Справа № 11-cc/824/5671/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
14 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, до 17 листопада 2019 року, із визначенням застави у вигляді 520 (п'ятсот двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 920 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вишгород, Київської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано пізніше ніж п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Вказує, що у клопотанні сторони обвинувачення відсутні відомості про фактичні обставини, визначені ч. 3 ст. 199 КПК України, відсутні відомості про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_8 під вартою, відсутні докази порушень ОСОБА_8 умов цілодобового домашнього арешту.
Також сторона захисту зазначає, що слідчий суддя незаконно прийняв рішення на підставі показів осіб наданих прокурору. Стверджує, що слідчим суддею незаконно розглянуто клопотання прокурора за його відсутності і ідентифікації у судовому засіданні. Додає про ідентичність клопотань прокурора ОСОБА_9 від 18 вересня 2019 року та клопотання прокурора ОСОБА_10 від 24 липня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження №42018000000000123, відомості про яке 22.01.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України.
25.03.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
25.07.20109 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 22.09.2019 включно.
Постановою заступника Генерального прокурора досудове розслідування даного кримінального провадження продовжено до 12 місяців.
19.09.2019 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києваз клопотанням про продовження щодо ОСОБА_8 строку тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року задоволено та продовжено щодо підозрюваного строк тримання під вартою строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 листопада 2019 року, із визначенням застави у вигляді 520 (п'ятсот двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 920 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні прокурора.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання сторони обвинувачення, оскільки прокурором в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано пізніше ніж п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням положень ст. 194 КПК України.
Твердження адвоката про те, що слідчим суддею незаконно розглянуто клопотання прокурора за його відсутності і ідентифікації у судовому засіданні, слід визнати необгрунтованими, з урахуванням тих обставин, що у судовому засіданні суду першої інстанції приймав участь прокурор ОСОБА_11 , який, у відповідності до постанови про зміну групи прокурорів від 19.03.2019, входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні (а.с. 28-30 т. 1). Обов'язок участі у судовому засіданні саме прокурора, який звернувся до суду із клопотанням про тримання особи під вартою, КПК не містить.
Посилання апелянта на ідентичність клопотань прокурора ОСОБА_9 від 18 вересня 2019 року та клопотання прокурора ОСОБА_10 від 24 липня 2019 року, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, з урахуванням тих обставин, що сторона обвинувачення у клопотанні посилається на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на момент продовження строку дії запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати та вказує на неможливість завершення досудового розслідування, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, що потребує додаткового часу, а саме прокурор зазначає про виявлення та вилучення речовини рослинного та синтетичного походження, предметів схожих на зброю, гранати з запалами до них, які на теперішній час спрямовано на відповідні експертизи, не встановлено та не зібрано усіх доказів щодо інших учасників злочинної організації, не всі співучасники вчинення кримінальних правопорушень виявлені та затримані.
З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання захисника на те, що клопотання прокурора не містить фактичних обставин, визначених ч. 3 ст. 199 КПК України.
Твердження адвоката про ненадання прокурором доказів порушень підозрюваним ОСОБА_8 умов цілодобового домашнього арешту, не вказує на незаконність ухвали слідчого судді, з урахуванням тих обставин, що слідчим суддею при прийнятті рішення враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив та суспільну небезпечність, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, неможливість завершення досудового розслідування.
З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання захисника на те, що слідчий суддя прийняв рішення на підставі показів осіб наданих прокурору.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк тримання під вартою строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, до 17 листопада 2019 року, із визначенням застави у вигляді 520 (п'ятсот двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 920 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень, 00 копійок, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________________ ___________________ ___________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4