Справа № 640/2713/19
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного у м. Києві військового комісаріату, Військово-лікарської комісії Голосіївського району м. Києва та Призовної комісії Голосіївського району м. Києва, за участю третьої особи - Бородянського районного військового комісаріату Київської області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати дії Голосіївського районного у м. Києві військового комісаріату від 07 грудня 2018 року щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 у Голосіївському районному у м. Києві військовому комісаріаті;
- зобов'язати Голосіївський районний у м. Києві військовий комісаріат зняти ОСОБА_1 з військового обліку у призовній дільниці Голосіївського району м. Києва та повернути особову справу до Бородянського районного військового комісаріату Київської області для повторного взяття на військовий облік;
- визнати протиправним та скасувати рішення (індивідуальний акт) військово-лікарської комісії Голосіївського району м. Києва від 07 грудня 2018 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби, на підставі якого призовною комісією Голосіївського району м. Києва було прийнято рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби і призов його на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати рішення (індивідуальний акт) призовної комісії Голосіївського району м. Києва від 07 грудня 2018 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби і призов на строкову військову службу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату від 07 грудня 2018 року щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 у Голосіївському районному у м. Києві військовому комісаріаті. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням у частині позовних вимог, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року.
До апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просить суд:
- зупинити дію рішення (індивідуальний акт) призовної комісії Голосіївського району м. Києва від 07 грудня 2018 року про придатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової служби і призов на строкову військову службу - до моменту прийняття рішення у справі судом апеляційної інстанції;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), Військовій частині НОМЕР_2 ( адреса: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим третім особам залучати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до проходження строкової військової служби та заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , Військовій частині НОМЕР_2 та будь-яким іншим третім особам чинити перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вільному пересуванні поза межами військової частини (військових частин) та в участі у судовому розгляді адміністративної позовної заяви - до моменту прийняття рішення у справі судом апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову позивач зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки станом на час подання заяви відносно ОСОБА_1 застосовано оскаржувані ним акти індивідуальної дії внаслідок чого він понад одинадцять місяців проходить строкову службу у збройних силах та позбавлений можливості вільно пересуватися поза межами військової частини (військових частин) та здійснювати захист своїх прав, в тому числі і під час проведення судових засідань у справі. Заявник стверджує, що враховуючи строки, протягом яких здійснюється розгляд апеляційних скарг судами апеляційної інстанції, вимога визнати протиправними дії та скасувати індивідуальні акти, що є предметом оскарження у справі, може втратити свою актуальність для позивача, оскільки він до того часу може закінчити проходження строкової військовій служби або відслужити значну частину встановленого законом строку військової служби, що становить 18 місяців.
Крім того, позивач зазначає, що про очевидну протиправність рішень (індивідуальних актів) суб'єктів владних повноважень свідчать також і те, що незважаючи на відсутність його згоди на взяття на облік, фізичний стан здоров'я та наявність захворювань, які свідчать про його непридатність до військової служби, він був визнаний придатним до військової служби, поставлений на облік у Голосіївському районному у м. Києві військовому комісаріаті та призваний на строкову військову службу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було наведено достатньо обґрунтованих доказів, які б вказували на очевидну протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів.
На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Разом з тим, фактична протиправність чи правомірність відповідних рішень або дій підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.
Позивачем не обґрунтовано того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, про які він зазначає у клопотанні, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Зазначені позивачем обставини щодо реалізації оскаржуваних актів індивідуальної дії станом на час розгляду адміністративної справи, внаслідок чого заявник проходить строкову військову службу судом враховуються, однак не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку