18 листопада 2019 року
Київ
справа №400/3111/18
адміністративне провадження №К/9901/31840/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
13 листопада 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) повторно подало касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вперше до суду касаційної інстанції касаційну скаргу подано вчасно, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 листопада 2019 року цю скаргу повернуто особі, яка її подала, через відсутність належним чином засвідченого документа, що підтверджує повноваження представника ГУ ДФС у Миколаївській області на вчинення таких дій. Посилаючись на те, що ухвалу Верховного Суду від 05 листопада 2019 року отримано позивачем 11 листопада 2019 року, заявник просив суд поновити пропущений строк.
Частиною третьою статті 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Перевіривши зазначені представником заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження та докази, додані на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини третьої статті 329 КАС України.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30 грудня 2015 року № 385-о про його звільнення; поновити його на посаді, яку він обіймав до звільнення, або призначити на рівноцінну посаду в органі, правонаступником якого є податкова міліція та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Справа неодноразово розглядалась судами.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Миколаївській області від 30 грудня 2015 року № 385-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зобов'язано ГУ ДФС у Миколаївській області поновити ОСОБА_1 на роботі шляхом призначення його на посаду старшого інспектора штабу оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області та стягнуто 171 234,49 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 31 грудня 2015 року по 02 травня 2019 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року змінено рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його мотивувальної частини висновком суду про відповідність вартості майна позивача його доходам, отриманим із законних джерел.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Судом касаційної інстанції не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявники на такі не посилаються.
Отже, предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій та викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, дають підстави для висновку, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондуються з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, частиною третьою статті 329 та статтею 333 КАС України,
1. Поновити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.
2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова