20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9650/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (прийняте у м. Рівне суддею Борискіним С.А.) в адміністративній справі № 460/1360/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Рівненське ОУПФУ) щодо відмови в перерахунку розміру пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
- зобов'язати Рівненське ОУПФУ з 01.05.2019 зробити перерахунок розміру його пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (зі змінами), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 15.05.1986 по 06.06.1986 був призваний на військові збори і брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого є особою 2 групи інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 796-ХІІ. Зазначає, що після прийняття рішення Конституційним Судом України (ІІ Сенат) від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що вирішуючи спір щодо проведення перерахунку пенсії позивача, суд першої інстанції не врахував, що оскільки рішення Конституційного Суду України (ІІ Сенат) від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання, то підстав для проведення перерахунку таких пенсій немає.
Разом з апеляційною скаргою ГУПФУ в Рівненській області подало клопотання про заміну відповідача у справі, яке з урахуванням положень статті 52 КАС України суд апеляційної інстанції в ухвалі про призначення справи до розгляду від 06.11.2019 задовольнив та замінив Рівненське ОУПФУ на його правонаступника ГУ ПФУ в Рівненській області.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на пенсійному обліку і отримує пенсію по інвалідності ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 9 - 15).
Крім того, встановлено, що позивач з 15.11.1975 по 15.11.1977 проходив дійсну строкову військову службу.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.07.2007 № 111 позивач був призваний на спеціальні збори, де з 15.05.1986 по 06.06.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини № 38867 (а.с. 16).
Згідно з довідкою від 01.02.2012 ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат» за роботу в населених пунктах зони відчуження з 15.05.1986 по 06.06.1986 ОСОБА_1 за місцем роботи виплачувалась відповідна заробітна плата (а.с. 36).
15.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (а.с. 17).
Листом від 29.05.2019 № 410/10 Рівненське ОУПФУ повідомило позивача про відмову у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової військової служби. Вказано на те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. З метою роз'яснення зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Мінсоцполітики України, проте відповідь не надходила (а.с. 18 - 19).
Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, рішенням Конституційний Суд України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно із частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ з 25.04.2019.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 59 Закону № 796-XII (в редакції Закону № 231-V) передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З наведеного видно, що до внесення змін Законом № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону № 796-XII регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом № 2148-VIII статтю 59 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:
«Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону суд приходить до висновку, що законодавець, вносячи зміни до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (під час проходження дійсної строкової служби).
Так, частина друга статті 59 Закону № 796-XII урегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам за їх бажанням пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
За змістом статті 10 Закону № 796-XII до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону регулює пенсії саме військовослужбовців логічним є висновок про те, що частина третя статті 59 Закону визначала порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Враховуючи вищенаведене, для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII особі необхідно було відповідати таким критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби;
3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Разом з тим, 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017.
Враховуючи наведене, вимога частини третьої статті 59 Закону України №796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі з 25.04.2019.
А тому, пенсійний орган неправомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частина третьої статті 59 Закону № 796-XII.
Щодо обгрунтувань апелянта про відсутність положень, які визначають порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) та звернення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України з цього питання, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року визначено, що воно є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Поряд з цим слід вказати, що у п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2018 № 13-р/2018 справа № 1-170/2018(1114/18) Велика палата Конституційного Суду України зазначила, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2); закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152).
За юридичними позиціями Конституційного Суду України "рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)…Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання" (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000); "закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України)" (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016).
Положення статті 150 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, витлумачені у зазначених рішеннях Конституційного Суду України, передбачали, що рішення Конституційного Суду України з питань відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України «є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені».
Така юридична природа рішень Конституційного Суду України відображена в положеннях статті 151-2 Основного Закону України.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року в адміністративній справі № 460/1360/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова у повному обсязі складена 20 листопада 2019 року.