Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №826/3883/16
адміністративне провадження №К/9901/26186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/3883/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Троян Н.М., суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
У квітні 2016 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби в м.Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14391145 від 11 липня 2014 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби в м.Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14390485 від 11 липня 2014 року;
- зобов'язати державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору № 7382 від 3 жовтня 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 7382;
- зобов'язати державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 7382 від 3 жовтня 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 7382.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби в м.Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14391145 від 11 липня 2014 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби в м.Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14390485 від 11 липня 2014 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 29.09.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та ВАТ «Полівтор» укладено кредитний договір №11-09-08, предметом якого є надання банком позичальнику грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії.
03.10.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» (далі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець), який виступає майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань ВАТ «Полівтор» (надалі - Боржник), укладено іпотечний договір, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрований в реєстрі за №7382, відповідно до якого ОСОБА_3 передано в іпотеку квартиру загальною площею 168,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 1.1 іпотечного договору предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 2.1 цього Договору, в забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що в забезпечення боржником зобов'язань за договором кредиту іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 168,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру серія НОМЕР_1 , виданого в м. Києві 06.06.2008 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05.06.2008 №966-С/КІ, право власності за яким зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.06.2008 у реєстровій книзі № 525-42 за №45278.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у справі №752/2282/14-ц задоволено позов ПАТ «ВТБ Банк». Звернено стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 03.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 7382, а саме: квартиру загальною площею 168,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» права власності на вказану квартиру вартістю 8 660 705 грн у рахунок часткового погашення заборгованості ВАТ «Полівтор» за кредитним договором № 11-09-08 від 29.09.2008, укладеного між ВАТ «Полівтор» та ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк».
Проте, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31.08.2016 вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2015 - скасовано і постановлено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
При цьому, 17.02.2016 під час подачі пакету документів для державної реєстрації права власності на іпотечну квартиру за ПАТ «ВТБ Банк» на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва № 752/2282/14-ц від 26.06.2015 від державного реєстратора отримано усну інформацію про неможливість державної реєстрації права власності за позивачем, оскільки предмет іпотеки з 11.07.2014 не належить ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що квартиру було продано ОСОБА_4 , а 06.08.2014 перепродано ОСОБА_5 та подаровано 29.11.2014 ОСОБА_2 .
Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі іпотек та Єдиному державному реєстрі заборон відсутні актуальні записи про іпотеку та заборону на предмет іпотеки, обтяжувачем по яким є ПАТ «ВТБ Банк».
Так, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14391145 від 11.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстраційної служби в м. Києві Хаустовим А.А. задоволено заяву ОСОБА_1 від імені ПАТ «ВТБ Банк» про реєстрацію припинення іпотеки на квартиру загальною площею 168,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14390485 від 11.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстраційної служби в м. Києві Хаустовим А.А. задоволено заяву ОСОБА_6 від імені ПАТ «ВТБ Банк» про реєстрацію припинення заборони на вказану квартиру загальною площею 168,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53411542 від 17.02.2016 квартира загальною площею 168,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить з 29.11.2014 ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири № 1565 від 29.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П.
Оскільки, на думку позивача, жодних заяв про державну реєстрацію припинення іпотеки та припинення обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на адресу Управління державної реєстраційної служби в м.Києві Банком не подавалося, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державний реєстратор Хаустов А.А., встановивши, що подані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони, а також відсутні підстави для відмови, визначені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», беручи до уваги факт скасування рішення Голосіївського суду м.Києва від 26.06.2015 по справі №752/2282/14-ц, яким звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 168,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк», а також відсутність преюдиційних для суду обставин щодо встановлення факту підробки поданих ОСОБА_1 до державного реєстратора документів від імені ПАТ «ВТБ Банк», тому оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, мотивував своє рішення тим, що державний реєстратор Хаустов A .A. , на підставі поданих документів від ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.07.2014 № 14391145 та №14390485, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки не перевірив повноти та достовірності поданих ОСОБА_1 документів.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У поданому відзиві позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні приписи закріплено і у ст.ст. 4, 19 чинного КАС України.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини першої статті 4 чинного ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа №826/4410/16)
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Керуючись статтями 343, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - скасувати.
Провадження у справі №826/3883/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду