Справа № 120/3100/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
20 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
за участю:секретаря судового засідання:Довганюк В.В.
представника відповідача: Плахотнюк Н.Ю.
представника третьої особи Дзісь А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування постанови,
В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Плахотнюка Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №57730731 від 29.08.2019.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року позов задоволено:
-визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 29.08.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 57730731.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився виконавчий лист від 30.10.2018 з виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2443/18-а, яким зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років.
Державним виконавцем з метою належного виконання судових рішень даної категорії неодноразово виносились постанови про накладення на боржника штрафів у зв'язку з невиконанням останнім судового рішення, однак вказані постанови в судовому порядку у всіх випадках були скасовані, оскільки суди приходили до висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Оскільки судами скасовувалися постанови про накладення штрафу, а накладення штрафу, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
19.11.2019 від третьої особи через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №0240/2533/18-а, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років, а 13.11.2018 судом видано виконавчий лист №0240/2533/18-а.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. 21.11.2018 відкрито виконавче провадження ВП 57730731 щодо виконання згаданого виконавчого листа та надано боржнику строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду.
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2018 року № 10318/09-47/07 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 добровільно виконане 09.11.2018 року до відкриття виконавчого провадження з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649). Зазначено, що на виконання рішення суду головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача, яка склала - 4441,37 грн., виходячи з 89% сум грошового забезпечення, що підтверджується Розпорядженням про перерахунок пенсії від 09.11.2018 року та донараховано стягувачу кошти в сумі - 5803,88 грн. за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року, що підтверджується розрахунком на доплату від 09.11.2018 року. Виплата нарахованих на виконання рішення суду заборгованості за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року здійснюватиметься з урахуванням постанови КМУ від 22.08.2018 № 649.
08.04.2019 вимогою державного виконавця № 3703/02.1-25/9 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 22.04.2019.
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.04.2019 №649/09-50/07 повідомило відповідача про те, що з листопада 2018 року ОСОБА_1 виплачується пенсія в новому розмірі з урахуванням судового рішення, а різницю між нарахованою та отриманою стягувачем пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 5803,88 грн. буде виплачено у відповідності до Порядку № 649. З метою виконання судових рішень в подальшому головним управлінням надано Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених не на користь Фонду в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 листом від 21.01.2019 № 154/09-45/02 з метою формування реєстру судових рішень.
11.07.2019 державним виконавцем сформовано та направлено на адресу ГУ ПФУ у Вінницькій області наступну вимогу № 6226/02.1-25/9, якою зобов'язано боржника надати докази повного виконання рішення суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 25.07.2019. У вказаній вимозі державний виконавець зазначив, що п. 3 Порядку № 649 передбачено обов'язок боржника вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Проте, усі строки узгодження боржником питання виділення Пенсійним фондом України коштів для погашення стягувану заборгованості за пенсійних виплат, вичерпані, а наданий боржником лист від 12.04.2019 не являється доказом внесення до реєстру та виконання рішення суду. Також державний виконавець вказав на те, що порушення як боржником так і Пенсійним фондом України механізму внутрішнього узгодження заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду у строки, передбачені Порядком № 649, не є поважною причиною невиконання судового рішення та виконавчого листа у повному обсязі.
На виконання даної вимоги ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 23.07.2019 № 1360/10.1.51/08 вкотре повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередніх листа, а також додатково зазначило, що Головне управління неодноразово зверталося до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування Реєстру судових рішень, за якими виплата коштів має здійснюватися у відповідності до Порядку № 649. В свою чергу Пенсійний фонд України листом від 18.06.2019 повідомив про укладення у 2019 році договору на розробку відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого - 28.10.2019. За таких умов Головне управління вказує на неможливість надання доказів внесення рішення суду до Реєстру, саме із поважних причин.
Так, в рамках зазначеного виконавчого провадження Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області за невиконання вимог виконавчого документа, листом від 27.08.2019 № 7319/02.1-25/9 повідомлено Вінницький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ ПФУ у Вінницькій області за ухилення від виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2533/18-а від 18.09.2018 про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років.
В подальшому, 29.08.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 № 57730731 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Мотивами прийняття такої постанови слугувало те, що з урахуванням судової практики, підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення відсутні, оскільки його невиконання органом пенсійного фонду залежить від бюджетного призначення коштів з Державного бюджету, тобто таке рішення об'єктивно не може бути виконано із поважних причин. А оскільки має місце направлення повідомлення до органів національної поліції про вчинення кримінального правопорушення боржником, тому Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У частині 1 статті 18 вказаного Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За приписами частини першої-третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження").
Особливості відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов'язує його вчинити певні дії визначено у статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом вказаної норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що звернення державного виконавця до компетентних органів із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, як кінцевий (найбільш суровий) захід відповідальності, застосовується лише у випадку попереднього накладення на боржника штрафу в основному та подвійному розмірі, встановлення нового строку для виконання судового рішення і попередження про кримінальну відповідальність за його безпідставне невиконання.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є виконання вищезазначених вимог та вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" із констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Так, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець виходила з неможливості притягнення боржника до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у зв'язку із наявністю поважних причин невиконання відповідного судового рішення та сформованої із цього приводу судової практики вирішення подібних спорів.
В той же час, повідомлення на адресу Вінницького відділу поліції ГУ НПУ у Вінницькій області за № 7319/02.1-25/9 від 27.08.2019 року про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області кримінального правопорушення за своєю суттю є реагуванням саме на безпідставне (без поважних причин) та злісне невиконання боржником судового рішення, коли застосування інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення не може призвести до його виконання.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2533/18-а, яким ГУ ПФУ у Вінницькій області зобов'язано виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років має проводитись відповідно до Порядку № 649, яким безпосередньо визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
При цьому, черговість виконання рішень за вказаним Порядком визначається датою їх надходжень до боржника.
Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність таких приймає відповідне рішення Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (пункти 4, 6, 8 Порядку № 649).
Згідно п.10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
На виконання п. 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 року за № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.
Як слідує із повідомлень від 18.04.2019 року та 19.07.2019 року, які направлялися боржником-ГУ ПФУ у Вінницькій області на адресу державного виконавця, за наслідками виконання його вимог, останній був проінформований, що територіальний орган пенсійного фонду надав Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених не на користь Фонду з січня по грудень 2018 року, для формування реєстру судових рішень.
В свою чергу Пенсійний фонд України повідомив боржника про те, що завершується робота щодо доповнення Реєстру рішеннями, прийнятими у 2018 році та розробка відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого згідно календарного плану - 28 жовтня 2019 року.
Отже, враховуючи повідомлені боржником орієнтовні дати впровадження відповідного програмного забезпечення щодо функціонування електронного Реєстру та його наповнення, надання доказів щодо виконання судового рішення у той спосіб, про який зазначено державним виконавцем у його вимогах, адресованих боржнику, є цілком можливим в найближчій перспективі.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право в тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в рамках даного виконавчого провадження державний виконавець ґрунтуючись на обставинах, які наведені вище та взявши до уваги власний висновок про наявність певних ускладнень, які унеможливлюють виконання боржником судового рішення в повному обсязі з незалежних від нього причин, безпідставно не врахував можливість надання таких доказів після впровадження відповідного програмного забезпечення щодо формування електронного Реєстру, що може мати місце після 28.10.2019 року; достовірно не перевірив вказану інформацію в тому числі і у спосіб її самостійного отримання від Пенсійного фонду України.
Таким чином, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призводить лише до того, що рішення суду так і залишається невиконаним, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, нагадав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.
Таким чином, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 року на підставі п. 11 ч. 1 с. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасним, та таким, що здійснено не у визначений законодавством спосіб.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.