03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14715/2019
14 листопада 2019 року м. Київ
Справа № 754/11392/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року, постановлену у складі судді Грегуль О.В., про відкриття провадження
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми позики за договором позики грошових коштів,
встановив:
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми позики за договором позики грошових коштів.
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою позов залишити без розгляду, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що договір позики грошових коштів, який є предметом розгляду даної справи, є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним, оскільки грошові кошти за цим договором йому не передавались та ним не отримувались. У зв'язку з цим у липні 2019 року він звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про визнання договору позики недійсним.
Зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 28 ЦПК України передбачено пред'явлення позовів, що виникають із договірних відносин, за місцем виконання цих договорів. Згідно з ч.4 ст. 532 ЦК України, місцем виконання грошового зобов'язання є місце проживання кредитора. Оскільки кредитором у спірних правовідносинах є ОСОБА_2 , який проживає у Солом'янському районі, то даний спір підлягає розгляду Солом'янським районним судом м. Києва.
Крім того, посилається на те, що позивач, будучи повідомленим про наявність справи про визнання недійсним договору позики в провадженні Солом'янського районного суду міста Києва, не скористався своїм правом подання зустрічного позову. Поданий позивачем до Деснянського районного суду м. Києва позов носить характер зустрічного позову, що має бути розглянутий разом з позовом про визнання договору позики недійсним. Отже позивач, в порушення ст. 30 ЦПК України, не звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з зустрічним позовом, тому вважає, що в діях позивача є ознаки зловживання процесуальними правами.
Вказує, що позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв'язку з наявністю справи про визнання недійсним договору позики в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вказує, що невизнання відповідачем позову про стягнення боргу за договором позики не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі та не може обмежувати позивача у праві на захист своїх порушених прав.
Зазначає, що станом на момент подання апеляційної скарги, провадження у справі за позовом відповідача про визнання договору позики недійсним не відкрито. Отже, позивач на момент звернення відповідача до Деснянського районного суду м. Києва не знав і не міг знати про наявність справи про визнання договору позики недійсним.
Крім того, ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначає право позивача на вибір підсудності, а не встановлює для нього обов'язок щодо підсудності справи даної категорії за місцем виконання договірних зобов'язань.
Посилається на те, що до відкриття провадження у справі за позовом про визнання договору позики недійсним, поданим відповідачем до Солом'янського районного суду міста Києва, у позивача ОСОБА_2 було відсутнє право на подання зустрічного позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. При цьому колегією суддів відхилено письмове клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбового В.А. про відкладення розгляду справи, яке подано ним до канцелярії апеляційного суду в день судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відкриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики. Тому, враховуючи вимоги ст. ст. 274, 276, 277 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підсудності справи Деснянському районному суду м. Києва, оскільки він відповідає нормам процесуального права та матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києваз позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики № б/н від 30 березня 2017 року на загальну суму 1981 754 грн.
Частиною 1 ст. 27 ЦПК України передбачено правило загальної територіальної підсудності, згідно з якою, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначено, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Дане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.
Згідно з ч.1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
За змістом вказаної норми, місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання. За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору позики грошових коштів № б/н від 30 березня 2017 року, даним договором не визначено місце виконання зобов'язання.
Оскільки договором позики № б/н від 30 березня 2017 року не визначено місце виконання зобов'язання, то підсудність даної справи визначається за загальними правилами підсудності, встановленими ст. 27 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає розгляду Солом'янським районним судом м. Києва, оскільки кредитором у спірних правовідносинах є ОСОБА_2 , який проживає у Солом'янському районі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договором позики не визначено місце виконання зобов'язання, а тому правила ч. 8 ст. 28 ЦПК України, якою передбачено підсудність справ за вибором позивача, не застосовуються.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач в порушення вимог ст. 30 ЦПК України не звернувся до суду з зустрічним позовом до Солом'янського районного суду м. Києва, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. п.3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Таким чином, пред'явлення зустрічного позову є правом відповідача, а не обов'язком.
Згідно з ч. 6 ст. 30 ЦПК України, зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу суду, оскільки на час звернення позивача до суду з даним позовом питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки Солом'янським районним судом м. Києва вирішено не було.
Даних про стан розгляду Солом'янським районним судом м. Києва позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним матеріали апеляційної скарги не містять.
Враховуючи викладене, оскільки предметом спору є стягнення боргу за договором позики та відсутні підстави застосування правил альтеративної підсудності, та правил ч. 6 ст. 30 ЦПК України, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Оскільки ухвала постановлена з дотримання норм чинного законодавства, висновки суду відповідають матеріалам справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.