20 листопада 2019 року
Київ
справа №420/2059/19
адміністративне провадження №К/9901/31413/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів -Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 в справі №420/2059/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування рішення,
13 листопада 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Суд зазначає, що предметом справи №420/2059/19 є рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.01.2018 №320666 про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.
У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення у справах, пов'язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду на те, що у справах про визначення протиправною бездіяльності при обміні посвідки на постійне проживання відсутня будь-яка судова практика Касаційного адміністративного суду.
Оцінивши доводи скаржника та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, Суд уважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки відповідачем не наведено прикладів того, що у зазначеній справі правові питання вирішені не так, як в інших схожих випадках, що давало б суду касаційної інстанції підстави для висновку про можливий вплив результатів розгляду цієї касаційної скарги на формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналіз доводів касаційної скарги, у сукупності з установленими в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи, не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку умов, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 в справі №420/2059/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова