19 листопада 2019 року
Київ
справа № 280/4550/18
адміністративне провадження № К/9901/31128/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників платків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 у справі №280/4550/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Запорізького управління Офісу великих платників платків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників платків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними дії по нарахуванню пені, зобов'язання внести зміни до інтегрованої картки шляхом виключення суми пені ,
11.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офіс ВПП ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2018.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 апеляційну скаргу Офіс ВПП ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18.12.2018 подано 12.07.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 22.04.2019 у задоволенні клопотання про продовжено строк для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що не подання апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення. Водночас після отримання ухали про повернення першої апеляційної скарги, було подано апеляційну скаргу повторно.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені Офісом ВПП ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Тому, суд запропонував скаржнику подати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду із наданням пояснень щодо неподання апеляційної скарги невідкладно після повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 12.08.2019 Офіс ВПП ДФС подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Проте обставини, на які посилається відповідач є суб'єктивними та пов'язані з неналежною організацією роботи суб'єкта владних повноважень В той же час, пояснень та доказів щодо причин які завадили звернутись з апеляційною скаргою повторно, одразу після отримання ухвали від 22.04.2019 не надано.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними, а судом не враховано, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через відсутність достатнього фінансування для сплати судового збору. Разом з тим, вперше апеляційну скаргу було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто. Водночас, податковим органом при повторному зверненні було сплачено судовий збір у зменшеному розмірі, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку. Зазначає, що відповідно до статті 299 КАС України, суд з поважних причин може поновити строк для подання апеляційної скарги в межах одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Частина друга статті 299 КАС України встановлює присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, і у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується Офісом ВПП ДФС. З огляду на зазначене доводи скаржника про дотримання ним строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 299 КАС України, є безпідставними.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників платків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 у справі №280/4550/18 .
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
І.Л. Желтобрюх ,
Судді Верховного Суду