Справа № 953/22980/19
2/953/3509/19
"21" листопада 2019 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДНІПРОШАХТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати з розміру середньоденного заробітку - 55410 грн. 00 коп.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру складають 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 рік складає 1921,00 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст.5 вказаного Закону, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі лише у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України та ч. 1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції N 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16.
Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є майновою.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768 грн. 40 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,що становить 9605,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становить 1921,00 грн.).
Таким чином, позивачу належить надати до суду докази на підтвердження сплати судового збору в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 768 грн. 40 коп., або надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового бору відповідно до закону.
Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК Київськ/мХар Київський/22030101, код отримувача: 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA148999980000031219206020004, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Харкова (назва суду, де розглядається справа).
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДНІПРОШАХТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків протягом 10 діб з моменту отримання позивачем зазначеної копії ухвали, роз'яснивши, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя