Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №818/779/16
адміністративне провадження №К/9901/8690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/779/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Дюкарєвої С.В., суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (надалі - ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу ГУ ДФС у Сумській області від 08 червня 2016 року № 119-0 «Про надання відпустки з наступним звільненням» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 22 липня 2016 року «по скороченню згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та підпункту 1 пункту 1 статті 87 Закону України Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ДФС у Сумській області поновити позивача на посаді у юридичному управлінні, яке є правонаступником управління правової роботи, на посаду з функціональними обов'язками, які ОСОБА_1 виконувала до звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату;
- зобов'язати виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року позов задоволено.
3. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу ГУ ДФС у Сумській області від 08 червня 2016 року №119-о «Про надання відпустки та наступне звільнення» щодо звільнення з 22 липня 2016 року ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області по скороченню згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області.
Стягнуто з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 липня по 28 вересня 2016 року в сумі 10758,77грн. (десять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 77 копійок).
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи Головного управління ДФС у Сумській області та в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот гривень 59 коп.).
4. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Крім того, для вирішення питання щодо переважного права залишення на роботі роботодавцю, доцільно було б створити комісію, яка б могла перевірити відповідний рівень кваліфікації та продуктивності праці, працівників, що підлягають скороченню та визначити осіб, які мають переважне право залишення на роботі.
Відповідна комісія відповідачем створена не була, і як наслідок відсутнє рішення роботодавця з висновками та порівняльною характеристикою працівників, кандидатури яких порівнювались при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав, що після з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи факт попередження позивача про можливе звільнення у встановлений законодавством строк та відмову позивача від запропонованих вакантних посад, оскаржуваний наказ прийнято відповідачем у відповідності до вимог законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року.
ОСОБА_1 вказує, що звільнення її з роботи за скороченням штатів є незаконним, оскільки вона має належну продуктивність праці і що на день звільнення з роботи вона має понад 19 років безперервного стажу роботи. Крім того вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки інших працівників з самостійним заробітком в сім'ї немає і вона є одинокою матір'ю.
8. У грудні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року.
10. 24 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. ОСОБА_1 обіймала посаду головного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області у період з 19 січня 2015 року по 22 липня 2016 року.
12. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до Постанови кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85" та наказу ДФС України № 996 від 25 грудня 2015 року «Про затвердження чисельності працівників органів ДФС», передбачено скорочення чисельності працівників ГУ ДФС у Сумській області.
13. Відповідно до наказу ГУ ДФС у Сумській області від 08 червня 2016 року № 119-о ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки та додаткові відпустки з 08 червня по 22 липня 2016 року з наступним звільненням.
14. Пунктом другим цього наказу з 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади по скороченню згідно з пунктом першим статті 40 Кодексу законів про працю України, підпункту 1 пункту першого статті 87 Закону України «Про державну службу»
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
21. Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
24. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
25. Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
26. Відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до Постанови кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85» та наказу ДФС України №996 від 25 грудня 2015 року «Про затвердження чисельності працівників органів ДФС», передбачено скорочення чисельності працівників ГУ ДФС у Сумській області.
29. У зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників ГУ ДФС у Сумській області ліквідований як структурний підрозділ - відділ правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області у складі 5 штатних одиниць. Факт скорочення штатної чисельності підтверджується копіями структури ГУ ДФС у Сумській області затвердженої 07 листопада 2014 року та організаційною структурою ГУ ДФС у Сумській області затвердженою 04 лютого 2016 року.
30. Таким чином проведення реорганізації призвело до змін в структурі та зменшення штатної чисельності працівників у головному управлінні і в окремих його підрозділах.
31. Судами встановлено, що штатна чисельність ГУ ДФС у Сумській області є недостатньою для переведення всіх працівників відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи до новостворених відділів.
32. Враховуючи викладене, вказані зміни підпадають під визначення розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
33. Разом з тим, відповідно до статті 49-2 КЗпП України визначено умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, зокрема передбачено попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та обов'язок підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби, та запропоновано позивачу вакантні посади наявні в ГУ ДФС у Сумській області.
35. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу пропонувалися 6 вакантних посад, однак вона відмовилась, оскільки вони не відповідають кваліфікації юриста.
36. Аналізуючи норми КЗпП України можна дійти висновку про певний порядок дій роботодавця у випадку наявності підстав для звільнення працівника відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, дотримання яких гарантує законність дій роботодавця.
Прийнявши рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників та оформлення рішення про скорочення наказом про внесення змін до штатного розпису роботодавець з'ясовує, чи є серед працівників, посади яких скорочуються, особи щодо яких встановлені обмеження на звільнення, тобто наявності осіб, які в силу закону не можуть підпадати під звільнення у зв'язку із скороченням.
Крім того роботодавцю необхідно врахувати переважне право залишення на посаді, шляхом визначення рівня кваліфікації та продуктивності праці. Наприклад, шляхом співставлення документів про освіту, отримання другої вищої освіти, навчання без відриву від виробництва, присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, наявність вченого ступеню або вченого звання тощо для встановлення рівня кваліфікації та оцінки якості виконуваної роботи, відсутністю виробничого браку, часом, який витрачається кожним із працівників для виконання завдання рівного ступеню складності, виконання працівником складних відповідальних завдань або більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, що працюють на аналогічних посадах чи виконують роботу за тією ж професією й однакового ступеню складності, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваної роботи, суміщення професій посад для визначення продуктивність праці.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області проведено аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників управління правової роботи, які займали аналогічні посади або виконували таку ж роботу, що ОСОБА_1
38. Чинним законодавством не передбачені критерії і порядок визначення продуктивності праці працівників.
ГУ ДФС у Сумській області для визначення продуктивності праці працівників взято за основу постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами та і доповненнями, та лист Міністерства соціальної політики України від 21 травня 2012 року №80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі».
39. Так, для виявлення працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, враховуються такі обставини: наявність освіти, післядипломної совіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливої робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Працівники, які порушують трудову дисципліну, навіть при рівній кваліфікації і продуктивності праці, втрачають переваги на залишення на роботі через негативне ставлення до роботи.
40. Для визначення критеріїв продуктивності праці відповідачем надано: аналітичні довідки продуктивності праці за період 2015 - січень 2016 по працівникам відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області; довідки про кількість справ (з конкретним визначенням номеру справ), які перебували на супроводженні у 2015 році та у січні 2016 року у кожного працівника відділу; розрахунок робочих днів у 2015 році фактично відпрацьованих працівниками відділу, за виключенням днів відпустки, лікарняних та вихідних і святкових днів у 2015 році; табелі обліку робочого часу за 2015 рік; положення про управління правової роботи та посадова інструкція головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до табелів обліку робочого часу працівників управління правової роботи ОСОБА_1 майже кожного місяця перебувала на лікарняному, тому відповідно і обсяг виконаної роботи у позивача був найменший.
42. Підсумовуючи викладене, відповідачем дотримано порядок вивільнення працівників при скороченні чисельності. ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано 6 наявних вакантних посад у ГУ ДФС у Сумській області.
43. Крім того, відповідачем перевірено рівень кваліфікації та продуктивність праці ОСОБА_1 та за її результатами встановлено коефіцієнт навантаження, який є нижчим ніж у інших працівників відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області, оскільки позивач часто перебуває на лікарняному.
44. Таким чином касаційний суд вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України прийнято ГУ ДФС у Сумській області відповідно до вимог трудового законодавства, а тому рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.
45. Крім того, суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що вона є одинокою матір'ю, оскільки при визначенні, чи є жінка, яка сама виховує дитину, одинокою матір'ю, визначальним є сплата батьком дитини аліментів на утримання дитини.
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 вересня 2013 року на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини.
47. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
48. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
49. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
О. В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська
Судді Верховного Суду