14 листопада 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/35265/19
номер провадження: 22-ц/824/14674/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Дмитра Дмитровича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у складі судді Кондратенко О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенка Ігоря Миколайовича, акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про скасуваннярішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати запис про право власності,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенка І.М . (далі - КП «Реєстраційне бюро» міста Києва), акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47418087 від 19 червня 2019 року 17:51:19, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенком І.М.; скасувати запис про право власності номер 32059713 від 13 червня 2019 року 17:28:10 за АТ«Укрсоцбанк»на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
12 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом заборони АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі продажу, оренди, користування та інші) щодо квартири АДРЕСА_1 та заборони АТ«Укрсоцбанк»і будь - яким третім особам входження до квартири АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що АТ«Укрсоцбанк»в порядку позасудового врегулювання спору на підставі іпотечного договору зареєстрував на себе право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала позивачу, та може відчужити її на користь третіх осіб. Вказував, що у даній квартирі зареєстровані та проживають він, його дружина, їх четверо малолітніх дітей та його брат, іншого житла вони не мають, а тому в результаті вказаних вище дій банку вони можуть залишитись без житла. Крім того зазначав, що у дверях квартири він виявив повідомлення про намір банку 10 вересня 2019 року в примусовому порядку увійти до квартири та виселити їх з цієї квартири. Тому вважав, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі продажу, оренди, користування) щодо квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони АТ «Укрсоцбанк»та будь-яким третім особам входження до квартири АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким заборонити АТ «Укрсоцбанк»та будь-яким третім особам входження до спірної квартири, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що визначений позивачем вид забезпечення позову щодо заборони відповідачу та будь-яким третім особам входження до спірної квартири не стосується заявлених ним суті позовних вимог, є помилковим, оскільки позивачем оспорюється незаконне право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , який не позбавлений права, як власник квартири, увійти до неї та виселити позивача разом з його сім'єю з цієї квартири. Тому вважає, що вид забезпечення позову, який просить обрати позивач, безпосередньо пов'язаний із реалізацією банком права власності, незаконна реєстрації якого є предметом спору у даній справі. Вказує, що позивач у дверях квартири виявив повідомлення про намір банку 10 вересня 2019 року в примусовому порядку увійти до квартири та виселити позивача і членів його сім'ї з цієї квартири. Зазначає, що вказана квартира є предметом забезпечення виконання зобов'язань за валютним кредитним договором, тому звернення стягнення та виселення позивача і членів його сім'ї заборонено відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що у вказаній квартирі зареєстровані малолітні діти, які в результаті неправомірних дій банку можуть залишитися без житла.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ«Укрсоцбанк» - адвокат Галас П.В.вказує, що висновки суду про те, що вимоги заяви про заборону АТ«Укрсоцбанк» та будь- яким третім особам входження до квартири АДРЕСА_1 не стосується заявлених позивачем суті позовних вимог, є правильними. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що невжиття вказаних вище заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційна скарга не містить доводів в частині задоволення заяви про забезпечення позову щодо заборони АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі продажу, оренди, користування) щодо квартири АДРЕСА_1 , а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України законність постановленої в цій частині ухвали суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони відповідачу та будь-яким третім особам входження до квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що такий вид забезпечення позову не стосується заявлених позивачем суті позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенка І.М., АТ «Укрсоцбанк», у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47418087 від 19 червня 2019 року 17:51:19, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенком І.М. та скасувати запис про право власності номер 32059713 від 13 червня 2019 року 17:28:10 за АТ«Укрсоцбанк»на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Тобто, предметом спору у даній справі є скасуваннярішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності за АТ«Укрсоцбанк»на квартиру АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем вид забезпечення вказаного вище позову шляхом заборони відповідачу АТ«Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам входження до квартири, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки не стосується предмету спору та не відповідає характеру спірних правовідносин.
Так, порушуючи питання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким третім особам вчиняти певні дії, позивач по суті заявляє вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою.
При цьому, колегія суддів враховує, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб жодним чином не впливає на виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк»або може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 прозабезпечення позову шляхом заборони відповідачу АТ«Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам входження до квартири.
Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач у дверях квартири виявив повідомлення про намір банку 10 вересня 2019 року в примусовому порядку увійти до квартири та виселити позивача і членів його сім'ї з цієї квартири, а також те, що у вказаній квартирі зареєстровані малолітні діти, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
Також не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову й посилання представника позивача на те, що 22 жовтня 2019 року брат позивача виявив пошкодження замка на вхідних дверях спірної квартири та повідомлення, що майно належить банківській установі.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що спірна квартира є предметом забезпечення виконання зобов'язань за валютним кредитним договором, тому звернення стягнення та виселення позивача і членів його сім'ї заборонено відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то вони не заслуговують на увагу, оскільки стосуються вирішення позовних вимог по суті та не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Дмитра Дмитровича залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді