11 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8555/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Запотічного І.І.,
судді Макарика В.Я.
секретар судового засідання Бедрій Х.П.
за участю:
позивач ОСОБА_1
представник позивача Білецька О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року (головуючий суддя Струтинський Р.Р., м.Івано-Франківськ) у справі № 352/807/14-а за позовом ОСОБА_1 до Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання незаконними дії суб'єкта владних повноважень,
08 серпня 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_3 , в якому просив визнати незаконними дії голови Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області стосовно відмови в погодженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати голову Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області винести на розгляд сесії заяву позивача за затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що рішенням Старокривотульської сільської ради від 30 листопада 1993 року та 26 жовтня 2009 рок у власність його матері ОСОБА_4 безоплатно передано земельну ділянку площею 0,49 га. На підставі рішень ради ПП «Прикарпатський земельний центр» було виготовлено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Позивач, діючи в інтересах своєї матері, на підставі відповідної довіреності, подав до органу місцевого самоврядування згадану технічну документацію на затвердження, однак сільський голова Старокривотульської сільської ради повідомив про відмову в погодження технічної документації, з чим позивач не погодився.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального а процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 покликався на невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що 30 листопада 1993 року сесією ради передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,49 (для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства 0,24 га). Згідно рішення сесії ради від 26 жовтня 2009 року за № 52-20/2009, ОСОБА_4 надані земельні ділянки по АДРЕСА_1 за тими ж цільовими призначеннями.
16 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до ПП «Прикарпатський земельний центр» з приводу розробки технічної документації та уклала договір. Як представник своєї матері, ОСОБА_1 подав відповідачу пакет документів, однак, 28 грудня 2012 року отримав листа від голови села з відмовою задовольнити прохання. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 грудня 2013 року, ОСОБА_1 отримав спадщину, домоволодіння в АДРЕСА_1 . Стверджує, що акти обстеження земельної ділянки від 19 жовтня 2012 року №20 та від 29 червня 2012 року є підробленими. Крім того, в них фігурують особи, які перебували у конфлікті з його матір'ю та, зокрема, голова села. Разом з тим, апелянт вважає, що голова села перевищив свої повноваження реагуючи листом на прохання затвердити технічну документацію, коли подібне вирішується радою.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року, та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області по не розгляду питання погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ; зобов'язано Старокривотульську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області розглянути питання погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ; врешті вимог відмовлено.
06 липня 2016 року постанову апеляційного суду оскаржила Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, подавши касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2019 року касаційну скаргу Старокривотульської сільської ради задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи постанову апеляційного суду касаційний суд зазначав, що апеляційним судом не досліджено чи зверталась ОСОБА_4 чи позивач до сесії сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
На підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» адміністративну справу №352/807/15-а 16 серпня 2019 року зареєстровано у Восьмому апеляційному адміністративному суді.
В судовому засіданні позивач, його представник, вимоги апеляційної скарги підтримують з урахуванням доводів викладених у ній.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Як встановлено судом рішенням Старокривотульської сільської ради від 30 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок» сільська рада вирішила передати ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,49 га: для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,24 га.
Згідно рішення Старокривотульської сільської ради від 26 жовтня 2009 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» вирішено надати ОСОБА_4 , дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_2 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,24 га в АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішень ради від 30 листопада 1993 року та 26 жовтня 2009 року ПП «Прикарпатський земельний центр» виготовлено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4
19 грудня 2012 року ОСОБА_4 подала голові Старокривотульської сільської ради Назаруку В. М. технічну документацію із землеустрою і заяву, в якій просила голову сільської ради та землевпорядника підписати її та завірити печаткою ради.
Листом від 28 грудня 2012 року № 199 сільський голова Старокривотульської сільської ради повідомив ОСОБА_4 про відмову у підписі технічної документації оскільки земельною комісією сільської ради встановлено факт самозахоплення земельної ділянки суміжника ОСОБА_3 , а обміри земельної ділянки ОСОБА_4 проводилися без присутності представника сільської ради та сусідів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а її спадкоємцем є позивач. Відтак не погоджуючись з отриманою від сільського голови відповіддю позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач та його представник не надали суду доказів того, що він, відповідно до порядку встановленого Законом та інших нормативно-правових актів, звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про погодження технічної документації із землеустрою та видачі документів, що посвідчують право на земельну ділянку та її затвердженні на сесії ради.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, зважаючи на наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З огляду на зазначене орган місцевого самоврядування, у даному випадку сільська рада, за результатами розгляду заяви позивача повинна прийняти відповідне мотивоване рішення. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів про звернення ним чи його матір'ю до сільської ради щодо затвердження технічної документації. В матеріалах справи (а.с. 41) міститься заява, адресована голові Старокривотульської сільської ради, в якій ОСОБА_4 , просила голову сільської ради та землевпорядника підписати технічну документацію та завірити її печаткою ради. Тобто ОСОБА_4 по суті звернулась до органу місцевого самоврядування, який не уповноважений приймати рішення щодо виділення земельної ділянки у приватну власність. При цьому, суд підкреслює, що позовні вимоги стосуються правомірності дій Старокривотульської сільського голови, однак сам позов заявлено до Старокривотульської сільської ради.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача з заявою щодо погодження та затвердження технічної документації, підстави для задоволення позовних вимог щодо неправомірності дій.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду, та в повній мірі відповідають позиції позивача, викладеній в адміністративному позові, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Суд наголошує, що позивач не надав жодних нових доказів на спростування висновків суду першої інстанції, та по суті не обґрунтував в чому, на його переконання, такі висновки є неправильними та невідповідними закону, а лиш повторно зазначив в апеляційній скарзі доводи, які досліджувались судом першої інстанції, та які ним були відхилені.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржену постанову з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року у справі № 352/807/14-а - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 20 листопада 2019 року.