Справа № 580/2179/19 Суддя першої інстанції: П.Г. Паламар
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області) про:
- визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 12.01.2016 року інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- визнання за ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 12.01.2016 року інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області у не складанні висновку та не направленні документів до Міністерства внутрішніх справ України щодо ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року;
- зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи внаслідок захворювання, скласти висновок та надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, положеннями Закону України «Про міліцію» не встановлювалося обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 3 Порядку №850, а відтак дана норма, за відсутності підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги згідно пункту 14 вказаного Порядку, не включає у себе жодних застережень щодо неможливості проведення виплати такої допомоги у разі звернення із заявою про її отримання після спливу трирічного строку з моменту встановлення інвалідності.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог та виходячи за їх межі, суд зазначив, що Позивачем не було враховано, що рішення про призначення відповідної допомоги приймається МВС України, а на Відповідача покладено лише обов'язок з підготовки документів, формування висновку щодо виплати та надсилання їх до міністерства. Відтак, невиконання Ліквідаційною комісією УМВС в Черкаській області відповідних обов'язків свідчить, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Відповідача повторно розглянути звернення Позивача, скласти висновок та надіслати його до МВС України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у ній нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи аргументує тим, що оскільки Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги 14.05.2019 року, у той час як ІІ група інвалідності була встановлена останньому 12.01.2016 року, то підстави для направлення документів про її призначення до МВС України були відсутні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що єдиним аргументом апеляційної скарги була вказівка на те, що заяву подано після спливу трьох років з часу набуття права на таку виплату. Разом з тим, належну оцінку відповідним доводам Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області було надано судом першої інстанції, а відтак посилання Апелянта на неврахування судом даних обставин є безпідставним. Окремо зауважив, що дана відмова Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області суперечить приписам ст. 22 Конституції України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2019 року.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, наказом Управління МВС України в Черкаській області від 25.09.2015 року №262 о/с молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. «б» (через хворобу) (а.с. 8).
Зі змісту довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №198114 вбачається, що згідно первинного огляду 13.01.2016 року Позивачу з 12.01.2016 року встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 10).
22.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності (а.с. 23).
Листом від 31.05.2019 року №М-162 Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість оформлення документів та подальше їх направлення до МВС України, оскільки заява подана після впливу трьох років з дня настання події, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 9).
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів абз. 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», ст. 23 Закону України «Про міліцію», а також ряду положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 (далі - Порядок №850), суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки Законом України «Про міліцію» не встановлювалося обмежень щодо неможливості проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадку звернення за її отриманням після трьох років з моменту встановлення інвалідності.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повінстю погодитися з огляду на таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року (далі - Закон про Нацполіцію).
Згідно п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Водночас, приписи п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про Нацполіцію визначають, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом про Нацполіцію порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 (далі - Порядок №850).
Так, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІI групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Зі змісту п. 1 Порядку №850 вбачається, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно пп. 2 п. 3 вказаного Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктом 2 Порядку №850 закріплено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Приписами п. 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Перелік документів, що додаються до заяви про виплату грошової допомоги, визначено в абзаці 2 пункту 7 Порядку №850.
За правилами п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством встановлено порядок дій щодо вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, згідно якого, після надходження заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності з додатковими документами керівником органу внутрішніх справ, в якому проходив (проходить) службу працівник міліції, у п'ятнадцятиденний строк з моменту надходження такої заяви направляється до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає повністю обґрунтованою позицію суду першої інстанції про те, що після отримання заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів, Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області у п'ятнадцятиденний строк з моменту надходження такої заяви повинна направити до МВС України висновок щодо виплати грошової допомоги. Невиконання відповідних вимог Порядку №850 вказує на протиправну бездіяльність Відповідача, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.
Крім того, згідно п. 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених п. 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, до виключної компетенції МВС України належить прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги на підставі направлених до нього уповноваженими підрозділами документів.
Відтак, Черкаський окружний адміністративний суд, обираючи найсприятливіший спосіб захисту прав ОСОБА_1 , прийшов до правильного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи внаслідок захворювання, скласти висновок та надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.
Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо відсутності у Позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на те, що заява про її призначення подана після спливу трирічного строку з моменту встановлення інвалідності, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже було зазначено вище, в силу ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» одноразова грошова допомога виплачується у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Порядку №850 працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.
Тобто, прийнятим на виконання положень Закону України «Про міліцію» Порядком №850 регламентовано механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, яким встановлено часові обмеження щодо періоду, протягом якого за особою зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, оскільки на момент вирішення даного спору Ліквідаційною комісією УМВС в Черкаській області не було виконано обов'язку щодо складання висновку та направлення до МВС України поданих ОСОБА_1 документів, а до виключних повноважень МВС України належить питання прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, вирішення питання щодо наявності у Позивача права на призначення такої допомоги до прийняття компетентним органом відповідного рішення є передчасним.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «20» листопада 2019 року.