Дата документу 20.11.2019 Справа № 314/5512/18
Провадження № 11-кп/807/1788/19
Єдиний унікальний № 314/5512/18 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ст. 84 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного судуу складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Нововознесенівка, Запорізький район, Запорізька область, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, до засудження не працював, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю прокурора ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року,
в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , вказує, що він не згоден з ухвалою суду, оскільки вважає, що низка хвороб, на які він страждає, і які також в останній час прогресують, дозволяє застосувати до нього положення ст. 84 КК України. Просить переглянути справу щодо нього та винести ухвалу, якою задовольнити його клопотання.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; захисника, який просив апеляційну скаргу задовольнити; прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20) ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування амністії 2018 року та про застосування ст. 84 КК України.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 17.09.2019 року у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування амністії 2018 року - відмовлено. У задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування ст. 84 КК України - відмовлено.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_6 , дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання засудженого слід відмовити, оскільки на момент розгляду клопотання засудженого про застосування амністії 2018 року Закону України не прийнято, тобто засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з метою пом'якшення кримінальної відповідальності, право на отримання якої на цей час у нього ще не виникло, крім того, суд прийшов до висновку, що захворювання, яке наявне у засудженого ОСОБА_6 не перешкоджає йому відбувати покарання в місцях позбавлення волі, а тому судом не встановлено підстав для його звільнення від відбування покарання за хворобою, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про застосування ст. 84 КК України також відмовлено.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений 13.09.2016 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 08.05.2016 року по 13.09.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 13.09.2016 року по 05.12.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Початок строку: 08.05.2016 року, кінець строку: 11.10.2027 року.
Відповідно до ч.2 ст. 84 КК України, особа яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Захворювання на тяжку хворобу є підставою для звільнення особи від покарання або від подальшого його відбування лише у випадку, якщо ця хвороба не лише за своєю тяжкістю, а й за характером перешкоджає відбуванню покарання, тобто коли подальше відбування покарання загрожує життю особи або може призвести до серйозного погіршення стану здоров'я чи інших тяжких наслідків.
Згідно висновку експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 67/к від 15.08.2019 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_6 , яка проведена на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 06.03.2019 року, За даними наданої медичної документації (медичної карти амбулаторного хворого № 267 із медичної частини № 20 м. Вільнянськ) у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовано наступні захворювання: «Гастрит; Люмбалгія; Артрит 3 пальца правой кисти; Дегенеративно - дистрофічне пошкодження поперекового відділу хребта; Інфекція вірусу імунодефіциту людини 1 клінічна стадія» (19.04.19р.-не виявлено РНК копій).
Рішенням комісії визначено, що наявне захворювання засудженого ОСОБА_6 ВІЛ - інфекція знаходиться на рівні еквівалентному 1 клінічній стадії, що не відповідає за тяжкістю та характером патологічного процесу вимогам Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014року № 1348 та на теперішній час не підпадає під «Перелік захворювань, що є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання» п. 4 ст. 1.
Крім того, в судовому засіданні не встановлено фактів ненадання чи неналежного надання медичної допомоги (лікування) засудженому ОСОБА_6 , сам засуджений також не зазначав про те, що медичне лікування йому не надається чи надається не в тому обсязі, що потрібно; відсутні підтверджуючі дані про те, що медично-лікувальний заклад виправної установи № 20 позбавлений можливості чи ухиляється проводити медогляд особи або надавати необхідне медичне лікування.
Суду повинні бути надані заслуговуючи на увагу дані про те, що за умови звільнення від покарання засудженого ОСОБА_6 буде надана медична допомога більш якісного рівня, що він має можливість продовжити лікування, однак таких даних не надано.
Крім того, Закон вимагає від суду враховувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи (ч.2 ст.84 КК України).
Такими обставинами можуть бути: поведінка засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, тривалість відбутого покарання, обставини, які при можливому звільненні від покарання або його подальшого відбування можуть поставити засудженого у безвихідне становище (наприклад, відсутність постійного місця проживання рідних чи близьких, тощо), а також інші обставини.
Як вбачається із матеріалів провадження, крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2016 року до 12 років позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину за задоволення статевої пристрасті неприроднім способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи. Початок строку: 08.05.2016 року, кінець строку: 11.10.2027 року (з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2016 року, відповідно до якої зараховано строк попереднього ув'язнення за ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі).
Судом враховано той факт, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, метою покарання є кара за вчинений злочин, а на момент розгляду подання до кінця строку відбування покарання засудженому залишилося відбути ще 8 років 24 дні з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України позбавлення волі з призначених йому дванадцяти.
На даного засудженого застосовані заходи покарання, метою якого є також і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.
Як вбачається з характеристики, за період відбування покарання засуджений ОСОБА_6 норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи дотримується не завжди, має одне стягнення правами начальника відділення, яке виражалося у порушенні розпорядку дня, стягнення погашене у встановленому законом порядку, має 5 заохочень, з яких 4 правами начальника установи та 1 правами начальника відділення, перебуває на обліку, як схильний до самогубства, не завжди приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, не приймає активну участь у виконанні робіт із благоустрою установи, у скоєному злочині вину не визнає. Фактично, за висновком характеристики, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 на шлях виправлення не став.
Дані про особу засудженого, тяжкість та характер вчиненого ним злочину, характеристика за місцем відбування покарання, відношення та оцінка ним своєї злочинної діяльності, значний строк не відбутої частини покарання - кінець строку покарання - 11.10.2027р., відсутність підтвердження об'єктивного перешкоджання захворювання відбуванню покарання, інші доводи даної ухвали, не дають колегії суддів достатніх підстав для задоволення поданої апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року відносно засудженого ОСОБА_6 , без зміни.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: