Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №826/2679/14
адміністративне провадження №К/9901/26847/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/2679/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» (далі - позивач, ТОВ «Хюндай Мотор Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу № 465 від 02.09.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню відповідно до наказу №465 від 02.09.2013 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хюндай Мотор Україна», визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 17.10.2013 № 0003922201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (10 192 473,00 грн за основним платежем та 5 096 576,50 грн за штрафними санкціями); від 17.10.2013 № 0003942201 (форма «В 1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (9 047 371,00 грн всього сума завищення бюджетного відшкодування, та 4 523 685,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями); 17.10.2013 № 0003932201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (1 704 468, 00 грн за основним платежем та 852 404,00 грн за штрафними санкціями).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2014 позовну заяву ТОВ «Хюндай Мотор Україна» в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003922201, №0003942201 та №0003932201 від 17.10.2013 повернуто, в іншій частині позовних вимог ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2014 року відкрито провадження у справі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень лише з підстав, визначених у податковому законодавстві, а у разі, якщо запит складено з порушенням вимог, встановлених Податковим кодексом України, платник податку звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Позивач зазначає, що у запиті надісланому контролюючим органом позивачу та в оскаржуваному наказі відсутня інформація щодо виявлення фактів порушення податкового законодавства та обґрунтування в чому полягають такі порушення, які саме документи не були надані позивачем контролюючому органу, в рамках яких саме заходів та на підставі якої податкової інформації контролюючим органом встановлено такі факти, тоді як це є обов'язковою умовою при прийнятті рішення про призначення документальної позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ № 465 від 02.09.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна». Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хюндай Мотор Україна» на підставі наказу № 465 від 02.09.2013. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є ненаданням позивачем у запитуваному обсязі пояснень та документального їх підтвердження на обов'язкові письмові запити відповідача, тоді як контролюючим органом в оскаржуваному наказі не зазначено які саме запитувані документи не були надані позивачем та що зазначені документи були в наявності у позивача.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Хюндай Мотор Україна» у повному обсязі.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено повністю. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки перевірка господарської діяльності ТОВ «Хюндай Мотор Україна» була проведена, а за результатами проведення якої складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення, то, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, порушене право позивача не буде захищене, оскільки предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, за вчинення яких відносно позивача винесені податкові повідомлення-рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Хюндай Мотор Україна» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі № 826/2679/14.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що начальником контролюючого органу 02.09.2013 винесено наказ № 465 про призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного наказу № 465 від 02.09.2013 та направлень на проведення перевірки від 03.09.2013 за № 377, № 378, № 379, № 380, № 381 працівниками контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 30.09.2013 № 1295/26-56-22-01-03/33261252, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 192 473,00 грн; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 704 468,00 грн та завищення суми від'ємного значення об'єкту оподатковування податком на додану вартість на загальну суму 9 047 371,00 грн.
На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013: № 0003922201, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 15 289 049,50 грн в тому числі за основним платежем у сумі 10 192 473,00 грн та штрафні санкції в розмірі 5 096 576,50 грн; № 0003932201, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 556 872,00 грн в тому числі за основним платежем у розмірі 1 704 468,00 грн та штрафні санкції в розмірі 852 401,00 грн; № 0003942201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в розмірі 9 047 371,00 грн та накладено штрафні санкції в розмірі 1 523 685,50 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначив у рішенні, з посиланням на частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 та Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008, наказом № 465 від 02.09.2013 призначено проведення позапланової перевірки ТОВ «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та вказаний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі. Контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки, а оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, тому, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 465 від 02.09.2013 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення здійснені контролюючим органом, які на його думку допущено відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів позивача щодо того, що у запиті надісланому контролюючим органом позивачу та в оскаржуваному наказі відсутня інформація щодо виявлення фактів порушення податкового законодавства та обґрунтування в чому полягають такі порушення, які саме документи не були надані позивачем контролюючому органу, а також вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду України щодо дотримання контролюючими органами умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, викладених в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Відповідачем відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надано.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 75.1, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
11.2. Підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
11.3. Пункти 81.1, 81.2, 81.3 статті 81.
81.1. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
13. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі оскаржуваного наказу № 465 від 02.09.2013 та направлень на проведення перевірки від 03.09.2013 за № 377, № 378, № 379, № 380, № 381 працівниками контролюючого органу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, за результатами проведення якої складено акт від 30.09.2013 № 1295/26-56-22-01-03/33261252. Крім того, на підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0003922201, № 0003932201, № 0003942201.
Колегія суддів зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а, отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Щодо посилань позивача на неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення висновків Верховного Суду України щодо дотримання контролюючими органами умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, викладених в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду Україні викладені у зазначеній постанові не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки предмет розгляду у справі № 21-425а14 був пов'язаний зі спірними правовідносинами щодо визнання незаконним наказу саме про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки.
14. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та запереченні на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
15. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі № 815/6434/15, постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 620/3341/18, постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 826/15717/15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 826/2679/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду