141).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 165763982 від 07 травня 2019 року дані про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження ОСОБА_2 відсутні (т. 1, а. с. 62).
У листі № 31/2/0546-766 від 10 травня 2019 року Територіальний сервісний центр № 0546 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що відповідно до БД АІС «ДАІ 2000» УДАІ України у Вінницькій області та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 07 травня 2019 року за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано: транспортний засіб марки ЗАЗ, моделі 8101 СТЕПОК, рік випуску - 1992, дата державної реєстрації - 06 червня 200 року; транспортний засіб марки АЗЛК, моделі 2140, рік випуску - 1985, об'єм двигуна - 1500 см. куб, дата державної реєстрації - 16 квітня 1994 року (т. 1, а. с. 71).
У листі № 31/2/0546-1038 від 06 липня 2019 року Територіальний сервісний центр № 0546 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що відповідно до БД АІС «ДАІ 2000» УДАІ України у Вінницькій області та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 02 липня 2019 року за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано: транспортний засіб марки АЗЛК, моделі 2140, рік випуску - 1985, об'єм двигуна - 1500 см. куб, дата державної реєстрації - 15 листопада 2008 року (т. 1, а. с. 128).
У Консультативному висновку спеціаліста Вінницької обласної кліничної лікарні ім. М.І. Пирогова від 07 липня 2014 року зазначено, що ОСОБА_2 встановлено діагноз «варикозне розширення вен лівої кінцівки», рекомендовано оперативне лікування (т. 1, а. с. 63).
У Виписці з медичної карти амбулаторного хворого від 13 травня 2019 року, виданої Вінницькою обласною кліничною лікарнею ім. М.І. Пирогова зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано планове оперативне лікування варикозної хвороби (т. 1, а. с. 68).
Згідно з Направленнями на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторію та результат обстежень № 752, № 754 від 11 травня 2019 року у ОСОБА_2 діагностовано «кісту правої калитки» та «гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності» (т. 1, а. с. 69-70).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) № 2054 від 02 липня 2019 року у ОСОБА_2 діагностовано «хронічну ішемічну хворобу серця неуточнену з гіпертензією» (а. с. 122). Крім того, в липні 2019 року у ОСОБА_2 діагностовано «остеохондроз ПВ хребта» (т. 1, а. с. 123-125, 154-155), «хронічний гастрит неуточнений» (т. 1, а. с. 153).
27 серпня 2019 року за № 0.184-31117/0/15-19 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано Вінницькому міському суду Вінницької області інформацію щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_2 , зокрема він з 26 вересня 2014 року по 16 серпня 2019 року 11 раз перетнув кордон України на різних транспортних засобах (т. 1, а. с. 183).
19 вересня 2019 року ОСОБА_2 на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексне Гарантування Безпеки» № 17к прийнятий на роботу на посаду охоронника-водія з посадовим окладом відповідно до контракту, з виправним терміном 1 місяць (т. 1, а. с. 237).
Згідно з довідкою про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виданою ОСОБА_2 , який проходив службу охоронника на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комплексне Гарантування Безпеки», у вересні 2019 року за 11 календарних днів у розрахунковому періоді нараховано заробітну плату в розмірі 4173,00 грн (т. 1, а. с. 238).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із ст. ст. 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частинами 1, 3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
Суд першої інстанції, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо дітей, у тому числі й щодо їх утримання, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановивши вказані обставини, зокрема, що дитина сторін у справі проживає разом із позивачем, враховуючи матеріальне становище відповідача, який не є інвалідом та який не обмежений у праці, відсутність на його утриманні інших осіб, які є непрацездатними, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини сторін у справі, становить ј частки доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII визначено фінансову участь відповідача в утриманні дитини у розмірі не менше 50% розміру прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, а саме в розмірі 972, 00 грн у період з 06 липня 2018 року по 01 грудня 2019 року і в розмірі 1014, 00 грн з 01 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням, водночас, при присудженні аліментів враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що стягнення з нього аліментів в розмірі ј частки його доходів щомісячно починаючи з 31 липня 2018 року не відповідає його можливостям, оскільки органами державної виконавчої служби нарахування аліментів у частці від доходу непрацюючої особи здійснюється з урахуванням середньої заробітної плати по м. Вінниці, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
При розгляді справ щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дитину та визначення розміру аліментів суд керується положеннями Сімейного кодексу України, зокрема Глави 15, якими визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову у спосіб обраний позивачем, зокрема у частці від доходу або у твердій грошовій сумі, а сукупність дій, спрямованих на примусове виконання прийнятих судом рішень визначено Законом України «Про виконавче провадження», отже суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення дотримавшись норм матеріального права та принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину за період з серпня 2018 року по 2019 рік включно у розмірі фіксованої суми 1150,00 грн за кожний місяць.
На підставі викладеного вище, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього будь-яких інших обставин, що унеможливлюють сплату ним аліментів у визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року розмірі.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 та 3 (пункт 1) ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту виконаних робіт № 30 від 29 серпня 2018 року по справі № 127/18837/18 адвокат Вдовцова Л . К. , яка діяла в інтересах позивача, виконала наступний перелік робіт: юридичні консультації як особисто, так і в телефонному режимі; складання позовної заяви, додаткових письмових документів, юридичних запитів, тощо; участь у судових засіданнях Вінницького міського суду Вінницької області. Всього позивачем сплачено 3000,00 грн (а. с. 30).
Згідно з квитанцією про оплату № 53 від 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_6 3000,00 грн за представництво інтересів у справі № 127/18837/18 (а. с. 31).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції правомірно стягнув судовий збір з ОСОБА_2 , оскільки судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. М. Шемета
М. М. Якименко