19 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10706/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Марцинковської О.М.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Проців М.В., Миньо М.М.;
від відповідача - Устименко Н.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната-Плюс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2019р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната-Плюс» до Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання згоди на списання комунальної власності, зобов'язання виконати рішення щодо внесення приміщення до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду за конкурсом (суддя суду І інстанції: Сакалош В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 07 хв. 03.09.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 04.09.2019р.),-
12.02.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Соната-Плюс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 983 від 17.10.2018р. «Про надання згоди на списання комунальної власності територіальної громади смт.Рудне»; зобов'язати відповідача виконати рішення № 1074 від 10.08.2015р. про внесення приміщення по АДРЕСА_2 до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду за конкурсом (Т.1, а.с.5-6).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.218-226).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Соната Плюс», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.2, а.с.98-104).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час вирішення спору суд першої інстанції залишив поза увагою позицію позивача щодо неправомірності списання майна за балансовою вартістю, яка суттєво відрізняється від ринкової, прийняття показань свідка ОСОБА_1 , які суперечать закону.
Судом першої інстанції протиправно, всупереч ч.ч.3, 4, 8 ст.79 КАС України, прийняті до уваги докази, а саме Висновок про вартість об'єкта оцінки від 16.10.2018p.; відомість про об'єкти комунальної власності територіальної громади смт.Рудно, що пропонуються до списання станом на 10.10.2018р., та Акт технічного стану майна від 16.10.2019p., які не відповідають вимогам ст.74 КАС України.
Водночас, судом не враховано того, що відповідачем не надано документ - відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами), а, відтак, не доведено правомірність прийняття оспорюваного рішення.
Серед наданих відповідачем суду документів відсутні відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами), що свідчить про те, що вказаний документ при прийнятті оскаржуваного рішення № 983 від 17.10.2018р., всупереч п.7 Положення «Про порядок списання майна комунальної власності територіальної громади смт.Рудно», затв. рішенням Рудненської селищної ради № 722 від 27.12.2013p., був відсутній.
Відповідно до рішення Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 1136 від 17.10.2015р. ГО «Спілка учасників АТО та бойових дій смт.Рудне» було надано в користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 1094 дні. Строк дії вказаного рішення, як вбачається з його змісту - 1094 дні розпочався 17.10.2015p., спливав 18.10.2018р. Відповідачем створено комісію з питань списання майна територіальної громади смт.Рудне 10.10.2018р., а оскаржуване рішення щодо розпорядження приміщенням по АДРЕСА_2 було прийняте тоді, коли право користування ним було передано ГО «Спілка учасників АТО та бойових дій смт.Рудне».
Під час розгляду судом помилково прийнято до уваги недопустимі докази - Висновок про вартість об'єкта оцінки від 16.10.2018p., Акт технічного стану майна від 16.10.2019p., а також надано на підставі представлених відповідачем документів невірну оцінку зносу спірної будівлі, що є оціночним поняттям.
Наголошує, що відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача, виходячи з сукупності таких юридичних фактів: позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території смт.Рудне; позивач неодноразово протягом тривалого часу звертався до Рудненської селищної ради про надання зазначеного приміщення в користування на правах оренди; позивач мав намір звернутись з заявою про надання вказаного приміщення в оренду відразу після припинення права користування ним ГО «Спілка учасників АТО та бойових дій смт.Рудне»; відповідачем не було повідомлено позивача про рішення Рудненської селищної ради № 1074 від 10.08.2015р. «Про розгляд заяви директора ТзОВ «Соната плюс» щодо надання в оренду приміщення по АДРЕСА_2 », відповіді на подану заяву не було отримано.
Враховуючи строк, протягом якого відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, ним свідомо було прийнято рішення № 983 від 17.10.2018р. «Про надання згоди на списання комунальної власності територіальної громади смт.Рудне», з метою унеможливлення звернення ТзОВ «Соната-плюс» (як і інших осіб) щодо передачі у користування зазначеного майна. Незаконним рішенням Рудненської селищної ради позивача позбавлено права на звернення з метою отримання зазначеного приміщення в оренду.
Вказані доводи позивача судом були протиправно проігноровані, їх оцінка судом не здійснювалася, що є неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідачем Рудненською селищною радою Залізничного району м.Львова скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.37-39).
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням сесії Рудненської селищної ради № 859 від 31.03.2010р. було відмовлено у включенні приміщення колишньої амбулаторії Львівської залізниці по вул.Грушевського, 31, смт.Рудно, до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду (Т.1, а.с.12).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання сесії від 31.03.2010р. дане приміщення вирішено залишити для потреб селища (Т.1, а.с.13).
Директора ТзОВ «Соната-Плюс» повідомлено про відмову у наданні в оренду вищезазначеного приміщення листом № 207/вих від 08.04.2010р. (Т.1, а.с.10).
Згідно рішення Рудненської селищної ради № 1074 від 10.08.2015р. «Про розгляд заяви директора ТзОВ «Соната-Плюс» щодо надання в оренду приміщення по АДРЕСА_2 » внесено приміщення до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду за конкурсом (Т.1, а.с.11).
У подальшому рішенням Рудненської селищної ради № 1136 від 12.10.2019р. «Про надання нежитлового приміщення в користування» відмінено рішення № 1074 від 10.08.2015р. «Про розгляд заяви директора ТзОВ «Соната-Плюс» щодо надання в оренду приміщення по АДРЕСА_2 », спірні приміщення передані в користування ГО «Спілка учасників АТО та бойових дій смт.Рудне» з укладенням договору користування нежитловими приміщеннями строком на 1094 дні (Т.1, а.с.99).
10.10.2018р. на підставі розпорядження селищного голови № 77/ос від 10.10.2018р. комісією у складі, затвердженому рішенням сесії Рудненської селищної ради № 918 від 21.09.2018р., проведено інвентаризацію об'єктів комунальної власності, що пропонуються до списання і відображаються в обліку на субрахунках №№ 1013 та 1016 станом на 10.10.2018р. (Т.1, а.с.77).
Відповідний Акт інвентаризації об'єктів комунальної власності, які належать до власності Рудненської селищної ради, що пропонуються до списання, станом на 10.10.2018р., затверджено 16.10.2018р. селищним головою смт.Рудно (Т.1, а.с.63-65).
Згідно цього Акту первісна (переоцінена) вартість будівлі, інвентарний номер 101310012, яка фактично виявлена та встановлена за даними бухгалтерського обліку, склала 52846 грн.
Відповідно до Акту від 16.10.2018р. технічного стану майна, що належить до власності селищної ради та пропонується до списання, складеного комісією з питань списання майна комунальної власності територіальної громади смт.Рудно, при огляді приміщення по вул.Грушевського, 31 в смт.Рудно, комісією зроблено висновок, про те, що технічний стан майна - незадовільний, будівля не використовується, стіни частково зруйновані, вікна побиті, проводити будь-які роботи по відновленню будівлі комісія вважає недоцільним (затверджено селищним головою смт.Рудно 16.10.2018р.) (Т.1, а.с.213).
Технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 31.07.2007р. Відповідно до цього технічного паспорта загальна площа приміщення складає 87,8 кв.м, висота 2,70 м, матеріал зовнішніх стін та перекриття - дерев'яний. Технічний стан конструктивних елементів визначений, як незадовільний, вартість визначена у сумі 21106 грн., що станом на дату складення документа згідно офіційного курсу валют встановленого НБУ (5,05) становило 4179,41 долари США (Т.1, а.с.73-76).
Приватним підприємством «Західний експертно-консалтинговий центр», яке діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 153/18 від 16.02.2018р., на підставі договору про проведення незалежної оцінки майна № 16/10/18 від 16.10.2018р., укладеного з Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс смт.Рудно», надано Висновок про вартість об'єкта оцінки, яким встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ може становити 132413 грн., що станом на дату оцінки згідно офіційного курсу валют встановленого НБУ (27,9282) становило 4741 долар США. (Т.1, а.с.121-123).
Рішенням сесії Рудненської селищної ради № 983 від 17.10.2018р. «Про надання згоди на списання комунальної власності територіальної громади смт.Рудно» відповідно до п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», Положення про списання майна комунальної власності територіальної громади смт.Рудно надано дозвіл списати з балансу Рудненської селищної ради нежитлову будівлю А-1, яка знаходиться за адресою: смт.Рудне, вул.Грушевського, 31, інвентарний номер А-1, нежитлова будівля - 101310012; первісна балансова вартість - 52846 грн. Контроль за виконанням рішення та забезпечення списання покладено на бухгалтерію Рудненської селищної ради (Т.1, а.с.14).
Окрім цього, відповідач вчинив дії по розпорядженню земельною ділянкою, на якій розташований спірний об'єкт.
Зокрема, згідно рішення Рудненської селищної ради № 1013 від 17.10.2018р. «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на АДРЕСА_2 » погоджено громадянину ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2, згідно поданого викопіювання в смт.Рудне, орієнтовною площею 0,0600га, для ведення садівництва, за рахунок земель, що не надані у власність або користування; зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул . АДРЕСА_4 та подати його у встановленому порядку на затвердження Рудненській селищній раді (Т.1, а.с.144).
Відповідно до рішення відповідача № 1059 від 27.12.2018р. відмінено рішення № 1013 від 17.10.2018р. та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2, згідно поданого викопіювання в смт.Рудне, орієнтовною площею 0,0600 га, для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель, що не надані у власність або користування (Т.1, а.с.145).
Як слідує з рішення Рудненської селищної ради № 1246 від 04.07.2019р. «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_4 » затверджено громадянину ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 4610165500:01:004:0235), площею 0,0567 га на АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Т.1, а.с.146).
Із змісту заявленого позову убачається, що оскарження позивачем рішення відповідача Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 983 від 17.10.2018р. «Про надання згоди на списання комунальної власності територіальної громади смт.Рудне» пов'язане з його прагненнями та намірами отримати спірну будівлю за вказаною адресою в оренду, в чому йому відповідачем відмовлено.
Логічним підтвердженням такого висновку є друга заявлена позовна вимога, яка полягає у зобов'язанні відповідача виконати рішення № 1074 від 10.08.2015р. про внесення приміщення по АДРЕСА_4 до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду за конкурсом.
Отже, оскарження спірного рішення зумовлено порушенням майнових прав та інтересів позивача.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що питання розпорядженням майном комунальної власності селищної громади смт.Рудно, в тому числі прийняття рішень про надання в оренду, користування, продаж чи списання майна, належить до виключних, дискреційних повноважень Рудненської селищної ради як колегіального органу, який приймає рішення на пленарних засіданнях. Крім того, рішення про надання згоди на списання лише надає можливість для проведення такої процедури.
Згідно матеріалів справи та наданих сторонами доказів Рудненська селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах своїх повноважень.
Між Рудненською селищною радою та ТзОВ «Соната-Плюс» не виникало та не існує правовідносин, в межах яких судом могла би бути надана оцінка правомірності надання відповідачем дозволу на списання. Оскільки предметом оскарження є рішення Рудненської селищної ради про надання згоди на списання комунальної власності, прийняття якого належить до дискреційних повноважень відповідача, в суду є відсутніми підстави надавати такому негативну оцінку.
Оскаржуване рішення прийнято в площині господарювання відповідача, тому його прийняття не відноситься до відповідних управлінських функцій, за якими у відповідача виникали б будь-які зобов'язання перед ТзОВ «Соната-Плюс». Отже, оскаржувані рішення та дії не порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а стосуються виключно сфери господарської діяльності селищної ради.
Щодо вимог про спонукання до вчинення дій суд врахував, що рішенням Рудненської селищної ради №1136 від 12.10.2015р. «Про надання нежитлового приміщення в користування» було відмінено рішення № 1074 від 10.08.2015р. Вказане рішення позивачем не оскаржувалося та було виконано, через що цю вимогу слід вважати також безпідставною.
При цьому суд вважав, що наведений спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Усталеною судовою практикою визначені правила розмежування предметної юрисдикції, а також критерії, які при цьому потрібно враховувати.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб'єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пп.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом ч.ч.1 і 2 ст.20 ГПК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією відповідачем своїх правомочностей щодо розпорядження комунальним майном шляхом списання нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 .
Поряд з цим, відповідач передав у власність іншої особи земельну ділянку за вказаною адресою.
Вказані дії були вчинені відповідачем Рудненською селищною радою як суб'єктом права комунальної власності, який реалізує повноваження територіальної громади щодо розпорядження відповідним майном.
Звернення позивача до суду із розглядуваним позовом обумовлене захистом інтересу позивача щодо отримання комунального майна в оренду. При цьому, такий спір стосується майнових прав та інтересів як відповідача, так і осіб, які вже набули право на земельну ділянку.
Такий висновок стверджується приписами Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування».
Зокрема, відповідно до ст.1 цього Закону право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ст.60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ч.1).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5).
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (ч.6).
Виходячи з наведеного, заявлений позов за своїм змістом торкається захисту інтересу позивача на користування спірними нежитловими приміщеннями на умовах оренди, при цьому для реалізації цих намірів він оскаржує рішення відповідача, яке прийнято в площині реалізації його повноважень як власника такого майна.
Також такий спосіб захисту права позивача однозначно зачіпає права особи, якій передана земельна ділянка у власність, тобто, стосуватиметься майнових (земельних) прав та інтересів ОСОБА_2 , що в черговий раз підтверджує наявність приватноправового спору.
Отже, спірні правовідносини стосуються правомірності списання відповідачем комунального майна як способу його відчуження, що потребує встановлення судом обставин правомірності вибуття майна з комунальної власності та виходить за межі компетенції адміністративних судів, тобто, поглинається спором про право, а тому такі підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Підтвердженням наведеного також слугує й те, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У позовній заяві ТзОВ «Соната-Плюс» фактично посилається на порушення своїх господарських (майнових) прав. Отже, змістом позовних вимог у цій справі є захист речового права позивача на чуже майно у формі володіння на користування об'єктом нерухомості (паями) на умовах оренди.
Також оскарження відповідного акту відповідача в розглядуваному випадку не має на меті захист прав позивача як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту його речових прав.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003р.).
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає змісту цього поняття.
Звідси, заявлені позовні вимоги в наведеному контексті не забезпечують поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, і не призводять до змін в обсязі його майнових прав.
За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Неврахування зазначеного судом першої інстанції призвело до помилкового вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.319 КАС України підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача ТзОВ «Соната-плюс».
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.3 ч.1 ст.315, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната-Плюс» задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2019р. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната-Плюс» до Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання згоди на списання комунальної власності, зобов'язання виконати рішення щодо внесення приміщення до переліку об'єктів, які будуть надаватися в оренду за конкурсом, - скасувати, провадження в адміністративній справі № 1.380.2019.000682 - закрити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Соната-Плюс».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
І. І. Запотічний
Дата складення повного судового рішення: 20.11.2019р.