Справа № 456/4689/18 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В.
Провадження № 22-ц/811/2559/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:44
20 листопада 2019 року м. Львів
Справа № 456/4689/18
Провадження № 22-ц/811/2559/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін
на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2019 року у складі судді Гула Л.В.
у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 62450 грн. заподіяну злочином.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Вказує, що факт заподіяння йому тілесних ушкоджень встановлено ухвалою Стрийського міськрайсуду Львівської області від 01.11.2018 року. Вказує, що сам факт нанесення тілесних ушкоджень вже є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення. (а.с. 81-83)
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів, що доводять ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, спричинення йому моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і спричиненою шкодою, та вини останнього в її заподіянні.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).
Відповідно до частини 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Районним судом встановлено, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.11.2018 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без розгляду /а.с. 6/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.11.2018 встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді поліцейського ІТТ Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області, маючи спеціальне звання старший сержант поліції, тобто, будучи працівником правоохоронного органу, 20.06.2015 близько 14.30, знаходячись на третьому поверсі спільного коридору першого під'їзду будинку АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_1 на ґрунті неприязних відносин, умисно кулаком правої руки наніс один удар у ліву частину обличчя ОСОБА_1 , внаслідок якого останній відійшов назад та зайшов у квартиру АДРЕСА_2 , в якій він проживає та двері якої були відчинені.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень, зайшов слідом за ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 , де продовжив наносити удари кулаками по обличчю та тулубу потерпілого.
В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а саме: синець на нижній повіці лівого ока, синець на підборідді зліва, лінійне садно на передній поверхні верхньої третини правого плеча, садно грудної клітки зліва.
Як встановлено матеріалами справи , а саме довідкою № 399 від 21.03.2015, позивач перебував на лікуванні у відділенні мікрохірургії ока Дрогобицької ЦРЛ з 10.10.1981 по 13.10.1981, діагноз: тупа травма правого ока, контузія правого ока (побутова травма) /а.с. 5/.
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2491 ОСОБА_1 з 21.04.2015 по 30.04.15 знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з діагнозом: гіперметропія середнього ступеня, складний гіперметропічний астигматизм, амбліопія слабкого ступеня обох очей, косоокість лівого ока /а.с. 7/.
Згідно з медичним висновком від 30.06.2015, виданим Державною установою «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», ОСОБА_1 знаходився на консультації в поліклініці інституту з діагнозом: гіперметропія високого ступеня, паралітична косоокість (офтальмоплегія), амбліопія середнього ступеня, косоокість /а.с. 9/.
Як вбачається з довідки Стрийської центральної районної лікарні № 1664 від 20.06.2015, лікарями травмпункту Стрийської ЦРЛ 20.06.2015 у ОСОБА_1 встановлено такий діагноз: забійні підшкірні гематоми волосяного покриву голови та навколоорбітальні гематоми; забій нижньої щелепи /а.с. 13 /.
Крім цього, 31.07.2015, 13.08.2015, 26.10.2016, 06.12.2016, 22.03.2017 ОСОБА_1 звертався за консультацією до лікаря-оториноларинголога (ЛОР) зі скаргами на гнійні виділення з носа, закладеність носа; 22.06.2015, 25.06.2015, 26.10.2016, 06.12.2016, 22.03.2017 - до лікаря-окуліста зі скаргами на нечіткість зору, біль голови, невідповідність відстані між предметами. Дані скарги хворий пов'язував з отриманою травмою в червні 2015 року/а.с. 11-14/.
Показаннями свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні встановлено, що вона колишня дружина позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 був їх сусідом. В суботу 20.06.2015 близько 14:30 год. вона прибирала в квартирі, почула шум на сходовій клітці. Вийшовши з ванної кімнати, побачила, що ОСОБА_2 заштовхував у груди ОСОБА_1 із загального коридору в коридор квартири, тримав його за сорочку та наносив йому удари кулаками в голову. Потім у квартиру зайшла дружина ОСОБА_2 , якій вдалося його забрати з їх квартири в коридор. Крім цього, пояснила, що проблеми у ОСОБА_1 із зором були ще до цього інциденту. Однак після зазначених подій позивач почав скаржитися на головний біль, погіршення зору.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи потерпілий ОСОБА_1 заявляв цивільний позов в межах кримінальної справи про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Однак, у зв'язку з винесенням ухвали 01.11.2018 року про закриття кримінального провадження, зазначений позов залишено без розгляду.
В силу ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) N 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року, зазначається що людина, яка вчинила злочин, має отримати справедливе покарання, а особи, в тому числі фізичні, які постраждали від цього злочину, - справедливе відшкодування.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” cуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В одному із рішень “Шульга проти України” (справа кримінального провадження по дтп) Європейський суд з прав людини вказав на те, що кримінальне провадження, в рамках якого заявник також подав цивільний позов, тривало вісім років та дев'ять місяців і було закрито на підставі висновку про невинуватість водія у ДТП зі смертельними наслідками незважаючи на відсутність відповідного висновку експерта щодо цього Хоча експертом було зазначено, що відсутність приборів освітлення і світлоповертачів на велосипеді дружини заявника була причиною зіткнення, у зв'язку з відсутністю належним чином отриманих доказів залишається нез'ясованим, чи було це головною або єдиною причиною ДТП.
Отже, як видається, зі спливом майже дев'яти років та з огляду на постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з неефективністю розслідування, подання заявником цивільного позову стало марним (див. рішення у справі «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine). Суд вже встановлював порушення статті 2 Конвенції в інших справах, в яких провадження щодо встановлення обставин ДТП зі смертельними наслідками та забезпечення відшкодування родичам потерпілого необґрунтовано затягувалися.
За результатами розгляду справи Європейський суд з прав людини постановив про відшкодування моральної шкоди для заявника.
Право потерпілого на відшкодування шкоди, внаслідок злочину є його невід'ємним правом в рамках кримінального процесу. Однак, такі дії передбачають ініціативну та активну позицію самого потерпілого. Це повинно знаходити своє вираження у складенні відповідного позову з конкретними матеріальними вимогами.
Відмовляючи в позові районний суд не врахував практику Європейського суду з прав людини, а саме невизначеність ситуації з результатами кримінального провадження, стурбованість і тривоги через це, що ситуація триває довго, глибоке відчуття несправедливості та цю обставину, що подія мала місце 20.06.2015 року, а ухвала про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності відповідача 01 листопада 2018року зі спливом трьох років.
Колегія суддів бере до уваги незначну тяжкість наслідків протиправної поведінки ОСОБА_2 , короткочасний розлад здоров'я потерпілого, та ту обставину, що неправомірними діями позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягаєь у фізичних та душевних стражданнях яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я з вини відповідача.
Аналогічний правовий висновок зазначено в постанові Верховного Суду від 06.06.2019року №541\735\16-ц.
Тому, проаналізувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є завеликим.
Колегія суддів з урахуванням принципу розумності та справедливості та вважаючи, що моральні страждання, спричинені нанесенням тілесних ушкоджень короткочасним розладом здоров'я та необхідністю лікування приходить до висновку про стягнення моральної шкоди завданої злочином в розмірі 15 000гривен.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними, тому апеляційну скаргу слід задовольнити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1
відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином в розмірі 15 000грн.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ст.. 5 ЗУ «Про судовий збір», з ОСОБА_2 в користь держави підлягає стягненню 253 грн72 коп. судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1
відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином в розмірі 15 000грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 253 грн 72 коп. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2019
Головуючий
Судді