Справа № 620/821/19 Суддя першої інстанції: Баргаміна Н.М.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Чернігівській області на проголошене о 15 годині 14 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, повний текст якого складено 23 травня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ФІНН 9» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року Приватне підприємство «ФІНН 9» (далі - Позивач, ПП «ФІНН 9») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Відповідач-1, ГУ ДФС у Чернігівській області), Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-2, ДФС України) про:
- визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 1074791/37887047 від 12.02.2019 року, рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 12147/37887047/2 від 01.03.2019 року;
- зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 724 від 26.12.2018 року, подану Приватним підприємством «ФІНН 9», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання - 15.01.2019 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 1074791/37887047 від 12.02.2019 року;
- зобов'язано ДФС України зареєструвати податкову накладну № 724 від 26.12.2018 року, подану ПП «ФІНН 9», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання - 15.01.2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містить в собі конкретно визначеного критерію ризикованості платника податків, а також вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків. Крім іншого, зауважив, що оскаржуване рішення не містить відомостей, які саме документи складені з порушенням вимог чинного законодавства та яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Покладаючи на ДФС України обов'язок зареєструвати податкову накладну, суд підкреслив, що відповідний спосіб захисту вказуватиме на остаточне вирішення спору між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що рішення ДФС України за наслідками розгляду скарги на рішення комісії ГУ ДФС у Чернігівській області саме по собі не створює жодних правових наслідків для ПП «ФІНН 9».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовують тим, що, по-перше, питання щодо зупинення реєстрації податкових накладних приймається в автоматичному режимі, а тому твердження суду про його необґрунтованість є помилковим, по-друге, у даній квитанції чітко вказано на пункт Критеріїв ризиковості, по-третє, в оскаржуваному рішення наведеного підстави його прийняття, які узгоджуються з приписами п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, а також додатково вказано, що згідно наявної інформації у перевізника немає зареєстрованого автотранспорту, який зазначений в товарно-транспортних накладних, а тому останній складені з порушенням вимог чинного законодавства, по-четверте, висновок суду про документальне підтвердження реальності господарських операцій є безпідставним.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2019 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області та ДФС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 13.03.2017 року між ПП «ФІНН 9» (Постачальник) та ТОВ «Сільпо-Фуд» (Покупець) було укладено договір поставки № 971Р, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору та замовлення (а.с. 20-24).
На виконання умов договору ПП «ФІНН 9» було поставлено ТОВ «Сільпо-Фуд» крупу ячневу у кількості 22,275 т, загальною вартістю 198 247,58 грн. (з ПДВ), що підтверджується: видатковою накладною від 26.12.2018 року № РН-00926, рахунком-фактурою від 26.12.2018 року № СФ-00926 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 (а.с. 25-27).
Крім того, суд першої інстанції встановив, що поставлена ТОВ «Сільпо-Фуд» крупа ячнева була придбана ПП «ФІНН 9» у ТОВ «Украгролідер», на підтвердження чого надано: договір поставки від 25.06.2018 року № 2506, рахунок на оплату № 182 від 26.12.2018 року, платіжне доручення від 04.01.2019 року № 860, видаткову накладну № 267 від 26.12.2018 року, посвідчення про якість від 05.12.2018 року (а.с. 28-33).
Придбаний товар був поставлений відповідно до договору організації перевезення № 7-М від 15.06.2018 року, укладеному між ТОВ «Украгролідер» та ТОВ «ДЕЛПІ», що підтверджується, зокрема, товарно-транспортною накладною від 26.12.2018 року № 735тф, рахунком на оплату № 15 від 16.01.2019 року, актом надання послуг № 18 від 16.01.2019 року (а.с. 34-38).
Крім іншого, судом першої інстанції було встановлено, між ТОВ «ДЕЛПІ» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір організації перевезення № 11-Т від 01.12.2018 року, а також між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - договір транспортного експедирування № 145 від 20.12.2018 року, що підтверджує використання автомобіля та причепу ОСОБА_2 для виконання перевезення (а.с. 39-48).
ПП «ФІНН 9» за наслідками господарської операції з ТОВ «Сільпо-Фуд» складено податку накладну від 26.12.2018 року № 724 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, 198 247,58 грн., у тому ПДВ - 33 041 =,26 грн., яку було подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 14).
Разом з тим, 15.01.2019 року ПП «ФІНН 9» отримано квитанцію про прийняття документів та зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки остання відповідає вимогам п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 9032. Крім того, у даній квитанції запропоновано надати пояснення та/або копії документів (а.с. 15).
Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем засобами електронного зв'язку 08.02,2019 року направлено Відповідачу-1 повідомлення №17 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої зупинена, до якого було додано документи та пояснення щодо даної господарської операції (а.с. 16).
За наслідками розгляду пояснень Позивача Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення від 12.02.2019 року №1074791/37887047 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.12.2018 року №724 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме: згідно наявної інформації, у перевізника немає зареєстрованого автотранспорту, який зазначений в наданих копіях ТТН, а також відсутнє придбання транспортних послуг, у тому числі у фізичних осіб (а.с. 17).
За результатами адміністративного оскарження дане рішення комісії ГУ ДФС у Чернігівській області було залишено без змін рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 01.03.2019 року №12147/37887047/2 (а.с. 19).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 185, 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117), п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків, затверджених в.о. голови ДФС України від 05.11.2018 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем-1 підстав відмови у реєстрації поданої Позивачем податкової накладної за умови подання останнім всіх необхідних документів, на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Чернігівській області із покладенням на ДФС України обов'язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018 року.
При цьому пп. 1.6 п. 6 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ПП «ФІНН 9» було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Апелянти посилаються на те, що згідно чинного законодавства комісії регіонального рівня вправі застосовувати критерії ризиковості за ознаками, передбаченими у підпункті 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості.
Разом з тим, щодо такого аргументу контролюючого органу Верховий Суд у постанові від 23.08.2019 року у справі №540/2602/18 сформулював правову позицію, згідно якої наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.
Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення комісією ГУ ДФС у Чернігівській області, адже у квитанції № 1 вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС від 05.11.2018 року.
При цьому, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що 18. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства Позивачем засобами електронного документообігу Відповідачу-1 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції. Так, зокрема, ПП «ФІНН 9» було надано щодо податкової накладної пояснення та копії договорів і складених на їх виконання первинних документів. При цьому судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані документи повністю підтверджують реальність господарської операції, на підставі якої Позивачем складено податкову накладну від 26.12.2018 року №724.
Однак, всупереч наданих документів, Відповідачем-1 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття.
Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Тобто, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, Відповідачем-1 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.
У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладеної була встановлена відсутність у перевізника автотранспорту, вказаного у товарно-транспортній накладній, та відсутність придбання автотранспортних послуг від інших суб'єктів господарювання, судовою колегією оцінюється критично, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.
Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій ПП «ФІНН 9» з ТОВ «Сільпо-Фуд» були надані, а окремі недоліки товарно-транспортної накладної, складеної у рамках виконання договору перевезення між ТОВ «Украгролідер» та ТОВ «ДЕЛПІ», не можуть спростовувати правильності згаданих висновків Чернігівського окружного адміністративного суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача-2 обов'язку з реєстрації податкової накладної від 26.12.2018 року №724, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26.12.2018 року №724 днем її фактичного подання.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що з огляду неподання апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, останнє у межах даного апеляційного розгляду не переглядалося, як то передбачено приписами ст. 308 КАС України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «20» листопада 2019 року.