Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №819/1933/15
адміністративне провадження №К/9901/11822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1933/15
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області, третя особа - Тернопільська організація профспілки працівників державних установ України про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року (прийняту у складі головуючого судді - Петричкович А.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Залімського І. Г., суддів: Смілянця Е. С.,Сушка О.О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Тернопільського окружного адміністративного суду(надалі - Тернопільський ОАС, відповідач_1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області (ТУ ДСА України в Тернопільській області, відповідач_2) третя особа - Тернопільська організація профспілки працівників державних установ України (надалі - Тернопільська ОППДУ України,третя особа), у якому просила:
- визнати протиправними дії Голови Тернопільського ОАС щодо внесення до ТУ ДСА в Тернопільській області подання №01-04/9792/14 від 11 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Тернопільського ОАС;
- скасувати подання Голови Тернопільського ОАС № 01-04/9792/14 від 11 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Тернопільського ОАС;
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Тернопільській області про винесення наказу № 27-к від 02 червня 2015 року «Про звільнення керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 »;
- скасувати наказ ТУ ДСА України в Тернопільській області № 27-к від 02 червня 2015 року «Про звільнення керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 »;
- визнати протиправними дії Тернопільського ОАС про винесення Головою Тернопільського ОАС наказу №27-ОС/г від 02 червня 2015 року «Про оголошення наказу про звільнення керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 »;
- скасувати наказ Тернопільського ОАС №27-ОС/г від 02 червня 2015 року «Про оголошення наказу про звільнення керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника апарату Тернопільського ОАС з 02 червня 2015 року, зобов'язавши Тернопільський ОАС внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ;
- стягнути з Тернопільського ОАС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 02.06.2015 року по 05.06.2015 року;
- стягнути з Тернопільського ОАС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 червня 2015 року по дату постановлення рішення у справі;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 50000 грн. відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з Тернопільського ОАС середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (929,88 грн.) за період з 2 червня 2015 року по 4 червня 2015 року включно, та зобов'язано відповідачів запропонувати позивачу вакантні посади з метою її працевлаштування. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Постанова суду мотивована тим, що Тернопільський ОАС та ТУ ДСА України в Тернопільській області під час звільнення позивача діяли в межах закону, а тому відсутні підстави для скасування вказаних наказів та поновлення позивача на посаді.
Разом з тим, суд вказав, що оскільки позивача звільнено 02 червня 2015 року, а факт розрахунку підтверджується платіжним дорученням № 135 від 04 червня 2015 року наявні підстави для стягнення з Тернопільського ОАС на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 червня 2015 року по 4 червня 2015 року включно в сумі 929,88 грн.
4. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є одинокою матір'ю, а Тернопільський ОАС не надано суду доказів пропонування будь-яких вакантних посад при її звільненні та враховуючи бажання позивача працювати щоб мати змогу утримувати дитину суд зобов'язав відповідачів запропонувати позивачу вакантні посади з метою її працевлаштування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року скасовано в частині зобов'язання відповідачів запропонувати позивачу вакантні посади з метою її працевлаштування. В решті позовних вимог відмовлено.
6. Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 822/5302/14, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року, не підтверджено факт статусу одинокої матері ОСОБА_1 .
Крім того, встановлено, що 11 вересня 2014 року в день прийняття рішення про оголошення недовіри керівнику апарату, ОСОБА_1 запропонований перелік наявних у Тернопільському ОАС вакантних посад, з яким позивач була ознайомлена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, за виключенням частини позовних вимог, що були задоволені і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
8. 13 січня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі позивач вказує, що її звільнено з посади з порушенням вимог Кодексу законів про працю України щодо гарантій жінкам, які є одинокими матерями та порушено процедуру звільнення у зв'язку з невиконанням обов'язку по працевлаштуванню.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року
10. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. Керівнику апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 11 вересня 2014 року за неналежне виконання своїх посадових обов'язків висловлено недовіру рішенням зборів Тернопільського окружного адміністративного суду №12.
12. Тернопільським ОАС 11 вересня 2014 року до ТУ ДСА України в Тернопільській області направлено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату суду.
13. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення зборів суддів Тернопільського ОАС від 11 вересня 2014 року №12 «Про висловлення недовіри керівнику апарату ОСОБА_1», однак, рішеннями судів у справі № 822/4632/14 у задоволенні позову відмовлено.
14. 02 червня 2015 року ТУ ДСА в Тернопільській області, на підставі судових рішень у справі № 822/5302/14, видано наказ № 27-к «Про звільнення керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ».
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Стаття 142 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає умови призначення та звільнення з посади, правовий статус, умови діяльності та відповідальність керівника апарату.
20. Так, відповідно до частини другої статті 142 цього Закону збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади.
21. Частиною третьою цієї статті встановлено, що керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду.
22. Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
23. Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення зборів суддів Тернопільського ОАС від 11 вересня 2014 №12 «Про висловлення недовіри керівнику апарату ОСОБА_1». Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/4632/14, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
26. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 822/5302/14, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року зобов'язано начальника ТУ ДСА України в Тернопільській області виконати вимоги подання Тернопільського ОАС щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду.
27. Питання щодо визнання протиправною відмови начальника ТУ ДСА України в Тернопільській області щодо винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду; та зобов'язання начальника ТУ ДСА України в Тернопільській області виконати вимоги частини другої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду було предметом розгляду Верховного Суду.
Постановою від 17 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення суду першої і апеляційної інстанції у справі № 822/5302/14 без змін.
28. Враховуючи викладене, правомірність рішення зборів суддів Тернопільського ОАС від 11 вересня 2014 року №12, яким висловлено недовіру керівнику апарату ОСОБА_1, та визнання неправомірними дій начальника ТУ ДСА України в Тернопільській області щодо невиконання вимог подання Тернопільського ОАС та зобов'язання вчинити дії вирішено у судовому порядку.
29. Суд касаційної інстанції не може взяти до уваги посилання позивача на порушення вимог Кодексу законів про працю України щодо гарантій жінкам, які є одинокими матерями, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи № 822/5302/14, встановлено відсутність факту визнання за ОСОБА_1 статусу одинокої матері.
30. Також встановлено, що в день прийняття рішення про оголошення недовіри керівнику апарату Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 пропонували перелік наявних у Тернопільському ОАС вакантних посад, з яким вона ознайомлена.
31. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Враховуючи викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції, в частині скасування постанови суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідачів запропонувати позивачу вакантні посади з метою її працевлаштування.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня
2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
О. В. Калашнікова
М.В . Білак
О.А. Губська
Судді Верховного Суду