14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9723/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Гарасиміва В.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.002993 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Сакалош В.М., повний текст рішення складено та підписано 20.08.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення,
ОСОБА_1 18.06.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС України про коригування митної вартості №UA209000/2019/000250/2.
В обґрунтування позову зазначає, що рішення Львівської митниці ДФС є незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України і у зв'язку з цим підлягає скасуванню. На думку позивача, ним було подано достатньо документів для визначення митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору, яка зазначена в рахунку фактурі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17 травня 2019 року за № UA209000/2019/000250/2.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Львівська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що при перевірці поданої позивачем митної декларації №UA209190/2019/0035965 від 06.05.2019 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.
Окрім того, частиною 1 статті 368 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Однак прихідний касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
При цьому, апелянт вказує, що митний орган не міг визначити вартість на базі ціни, встановленого експортером, у зв'язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення. При цьому, вказав, що відповідачем не надано жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
У судовому засіданні позивач та його представник просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , відповідно до експортного рахунку-фактури (інвойсу) Invoice eksport vat 0% 187/2019, придбав транспортний засіб - вживаний легковий автомобіль марки “Fiat”, модель Freemont 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Вартість вказаного транспортного засобу становила 26800,00 польських злотих.
21.05.2019 з метою митного оформлення зазначеного автомобіля представником ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_3 , до Львівської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA209190/2019/035965 від 06.05.2019 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 26800,00 польських злотих (що рівно, при курсі НБУ 6,80989900 грн. - 182505,29 грн.).
Для підтвердження митної вартості вказаного транспортного засобу до митної декларації позивач долучив наступні документи:
-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 02.05.2019 №187/2019;
-акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу від 06.05.2019 №UA209030/2019/30489;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 17.03.2015;
-договір про надання послуг митного брокера б/н від 06.05.2019;
-паспортний документ громадянина України, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України місця проживання, НОМЕР_3 від 22.08.1997,
-копія митної декларації країни відправлення 19PL301010Е0369420 від 02.05.2019;
-паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 12.02.2016;
-інші некласифіковані документи - заява на посвідчення.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 здійснено платіж за митне оформлення транспортного засобу у розмірі 75388,56 грн, згідно квитанції №36 від 03.05.2019.
Львівською митницею ДФС видано посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , згідно з яким Львівська митниця ДФС не заперечує проти реєстрації в підрозділі МВС України зазначеного транспортного засобу.
Відповідно до сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу серії РС №144313 виданого ТзОВ “РІВНЕСТАНДАРТ”, даний колісний транспортний засіб може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.
11.05.2019 автомобіль випущено у вільний обіг на територію України.
17.05.2019 Львівською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000250, відповідно до якого скориговано митру вартість транспортного засобу з 26800,00 на 55636,00 польських злотих.
У рішенні зазначено, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 3 ст. 53 МК України. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1077 від 12.12.2018, АСАУР складає 12950,00 євро.
Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.
За результатами перевірки митної декларації Львівською митницею ДФС 17.05.2019 видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00664.
Відповідно до рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 сплачено кошти за митне оформлення транспортного засобу в сумі 61304,81, згідно квитанції № 39 від 21.05.2019.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000250, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля, тому висновки Львівської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом, а саме за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі є хибними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту ст. 19 Конституції України видно, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 подано через митного брокера для здійснення митного оформлення транспортного засобу до митниці митну декларацію на ввезений транспортний засіб з низкою документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, для підтвердження митної вартості транспортного засобу і обраний метод її визначення.
Встановлено, що митну вартість автомобіля визначив за ціною договору, яка визначена у рахунку-фактурі та складала 26800,00 польських злотих. Ці документи вказані митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00664.
Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 55636,00 польських злотих.
При цьому, відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а ст. 59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні ) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів та зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості, використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
На переконання колегії суддів позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури 02.05.2019, який містить відомості про продавця, його адресу, код NIP.
Окрім цього, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 17 травня 2019 року за № UA209000/2019/000250/2 є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про законність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару та відмову у його митному оформленні.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.002993 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 20.11.2019