Єдиний унікальний номер 235/3367/19 Номер провадження 22-ц/804/2621/19
Єдиний унікальний номер 235/3367/19 Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.
Номер провадження 22-ц/804/2621/19 Доповідач Агєєв О.В.
21 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Азевича В.Б., Космачевської Т.В.
за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2019 року по цивільній справі №235/3367/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, (суддя Філь О.Є.), ухваленого в приміщенні суду в м.Покровськ Донецької області, -
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначила, що 22 листопада 2003 року уклала з відповідачем шлюб, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 522.
Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сумісне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, внаслідок чого постійно виникають конфлікти, непорозуміння та сварки. В деякі моменти через сварки вона разом з дітьми переїжджала жити до матері. З квітня 2019 шлюбні стосунки припинені остаточно, вони проживають окремо. Примирення між ними неможливо.
Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_1 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 листопада 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 522. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишено « ОСОБА_2 ».
Вирішено питання про судові витрати.
З зазначеним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Посилається на ст.51 Конституції України, ст.ст. 240, 251 ЦПК України, ст.111 СК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, та зазначає, що судом безпідставно не надано строк на примирення, про що відповідачем було заявлено та підтримано клопотання (а.с. 27), крім того між позивачем та відповідачем продовжують існувати почуття, а конфлікт має тимчасовий характер та може бути вирішений без розірвання шлюбу.
Позивачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що станом на час подання відзиву жодних змін в стосунках не відбулося, між позивачем та відповідачем виникають сварки, відповідач вдається до образ в присутності сторонніх осіб, чим принижує честь та гідність позивача.
Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позивач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив розглянути його апеляційну скаргу, не заперечував проти її відхилення і залишення судового рішення без змін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст 104, ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.
За положеннями ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 22 листопада 2003 року, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №522 (а.с.9).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10, 11).
Сумісне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, внаслідок чого постійно виникають конфлікти, непорозуміння та сварки. В деякі моменти через сварки вона разом з дітьми переїжджала жити до матері. З квітня 2019 шлюбні стосунки припинені остаточно, вони проживають окремо.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з відмовою суду у застосуванні ст.111 СК України, згідно якої суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Разом з тим, суд першої інстанції виходив з аналізу змісту статті 111 СК України дійшовши висновку про те, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки, суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що їх шлюб носить формальний характер, оскільки фактичні шлюбні відносини припинено у квітні 2019 року, у сторін неприязні стосунки, примирення неможливе, подальше спільне життя та збереження шлюбу також є неможливим та буде суперечити інтересам позивача (а.с. 1-3).
В запереченнях проти клопотання відповідача про надання строку на примирення позивач також зазначила, що проти задоволення такого клопотання заперечує, оскільки відповідач вдається до образ і збереження сім'ї за таких умов є неможливим (а.с.36).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 також зазначила, що станом на час подання відзиву жодних змін в стосунках з відповідачем не відбулося. (а.с.82-84)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно зауважив, що з огляду на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду відповідач погодився на розірвання шлюбу і не наполягав на задоволенні його апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивача ОСОБА_2 .
Таким чином, аргументи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, які тягнуть скасування рішення суду першої інстанції, що в свою чергу, згідно ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, з врахуванням п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір не стягується.
Разом з тим з відповідача слід стягнути 652,60грн. на користь держави з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення справляється судовий збір.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VІ "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідачем до апеляційної скарги додано роздруківку макету квитанції про сплату судового збору в сумі 1152 грн. 60 коп. з сайту Судова влада, що не є підтвердженням сплати даної суми. Проте, матеріали справи містять лише квитанцію про сплату судового збору в сумі 500 грн. (а.с.65), що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.74), що не відповідає розміру, встановленому п/п 6 пункту 1, частини 2, статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір".
Відповідно до п/п 6 пункту 1, частини 2, статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п/п 3 пункту 1, частини 2, статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України про державний бюджет України на 2019 рік від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 грн.
Тому, з відповідача на користь державі слід стягнути недоплачений ним судовий збір в розмірі 652 (шістсот п'ятдесят дві ) гривні 60 копійок, виходячи з розрахунку 768 грн. 40 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання позовної заяви про розірвання шлюбу) * 150 ) - 500 грн.(сплачена і документально підтверджена сума).
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 652 (шістсот п'ятдесят дві ) гривні 60 копійок на р/р 34313206080033, МФО 899998, отримувач Бахмутське УК/м.Бахмут/ 22030101.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Агєєв
Судді В.Б. Азевич
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Агєєв