єдиний унікальний номер судової справи: 760/10329/15 ц
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14529/19
05 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Білич І.М.
суддів - Панченка М.М., Іванченка М.М.
при секретарі - Кемському В.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року постановлену під головуванням судді Солом'янського районного суду міста Києва Усатової І.А.
по цивільній справі № 760/10329/15 ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 13.03.2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів на суму 80 000 гривень, за яким відповідач зобов'язувалась повернути кошти до 31 травня 2012 року. Однак, взяті на себе зобов'язання не виконала, тому звертаючись до суду позивач просив стягнути 80 000 гривень за договором позики, 57 392 інфляційні кошти, 3% річних в розмірі 9600 гривень та 44501, 08 гривень відсотки за період 13 березня 2012 року по 27 травня 2015 року.
Також позивачем вказувалось на необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково, накладено арешт на:
- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Вища Дубечня, Вишгородського району Київської області ( державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 444232 від 02.11.2009 року);
- земельну ділянку площею 0, 2884 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Вища Дубечня, Вишгородського району Київської області ( державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 444233 від 02.11.2009 року);
- земельну ділянку площею 0,1372 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Вища Дубечня, Вишгородського району Київської області ( державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 444231 від 02.11.2009 року);
Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову ОСОБА_1 у вересні 2019 року подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила суд скасувати ухвалу. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Позивач по справі надав 24 жовтня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу відповідача. На його думку апеляційна скарга подана з метою уникнути виконання відповідачем своїх зобов'язань за грошовою розпискою. Оцінка земельних ділянок зроблена не відповідачем, крім того за попередньою інформацією відомо, що відповідач незважаючи на заборону суду фіктивно продала земельні ділянки.
У судовому засіданні позивач не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову з урахуванням положень ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову в обраний позивачами спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
У поданій апеляційній скарзі відповідач посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали зазначала, що суд повинен був пересвідчитися, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову який просить застосувати позивач. Звернути увагу на те, що обсяг заявлених вимог не відповідає сумі забезпечення, а відтак є неспівмірним.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та ( або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав,свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача ( заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
На час звернення позивача до суду земельні ділянки та житловий будинок на праві власності були зареєстровані за відповідачем ( а.с. 6 -13).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, висновок суду, що відповідач, як власник зазначеного вище майна може у будь-який час розпорядитися своїм майном, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, так як позивач буде позбавлений можливості отримати надані кошти.
Перевіряючи співмірність заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, колегія суддів вважає, що накладення арешту на зазначене вище майно є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач ставить питання повернення грошових коштів не тільки визначених умовами договору позики а й штрафних санкцій на загальну суму 191 493, 08 гривень. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що на час постановлення ухвали суду, вартість майна на яке було накладено арешт перевищувала розмір заявлених вимог.
Надані скаржником на підтвердження не співмірності накладення забезпечення витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на які накладено арешт, не можуть бути підставою для скасування ухвали, так як зроблені не відповідачем по справі. Крім того надані витяги вказують про оцінку земельних ділянок станом на дату формування витягу - 22.01.2019 року, а не на час розгляду заяви позивача про забезпечення позову - 04.09.2015 року ( а.с. 36-38).
На підтвердження вартості будинку скаржником надані роздруківки копій оголошень( як зазначає сам скаржник - «із приблизною вартістю будинків у даній місцевості»), що не може бути підтвердженням вартості будинку
АДРЕСА_1 на який накладено арешт в 2015 році.
За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником у ході апеляційного розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження не співмірності накладеного судом забезпечення заявленим позовним вимогам з урахуванням як суми позики так і суми інфляційних втрат та відсотків .
Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що відповідач не була повідомлена про розгляд заяви про забезпечення позову, та не мала представника який би здійснював представництво її інтересів в суді, як на підставу скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що скаржник не бере до уваги діючі на той час норми ЦПК України ( в редакції яка діяла на час розгляду заяви) і не передбачала повідомлення сторін.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 374, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: