Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №800/535/16
провадження №П/9901/211/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Коваленко Н.В.,
суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Чиркіна С.М.,
за участю секретаря судового засідання Буденко В.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник Верховної Ради України Лаптієв А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції, далі - ВРП), про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1611-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв'язку із порушенням присяги судді, поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовано, тим, що всупереч вимог частини п'ятої статті 216-1 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент) відповідач належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд питання щодо його звільнення з посади судді та не забезпечив можливості взяти участь у позачерговому пленарному засіданні парламенту 29 вересня 2016 року і надати свої пояснення по суті обставин, які слугували підставою для звільнення. Крім того, позивач вважає, що народні депутати при прийнятті оскаржуваної постанови порушили процедуру голосування.
Процедура
3. 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв'язку із порушенням присяги судді, поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року відкрито провадження в цій адміністративній справі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року провадження у справі №П/800/535/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № П/800/493/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання протиправним та скасування рішення.
6. Cправу № 800/535/16 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
7. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в адміністративній справі № 800/493/15, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Предметом цього спору була правомірність рішення Вищої ради правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції) від 26.11.2015 №899/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги. Суд ддійшов висновку, що надані відповідачу матеріали містили достатньо доказів невиконання позивачем покладених на нього професійних обов'язків під час гострого соціального конфлікту, допущених позивачем під час розгляду справ однакових грубих порушень вимог закону, що свідчить про необ'єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, в зв'язку з чим відповідач обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для внесення подання про звільнення позивача з посади судді. Суд встановив, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом №22/98-ВР, з дотриманням принципу пропорційності, оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для внесення подання про звільнення позивача з посади.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року справу № 800/535/16 прийнято до провадження. Поновлено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін на 10 жовтня 2019 року о 17:00.
Аргументи учасників справи
9. В судове засідання з'явився позивач та представник позивача, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.
10. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав заперечення та відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до частини другої статті 83 Конституції України, частини восьмої статті 19 Регламенту Президент України Порошенко П.О. звернувся до Голови Верховної Ради України Парубія А.В. з вимогою скликати не пізніше 29 вересня 2016 року позачергове пленарне засідання ВРУ та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки невирішення цього питання негативно позначиться на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи в Україні. Тож на вимогу Президента України скликано позачергове пленарне засідання ВРУ, на якому розглядалися питання виключно щодо звільнення суддів з посади за порушення ними присяги судді і вимог щодо несумісності. Так, 27 вересня 2016 року Голова Верховної Ради України Парубій А.В. видав Розпорядження № 352 «Про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання», відповідно до якого таке засідання заплановано на 10:00 год. 29 вересня 2016 року. Того самого дня прес-служба Апарату ВРУ, на виконання пункту 1 згаданого Розпорядження № 352 від 27 вересня 2016 року, розмістила на офіційному веб-сайті ВРУ цю інформацію разом із запрошенням суддів, серед яких ОСОБА_1 , для участі у цьому позачерговому пленарному засіданні, на якому розглядатиметься питання про їх звільнення. Окрім того, про це засідання позивача терміново повідомили також урядовою телеграмою.
Між тим, зазначив відповідач, позачергове пленарне засідання ВРУ скликається винятково тоді, коли є важлива суспільна потреба, яка змушує народних депутатів України невідкладно реагувати на її виникнення. У цьому випадку така потреба виникла у зв'язку з проведенням судової реформи, яка почалася з набранням чинності 30 вересня 2016 року законів № 1401-VIII та № 1402-VIII. Відповідач додав, що питання про звільнення суддів за порушення присяги судді ВРУ могла розглядати тільки до вказаної дати, що й зумовило невідкладний розгляд питання щодо звільнення суддів, зокрема ОСОБА_1 .
ВРУ вжила всіх можливих заходів для того, щоб повідомити позивача про розгляд питання щодо його звільнення.
Відповідач зазначив, що в межах своїх повноважень ВРУ не могла давати правову оцінку, скасовувати або змінювати рішення ВРЮ, тому присутність позивача на позачерговому пленарному засіданні ВРУ не могла вплинути на результат рішення парламенту про звільнення його з посади судді. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
11. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Вищої ради правосуддя та пояснення щодо позову, відповідно до яких вважає оскаржувану постанову законною та такою, що не підлягає скасуванню. Зауважив, що спірну постанову ВРУ прийняла на підставі подання ВРЮ, яке позивач оскаржив у судовому порядку (справа № 800/493/15) і в підсумку воно залишилося чинним. ВРУ з огляду на стислі строки позачергового пленарного засідання не могла повідомити позивача заздалегідь, а питання, яке на вимогу Президента України внесено до порядку денного як невідкладне, відповідач був зобов'язаний розглянути. Вважає, що за обставин цієї справи ВРУ діяла правомірно. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
12. З лютого 1985 року ОСОБА_1 працював на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.
13. Постановою Верховної Ради України від 06 квітня 2000 року № 1617-ІІІ позивач обраний суддею цього суду безстроково.
14. 15 та 16 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви голови Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» ОСОБА_3 про порушення суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 норм законодавства під час прийняття ним рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких було безпідставно визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
15. Підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували наступні обставини:
09, 10 та 16 січня 2014 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме: невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Постановами судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 13, 20, 23 та 29 січня 2014 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними у вчиненні вказаного правопорушення та позбавлені права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Постанови обґрунтовані тим, що зазначені особи 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин на 20-му кілометрі автодороги Київ - Овруч Київської області, керуючи своїми транспортними засобами, не виконали законні вимоги працівників міліції про зупинку, які подавались за допомогою жезла та свистка, чим порушили п. 2.4 Правил дорожнього руху.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2014 року постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2014 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_7 події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення і рапорт працівника ДАІ не є переконливими доказами і не спростовують доводів ОСОБА_7 про його перебування в цей час в іншому місці, інших доказів його вини матеріали справи не містять.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2014 року постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 скасовано, провадження у справі закрито. Звільнено ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України».
Також постановою Апеляційного суду Київської області від 11 березня 2014 року постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 змінено в частині накладення адміністративного стягнення, та пом'якшено адміністративне стягнення до штрафу в розмірі дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, постановами судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 18 березня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звільнені від адміністративної відповідальності на підставі ст. 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
16. 03 червня 2015 року ТСК ухвалила висновок про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги та направила разом з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
17. 10 вересня 2015 року ВРЮ відкрила дисциплінарну справу відносно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 .
18. 27 жовтня 2015 року Дисциплінарна секція ВРЮ рекомендувала ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
19. 26 листопада 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади судді за порушенням присяги».
20. Не погодившись з таким рішенням ВРЮ, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
21. 29.09.2016 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 1611-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді.
22. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 131 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, з-поміж іншого, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (пункт 1 частини першої статті 131).
24. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
25. Частинами третьою, п'ятою статті 116 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції».
На підставі подання Вищої ради юстиції ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.
26. Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент цього органу.
Частинами третьою, четвертою статті 216-1 Регламенту (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим подання Вищої ради юстиції.
Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.
При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
27. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи адміністративні справи, фактичні обставини яких є подібними до обставин цієї справи, раніше висловила правову позицію щодо застосування наведених норм законодавства в контексті правовідносин, які виникли у зв'язку зі звільненням судді за порушення присяги (відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у попередній редакції). Зокрема у постановах від 06 та 13 листопада 2018 року та від 04 червня 2019 року (справи № 800/606/16, 800/532/16, 800/539/16 відповідно) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, неголосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення ВРУ має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.
Крім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРУ, як орган державної влади, зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
28. Аналіз положень статті 216-1 Регламенту ВРУ свідчить про те, що присутність судді при розгляді питання про його звільнення є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє парламенту розглянути питання про його звільнення за його відсутності.
29. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі «Лелас протии Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74).
30. У рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.
Оцінка аргументів учасників справи ти висновки суду
31. Надаючи оцінку встановленим обставинам цієї справи через призму наведеного правового регулювання та правозастосовного висновку Великої Палати Верховного Суду колегія суддів насамперед звертає увагу на те, що позивача повідомили про проведення позачергового засідання ВРУ (призначеного на 29 вересня 2016 року) урядовою телеграмою від 28 вересня 2016 року, яку надіслали за місцем роботи позивача, з порушенням строку, визначеного Регламентом.
На думку колегії суддів, невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття щодо нього такого рішення.
32. Доводи відповідача про те, що 27 вересня 2016 року на офіційному веб-сайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року №352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, і позивач міг бути обізнаним з цією інформацією, суд знаходить непереконливим з огляду на таке.
Закон зобов'язує відповідача повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Позачергове пленарне засідання Верховної Ради України скликано за розпорядженням Голови Верховної Ради України 27 вересня 2016 року, відповідне розпорядження розміщено на офіційному веб-сайті Верховної Ради України в цей же день, що виключає висновок про повідомлення позивача не пізніше ніж за три дні до дня засідання.
Установлені судом обставини свідчать, що урядова телеграма про розгляд питання про звільнення надіслана судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенку Володимиру Васильовичу на адресу місця роботи та вручена уповноваженому на прийом кореспонденції ОСОБА_9 28 вересня 2016 року.
Докази тому, що керівник Києво-Святошинського районного суду Київської області чи уповноважений на прийом кореспонденції ОСОБА_9 сповістив суддю ОСОБА_1 про розгляд питання про його звільнення відсутні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, зокрема, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74).
У рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» Європейським судом з прав людини визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради про обов'язкове повідомлення особисто судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
33. Щодо доводів відповідача про те, що Верховна Рада України розглядаючи подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді не є органом державної влади, що здійснює правосуддя, не збирає доказів, не встановлює фактів, не допитує свідків, не проводить експертиз, а на підставі конституційних повноважень виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади, суд визнає їх неприйнятними з огляду на те, що у межах спірних відносин відповідач діяв не як орган правосуддя, а як орган законодавчої влади, до виключних повноважень якого на день ухвалення спірної постанови належало вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги.
Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Застосовані судом норми абзацу другого частини четвертої, частин п'ятої - восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України передбачають, що вирішення Верховної Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов'язковою участю судді, питання стосовно якого розглядається. Вирішення цього питання передбачає процедуру обов'язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Аналіз наведених положень законів свідчить, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто процедурними (адміністративними). Суд зазначає, що рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання.
34. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів адміністративної процедури, визначених у пунктах 1, 3, 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, зокрема, статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, необґрунтовано, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень.
Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про звільнення позивача з посади судді.
35. Доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, підтверджуються витягом зі стенограми позачергового засідання від 29 вересня 2016 року, наявним в матеріалах справи (а.с.53-56).
Згідно з витягом із стенограми позачергового засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року головуючий на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року повідомив про надходження подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів за порушення присяги, надав слово голові Комітету з питань правової політики та правосуддя Князевичу Р.П. та Голові Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М.
Голова Комітету з питань правової політики та правосуддя Князевич Р.П., зокрема, звернув увагу на те, що «згідно з Регламентом присутність судді на засіданні парламенту є обов'язковою. Якщо суддя повторно не з'являється на засідання, тоді можна розглядати подання щодо його звільнення без нього. Ті, які зараз присутні на засіданні, мають отримати право оскаржувати рішення, але й ті, які не з'явилися, також оскаржуватимуть».
Голова Вищої ради юстиції Бенедисюк І.М., серед іншого, звернув увагу на те, що «на сьогодні рішення Вищої ради юстиції про пропозицію звільнити суддів за порушення присяги є чинними і жодних застережень, щоб Верховна Рада України їх не голосувала, немає».
36. Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури голосування народними депутатами суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу суду дійти беззаперечного висновку про такі порушення.
37. Допущені відповідачем порушення процедури звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги на пленарному засіданні п'ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 29 вересня 2016 року, які встановив суд, свідчать про те, що Верховною Радою України порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийнята за таких порушень постанова про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги є протиправною і порушені права позивача підлягають захисту.
38. Вирішуючи питання щодо можливості задовольнити позовну вимогу про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області колегія суддів виходить з того, що Верховна Рада України згідно з чинним законодавством не має повноважень щодо поновлення позивача на посаді судді.
Рішення та дії щодо поновлення ОСОБА_1 спрямовані на виконання судового рішення про скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1611-VIII. На час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що є обставини, які унеможливлюють виконання цього рішення. Поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у цій справі є способом виконання судового рішення, а не окремим способом захисту порушених прав судді.
Суд визначає, що згідно з частиною першою статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.
З огляду на викладене, зі скасуванням постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1611-VIII про звільнення позивача з посади вказана у частині першій статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" гарантія відновлюється, а тому ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває у статусі судді.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" видача відповідного наказу на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді належить до повноважень голови місцевого суду.
За такого правового регулювання, у разі скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1611-VIII про звільнення позивача з посади (акта про звільнення судді з посади) повноваження щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області належить голові місцевого суду.
39. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області немає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
40. За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду (у жовтні 2016 року) позивач сплатив судовий збір на загальну суму 1102,40 грн. (з огляду на те, що в прохальній частині позову окремо заявлено дві позовні вимоги), на підтвердження чого долучено два платіжних документи на суму 551,20 грн. кожен.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, підтверджені ним судові витрати (у виді судового збору) підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України (вул . Грушевського, 5, м. Київ, 01001 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.11.2019.
Головуючий суддя Н.В.Коваленко
Судді О.П.Стародуб
В.М.Кравчук
А.І.Рибачук
С.М.Чиркін