Київський апеляційний суд
13 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017110200000848 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Іркутського обласного суду Російської Федерації
від 26.11.2003 року за ч.ч.4, 5 ст.33, ч.3 ст.30, п.3 ч.2 ст.105, ч.2 ст.222,
ч.3 ст.69, ч.5 ст.74, ст.70 КК РФ на 12 років позбавлення волі,
ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2007 року
вирок приведено у відповідність із законодавством України, визначено
кваліфікацію за ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.15, п.11 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ст.70, ст.71 КК України, постановою Ленінського районного суду м. Полтави
від 14.12.2011 року звільненого умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 6 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2019 року,
Справа № 11-кп/824/3122/2019
Категорія: ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
Ухвалою підготовчого судового засідання Ірпінського міського суду Київської області від 13.09.2019 року задоволено клопотання прокурора і ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 11.11.2019 року включно.
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 14 лютого 2017 року близько 13 години 50 хвилин він, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поряд з СТО, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 54-а, та знаходячись з дозволу користувача автомобіля ОСОБА_9 за кермом автомобіля “Mercedes Benz S 550” реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація США), що належав ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_9 про необхідність діагностування автомобіля, чим спонукав останнього вийти з салону автомобіля та направитись до приміщення СТО. Після цього ОСОБА_7 направився на вказаному автомобілі в невідомому напрямку та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_10 великої матеріальної шкоди на суму 546 556,26 гривень.
Крім того, 3 вересня 2017 року близько 20 години 10 хвилин ОСОБА_7 , маючи умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поряд з автомийкою, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, та знаходячись з дозволу ОСОБА_11 за кермом автомобіля “Peugeot 407” реєстраційний номер НОМЕР_2 (латвійська реєстрація), що належав литовському ЗАТ “Вимана Груп”, яким ОСОБА_12 користувався на законних підставах, повідомив останньому про необхідність помити автомобіль для його подальшого огляду, чим спонукав його вийти з салону автомобіля та направитись до приміщення мийки. Після цього ОСОБА_7 направився на вказаному автомобілі в невідомому напрямку та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ЗАТ “Вимана Груп” значної матеріальної шкоди на суму 134 816,97 гривень.
Крім того, 16 грудня 2017 року близько 14 години 40 хвилин ОСОБА_7 , маючи умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поряд з СТО, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропалівська, 16 та знаходячись з дозволу ОСОБА_13 за кермом автомобіля “BMW 530D” реєстраційний номер НОМЕР_3 (латвійська реєстрація), що належав литовському ЗАТ “Skanios konstrulcijos”, яким ОСОБА_13 користувався на законних підставах, повідомив пасажиру автомобіля ОСОБА_14 про необхідність діагностування автомобіля, чим спонукав останнього вийти з салону автомобіля та направитись до приміщення СТО. Після цього ОСОБА_7 направився на вказаному автомобілі в невідомому напрямку та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ЗАТ “Skanios konstrulcijos” великої матеріальної шкоди на суму 215 077,64 гривень.
Крім того, 19 січня 2018 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_7 , маючи умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи на території АЗС “Амік”, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, та знаходячись з дозволу Сперо-Джека Мішеля Ніні за кермом автомобіля “Porsche Cayenne” реєстраційний номер НОМЕР_4 (латвійська реєстрація), що належав ЗАТ “Вимана Груп”, яким Сперо-Джек Мішель Ніні користувався на законних підставах, повідомив останньому про необхідність заправки автомобіля пальним, чим спонукав його вийти з салону автомобіля та направитись до каси АЗС. Після цього ОСОБА_7 направився на вказаному автомобілі в невідомому напрямку та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ЗАТ “Вимана Груп” великої матеріальної шкоди на суму 260 106,48 гривень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та/або зменшити розмір застави, що буде меншим трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та помірним для її підзахисного з урахуванням його майнового та сімейного стану.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує, що ОСОБА_7 20 місяців перебуває під вартою, з яких 18 місяців на стадії підготовчого судового засідання внаслідок неприбуття потерпілих та їх представників. А тому, посилаючись на презумпцію невинуватості, стверджує, що тривале перебуває під вартою без вироку суду є порушенням права її підзахисного на свободу та особисту недоторканість, права на справедливий суд, що гарантовані ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже не забезпечено розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом або звільнення під час провадження.
Звертає увагу на недотримання прокурором процедури, оскільки всупереч вимогам п.3 ч.3 ст.184, ч.1 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається менше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали, ці клопотання є ідентичними, і прокурор не доводить існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_7 14.12.2011 року був умовно-достроково звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Іркутського обласного суду Російської Федерації від 26.11.2003 року, оскільки проаналізував свою поведінку, щиро розкаявся та виправився. Після звільнення він до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, має дружину та двох неповнолітніх дітей, місце постійного проживання, позитивно характеризується. Обвинувачений також має місце проживання в м. Києві, не має наміру переховуватися від суду, позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, так як всі речові докази зафіксовані і знаходяться в матеріалах кримінального провадження, чи незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, які були допитані під час досудового розслідування, а так само перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини ризик втечі, як вказує захисник, не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (“Бекчиєв проти Молдови”). Наслідками тривалого ув'язнення стало погіршення стану здоров'я обвинуваченого, що підтверджується медичною документацією, і надати необхідну медичну допомогу за рахунок ДУ “Київський слідчий ізолятор” неможливо.
Що стосується визначеного судом розміру застави - 528 600 гривень, то він є непомірним для обвинуваченого, доказом чого є те, що не внесений досі. Дружина ОСОБА_7 сама утримує дітей і має невеликий дохід, а тому, на думку сторони захисту, достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків буде розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах “Єлоєв проти України”, “Манчіні проти Італії”, зазначає, що після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. За наслідками і способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 і обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою, провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може ухилятися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, і більш м'який запобіжний захід не зможе їм запобігти.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції врахував характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, особу обвинуваченого, який є судимим за вчинення особливо тяжкого злочину, не працює, стан його здоров'я, який не свідчить про неможливість перебування під вартою.
При цьому слід зважити і на тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
Тому висновки суду, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини в рішенні “Лабіта проти Італії”, в контексті того, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, є вірними.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшилися і виправдовували подальше його тримання під вартою, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечило б виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігло спробам вчинити вказані дії.
Всупереч доводам апеляційної скарги суд не мотивував своє рішення наявністю ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Безпідставними є і посилання на поведінку ОСОБА_7 під час відбуття покарання за попереднім вироком, оскільки вона не може враховуватися при вирішенні питання стосовно запобіжного заходу, а також на характеристику з місця реєстрації, оскільки він фактично мешкав в м. Одесі, тобто в іншому регіоні.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що при постановленні ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд першої інстанції визначив розмір застави з метою забезпечення виконання ним відповідних обов'язків, з урахуванням даних про особу, ризики та розмір завданої шкоди відповідно до висунутого обвинувачення. Вказаний розмір застави буде достатнім стримуючим фактором, і внесення застави у визначеному судом розмірі, оскільки станом на день розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 звільнений з-під варти у зв'язку з її внесенням, свідчить на користь того, що він не є непомірним.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2019 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3