Справа № 640/7473/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Єніч В.С., представника відповідача Шокуна О.В., представника третьої особи-1 Посохова В.С., представника третьої особи-3 Васильківського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Державного підприємства "Готель Козацький" Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
26.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач 1), Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. (відповідач 2), за участю третьої особи без самостійних вимог Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність КМУ щодо нездійснення розгляду питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18 січня 2018 року;
- визнати протиправними дії Прем'єр-міністра України під час робочої наради КМУ 24.04.2019 року, які полягають у відмові включити питання щодо розгляду проекту Розпорядження КМУ відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з підстав необхідності обов'язкового погодження такого проекту Розпорядження з боку Міністерства оборони України;
- зобов'язати КМУ на найближчому, з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі, черговому засіданні КМУ:
- включити до порядку денного чергового засідання КМУ питання щодо розгляду проекту Розпорядження КМУ відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;
- розглянути питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України згідно із Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482;
- прийняти відповідне рішення відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у порядку передбаченому Постановою КМУ №1482 від 21.09.1998 року та Порядком здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затверджений постановою КМУ від 19 червня 2007 р. №832.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.01.2018 за участю Першого віце-премьєр-міністра економічного розвитку і торгівлі України С.І. Кубіва, міністра оборони С.Т.Полторака, народних депутатів-представників депутатської групи «Сила Закону» було прийнято Рішення Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності щодо передачі ДП «Готель «Козацький» до сфери управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Проте, як зазначає позивач, Уряд понад рік не здійснює розгляд вказаного питання з приводу передачі ДП «Готель «Козацький», що є протиправною бездіяльністю.
Ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2019 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (третя особа 2, Мінекономрозвитку), та Міністерство оборони України, (третя особа-3, Міноборони).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нездійснення розгляду питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18.01.2018 р.; визнано протиправними дії Прем'єр-міністра України під час робочої наради Кабінету Міністрів України 24.04.2019 р., які полягають у відмові включити до порядку денного питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з підстав необхідності обов'язкового погодження такого проекту Розпорядження з боку Міністерства оборони України; зобов'язано Кабінет Міністрів України на найближчому, з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі, черговому засіданні Кабінету Міністрів України:
- включити до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів України питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;
- розглянути питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України згідно із Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482.
- прийняти відповідне рішення відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. та Порядком здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 р. №832.
Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії впливають на права та інтереси позивача, оскільки в межах спірних правовідносин дійсно мало місце звернення групи народних депутатів, в тому числі позивача, як народного депутата, із відповідними депутатськими зверненнями на адресу відповідача.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Рішення урядового комітету, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковим для виконання, тому рішення Урядового комітету від 18.01.2018 р. яке є обов'язковим до виконання, протиправно не було включено Урядом до порядку денного та не прийнято рішення з вказаного питання. Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції наголосив, що їх задоволення не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є належним способом захисту і відновлення порушених прав позивача.
Надійшло три апеляційної скарги від Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Державного підприємства "Готель Козацький" Міністерства оборони України на рішення суду першої інстанції, в яких апелянти просять скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційних скарг стосуються того, що звернення до суду з позовом є способом захисту порушених суб'єктивних прав особи, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Задовольняючи позов, суд першої інстанції задовольнив позов особи, яка не є учасником спірних правовідносин. Відповідно до положень Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження позивача щодо звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у тому числі з метою захисту інтересів держави, можуть бути реалізовані народним депутатом України тільки у межах відносин представництва.
В судовому засіданні представник відповідача, представника третьої особи-1, представника третьої особи-3 підтримали доводи апеляційних скарг, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, підтримавши позицію висловлену у відзиві.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.01.2018 в ході засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності було схвалено проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління майном державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України» (т.1 а.с.).
Вказане підтверджено витягом з протоколу № 3 від 18.01.2018.
Згідно змісту зазначеного витягу протоколу визначено Міністру оборони Полтораку С. Т. надати Мінекономрозвитку позицію щодо передачі державного підприємства «Готель «Козацький» із сфери управління Міноборони до сфери управління Мінекономрозвитку.
Крім того, встановлено, що позивач був народним депутатом України, коли звертався до Прем'єр-міністра України Гройсмана В. Б. та Першого віце-прем'єр-міністра України - міністра економічного розвитку і торгівлі Кубіва С.І. з депутатськими зверненням від 02.04.2019 р., в якому, зокрема, наполягав на реалізації рішення Урядового комітету від 18.01.2018 р. щодо передачі ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку, як міністерства, яке впроваджує державну політику у сфері корпоративного управління та туризму.
Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, окрім іншого, забезпечує виконання Конституції і законів України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі - Закон № 794) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 1 та 2 статті 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 2 Закону № 794 визначені основні завдання Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 1 та 2 стаття 3 Закону № 794 діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 19 Закону № 794 передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Статтею 20 Закону № 794 встановлені основні повноваження Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Крім того, колегія суддів наголошує, що частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Проте, у відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, (надалі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії впливають на права та інтереси позивача, оскільки позивач, як народний депутат звертався із депутатським зверненням до відповідачів з приводу не реалізації рішення Урядового комітету від 18.01.2018 р. щодо передачі ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку, тобто, посилаючись на положення Закону України «Про статус народного депутата України» позивач має право звертатись до суду з такими позовними вимогами для відновлення законності.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Статтею 6 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що народний депутат у порядку, встановленому законом:
1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;
2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);
3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;
4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;
5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;
6) бере участь у парламентських слуханнях;
7) звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.
Статтею 10 та 11 визначені права народного депутата України у Верховній Раді України
Зокрема статтею 10 цього закону визначені загальні положення.
1. Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано.
Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.
Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.
2. Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
3. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.
4. При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.
5. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
6. Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах.
Відповідно до статті 11 цього Закону Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має право у порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради України:
1) обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
3) пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;
4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;
5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;
7) виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;
8) висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;
9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;
10) порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;
11) порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;
12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;
13) передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.
Народні депутати попередніх скликань, крім тих, повноваження яких припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо них або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата, мають право бути присутніми на відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях.
Тобто, за змістом Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження позивача щодо звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у тому числі з метою захисту інтересів держави, можуть бути реалізовані народним депутатом України тільки у межах відносин представництва.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок прийняття рішень, дій чи бездіяльності.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийнятого 18.01.2018 Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління майном державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України».
При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду висловлену при розгляді справ № 363/3414/13, № 826/4504/17 та позицію Конституційного Суду України висловлену у Рішенні № 19-рп від 14.12.2011, зокрема що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність має право на судовий захист.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи апелянтів заслуговують уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції з вказаного питання.
Таким чином, основні позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Решта позовних вимог є похідними від основних позовних вимог внаслідок вищевикладеного задоволенню також не підлягають.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції неправильно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Державного підприємства "Готель Козацький" Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 р. - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель