Справа № 444/556/17 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/285/18 Доповідач - ОСОБА_2
11 листопада 2019 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження № 444/556/17 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лавриків Жовківського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 185 КК України,
з участю секретарів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_13 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 29 травня 2017 року,
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 29 травня 2017 року ОСОБА_9 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та на нього покладено обов'язки, передбачені ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
Скасовано арешт на велосипед марки «Аист».
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він 09 січня 2017 року близько 23.00 год., маючи умисел на вчинення крадіжки, шляхом зриву навісної скоби вхідних дверей гаражу проник в приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_14 , звідки таємно, умисно, з корисливих спонукань викрав велосипед марки "Аист" вартістю 960 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину та викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області ОСОБА_13 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання - три роки позбавлення волі. В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, покликається на такі доводи: вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України. Суд першої інстанції не зазначив, які з наведених обставини справи та дані про особу дають підстави стверджувати про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання з відповідним контролем за ним. Суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчиненого діяння, а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, а саме те, що ОСОБА_9 десять разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, у тому числі вчинених з проникненням у житло чи інше приміщення, він належних висновків для себе не зробив і, маючи непогашену судимість, скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, який відноситься до тяжких злочинів. Отже, відбуття ОСОБА_9 реальних покарань у виді позбавлення волі не запобігло вчиненню ним нового умисного злочину проти власності. Як обставину, що врахована при звільненні обвинуваченого від відбування покарання, судом зазначено думку потерпілого про обрання обвинуваченому покарання, не пов'язаного з перебуванням у місцях позбавлення волі. Однак така думка потерпілого та повернення йому викраденого майна відповідно до п.2 ч.1 ст. 66 КК України враховується при призначенні покарання та не є визначальними для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання у кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення. У вироку відсутні будь-які дані про працевлаштування ОСОБА_9 та наявність у нього законних джерел доходів чи хоча б про намір знайти такі, що є основною причиною вчинення корисливих злочинів. Суд першої інстанції, врахувавши щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, не мотивував належним чином, у яких саме діях виражалось відповідне ставлення ОСОБА_9 до скоєного.
Під час апеляційного розгляду прокурор апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній мотиви, просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання - три роки позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_10 апеляційну скаргу заперечили, просять вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 щиро розкаявся у вчиненому злочині та пояснив, що з часу скоєння злочину 09 січня 2017 року він інших злочинів не вчиняв, проживає в селі, допомагає людям по господарству, допомагає в роботі лісника, протиправних дій не вчиняє, людям не шкодить, викрадений ним велосипед повернутий потерпілому. Просить не позбавляти його волі та врахувати його похилий вік, те, що більше тридцяти років свого життя він провів у місцях позбавлення волі, хворіє туберкульозом.
Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги на підставі ч.1 ст. 404 КПК України.
Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення; обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше судимий;обставини, які пом'якшують покарання - щиро каяття, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді трьох років позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливими через м'якість, немає.
За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Звільнивши обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини.
При звільненні ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 75 КК України враховано особу винного, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, щиро розкаявся у вчиненому, а також інші обставини справи, у тому числі, й думку потерпілого щодо обрання обвинуваченому покарання, не пов'язаного з відбуттям покарання в місцях позбавлення волі, можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 без відбування покарання і звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину; обставини кримінального провадження, думку потерпілого про обрання обвинуваченому покарання, не пов'язаного з відбуттям покарання в місцях позбавлення волі; особу обвинуваченого, який у вчиненому щиро розкаявся, хворіє на тяжке захворювання і перебуває на диспансерному обліку при протитуберкульозному кабінеті КНП «Рава-Руська районна лікарня».
За таких обставин, на думку колегії суддів, ізоляція ОСОБА_9 від суспільства та поміщення його до установи відбування покарання для відбування покарання у виді позбавлення волі, не є виправданим заходом примусу щодо обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом при призначенні покарання тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.
Усі дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання й наведені у вироку суду.
Додаткові дані щодо особи обвинуваченого, його незадовільного стану здоров'я внаслідок тяжкого захворювання, перебування ОСОБА_9 на диспансерному обліку при протитуберкульозному кабінеті КНП «Рава-Руська районна лікарня» підкріплюють висновок суду першої інстанції про можливість застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_9 покарання.
Відсутність даних про працевлаштування ОСОБА_9 не виключає можливість застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як пояснив ОСОБА_9 , він проживає в селі, допомагає людям по господарству, допомагає в роботі лісника.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочин. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину визнав повністю; згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_14 . ОСОБА_9 особисто приходив до нього і просив вибачення за вчинене, велосипед потерпілому повернуто. Під час проголошення останнього слова ОСОБА_9 ствердно заявив про прийняте ним рішення злочинівбільше не вчиняти. За період, що минув з часу скоєння ним 09 січня 2017 року злочину, протиправних дій ОСОБА_9 не вчиняв. Наведене, на думку колегії суддів, свідчить, що обвинувачений ОСОБА_9 усвідомив свою провину, засуджує вчинення ним злочину і прагне виправитися, тобто щиро розкаявся у вчиненому.
Думка потерпілого та повернення йому викраденого майнаправильно враховані судом першої інстанції, в тому числі і при вирішенні питання застосування положень ст. 75 КК України, оскільки такі обставини можуть бути віднесені до «інших обставин справи», які підлягають врахуванню відповідно до ч.1 ст. 75 КК України.
Законодавець не виключає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України особи, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності та відбула покарання. Те, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за наявності зазначених у ст. 75 КК України обставин не є перешкодою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_13 необґрунтованою.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 29 травня 2017 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_13 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набираєзаконноїсили з моменту їїпроголошення та може бути оскарженадо Касаційного кримінального суду ускладі Верховного Суду протягомтрьохмісяців з дня їїпроголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4