Справа №363/1010/14-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13064/2019
12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року (суддя Підкурганний В.В.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
у березні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА - 00128.07.2 від 29 жовтня 2007 року у розмірі 11 693,35 дол. США (по тілу кредиту та відсотках) та 2 336 588,14грн (пені та 3% річних), атакож витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 жовтня 2007р. між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», був укладений кредитний договір № 77.1/АА - 00128.07.2, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на купівлю автомобіля на загальну суму 20 865 дол. США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом строком до 29 жовтня 2014 року включно.
Також позивач посилався на те, 15 жовтня 2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої процентна ставка за кредитним договором встановлюється у розмірі 16 %.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 жовтня 2007р. між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за п. 1.1. якого поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також всіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.
Позивач стверджував, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, у зв'язку з чим за даним кредитним договором станом на 18 вересня 2014р. існує заборгованість у сумі 11 693,35 дол. США по тілу кредиту та відсотках, 2 336 588,14грн (пені та 3% річних), яка складається з: суми поточної заборгованості за кредитом - 248,63 дол. США; суми простроченої заборгованості за кредитом - 7 876,85 дол. США; суми поточної заборгованості за процентами по кредиту - 64,11 дол. США; суми
простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 3 503,76 дол. США; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 600 412,91грн; суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 724 234,53грн; суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 8 220,37грн; трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 3 720,33грн.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА - 00128.07.2 від 29 жовтня 2007 року у розмірі 11 693,35 дол. США по тілу кредиту та відсотках та 2 336 588,14грн пені і 3% річних, вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00128.07.2 від 29 жовтня 2007 року у загальному розмірі 11 693,35 дол. США та 138 228,88грн, яка складається із суми поточної заборгованості за кредитом - 248,63 дол. США, суми простроченої заборгованості за кредитом - 7 876,85 дол. США, суми поточної заборгованості за процентами по кредиту - 64,11 дол. США, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 3 503,76 дол. США, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів по кредиту - 126 288,18грн, суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 8 220,37грн, суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 3 720,33грн, вирішено питання судових витрат. У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив, зокрема, відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2
Відповідач вважав рішення суду в цій частині незаконним, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки доводам стосовно безпідставності вимог банку про стягнення коштів з поручителя, оскільки банком пропущено строк позовної давності, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.20, 26, 44, 47, 60, 61, 62, 85, 86, 88, 89 т.2) у судове засідання чотири рази не з'явилися, ПАТ «Родовід Банк» направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, інші учасники справи причини неявки не повідомили, тому колегія суддів на підставі ст. 372 ЦПК України провела апеляційний розгляд у їх відсутність.
Також колегія суддів повідомила про день та час розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», яке 22 травня 2019 року уклало з ПАТ «Родовід Банк» договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (с.с.87 т.2). Проте, товариство свого представника у судове засідання не направило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та
обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на купівлю автомобіля на загальну суму 20 865 доларів США зі сплатою 12,50% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 29 жовтня 2014 року включно.
15 жовтня 2008 року цими ж сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої процентну ставку за ним встановили у розмірі 16% річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, часткового погашати заборгованість за кредитом у сумі по 248,39 доларів США та нараховані проценти за користування коштами на вказаний у пункті 1.3 цього договору рахунок, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.
Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 18 вересня 2014 року має заборгованість в загальному розмірі 11 693,35 доларів США та 2 336 588,14грн, яка складається із: поточної заборгованості за кредитом - 248,63 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 876,85 доларів США; поточної заборгованості за процентами за кредитом - 64,11 доларів США; простроченої заборгованості за процентами за кредитом - 3 503,76 доларів США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 600 412,91грн; пені за несвоєчасне погашення процентів за процентами - 724 234,53грн; трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 8 220,37грн; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів за кредитом - 3 720,33грн.
Вказана заборгованість була підтверджена рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року і ОСОБА_1 не спростована.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування ним з лютого 2012 року.
Скасовуючи рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог, заявлених до поручителя ОСОБА_2 , касаційний суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати, що виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором визначено черговими платежами, встановити строк дії поруки за кожним черговим платежем, надати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Згідно ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Хоча ОСОБА_2 не подала ні заяви про перегляд заочного рішення, ні апеляційної
скарги на рішення суду першої інстанції, боржник ОСОБА_1 не надавав документів, які б свідчили про його право оскаржувати рішення суду в інтересах поручителя, однак, виконуючи вимоги ч. 5 ст. 411 ЦПК України та вказівки Верховного Суду, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до поручителя ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Відповідно до п. 4.1. договору поруки, який укладено між позивачем та ОСОБА_2 , договір діє до погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, умови договору поруки про його дію до повного погашення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним
договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 взяв на зобов'язання погашати заборгованість за кредитом щомісячними платежами до 10 числа кожного місяця у сумі 248,39 доларів США та нараховані проценти за користування коштами.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14, від якої Верховний Суд на даний час не відступив.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
Таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14, від якої Верховний Суд на даний час не відступив.
Зазначені вимоги закону та правова позиція Верховного Суду України не були враховані судом першої інстанції, а тому висновки суду про те, що поручитель ОСОБА_2 повинна у повному обсязі відповідати перед позивачем разом з боржником не ґрунтуються на законі.
За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосовував норми матеріального права, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому рішення суду підлягає скасуванню у частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до поручителя, з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, за договором поруки, який
був укладений між позивачем та ОСОБА_2 , порука припинилася стосовно щомісячних зобов'язань, які боржник повинен був сплатити до 4 вересня 2013 року, так як даний позов пред'явлено 4 березня 2014р. Проте, порука стосовно щомісячних платежів за період з 4 вересня 2013р. по 4 березня 2014р. (вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості шляхом подачі позову) не є припиненою, тому ОСОБА_2 повинна нести разом із боржником ОСОБА_1 солідарну відповідальність за погашення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 968,04 доларів США, процентами 345,71 доларів США, пенею за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 15 366,53 доларів США, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 78,92 доларів США, пенею за несвоєчасне погашення процентів у сумі 7 865,13 доларів США та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 40,40 доларів США.
Виходячи з курсу долара по відношенню до гривні, який був заявлений позивачем 13,425024грн за 1 долар, загальний розмір пені становить 311 885,04грн, а загальний розмір 3% річних - 1 601,87грн.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором, а рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року з боржника ОСОБА_1 на користь банку стягнуто пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами у сумі 126 288,81грн, колегія суддів вважає, що саме зазначена сума пені підлягає стягненню і з поручителя ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про припинення поруки у повному обсязі не ґрунтуються на нормах матеріального права, аналіз яких надано у рішенні суду. Також відсутні підстави для застосування позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до поручителя ОСОБА_2 , тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00128.07.2 від 29 жовтня 2007 року у сумі 5 314,75 доларів США, 126288,18грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами,
1 601,87грн - 3% річних від суми простроченого зобов'язання, а всього 5 314,75 доларів США та 127 890грн 05коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк