Справа № 580/2362/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
Суддя-доповідач: Л.В. Губська
20 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Черкаської області до управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, про визнання дій та рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії та рішення Державної казначейської служби України і управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області щодо повернення без виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 18.02.2019 № 707/1173/18 та відмови у задоволенні скарги прокуратури області від 17.05.2019 № 5-06-06/8644 і зобов'язати управління Державної казначейської служби у Черкаському районі Черкаської області вжити заходів, передбачених Порядком бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, до виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 18.02.2019 № 707/1173/18 про стягнення із Свидівоцької сільської ради на користь прокуратури Черкаської області 1762 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно повернено без виконання виконавчий лист про стягнення судового збору, не виконавши обов'язок по здійсненню безспірного списання коштів. При цьому, наголошує, що повернення виконавчого документу у зв'язку з тим, що зазначена назва боржника у виконавчому документі «Свидівоцька сільська рада Черкаського району» в частині приналежності до відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а саме Черкаського району, не може бути перешкодою для його виконання, а навпаки ідентифікує боржника.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, при цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчий лист, виданий Черкаським районним судом Черкаської області № 707/1173/18 від 18.02.2019, не відповідає Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить повної назви боржника, як передбачено ст. 4 цього Закону. Відтак, дії відповідача по поверненню виконавчого документу позивачеві є цілком правомірними.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не вимагає точної відповідності назви боржника відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, посилання відповідача на зазначення у виконавчому листі неповної назви боржника є хибними, оскільки повна назва юридичної особи «Свидівоцька сільська рада» не може бути вужчою від неповної «Свидівоцька сільська рада Черкаського району».
Додатково зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки порушенню органом казначейства вимог пункту 9-3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, так, у повернутому без виконання виконавчому документі не зазначено підстави і дати його повернення, підпису посадової особи та гербової печатки установи. Наведене унеможливлює визначення дати, з якої необхідно обраховувати тримісячний строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Черкаського районного суду від 28.11.2018 у справі № 707/1173/18 задоволено позов Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради і ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, державної реєстрації про право власності на земельну ділянку, а також вирішено питання про стягнення судових витрат.
На виконання вказаного рішення 18.02.2019 судом видано виконавчий лист № 707/1173/18 про стягнення із Свидівоцької сільської ради Черкаського району на користь прокуратури Черкаської області судового збору у сумі 1762 грн, який 27.03.2019 скеровано для безспірного списання грошових коштів до управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області, за місцезнаходженням боржника.
Листом від 01.04.2019 № 03-49-08/69 вказаний виконавчий документ було повернуто без виконання на адресу прокуратури області у зв'язку з тим, що у ньому назва боржника не відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З метою досудового врегулювання спірних правовідносин прокуратурою Черкаської області дії Управління оскаржено до Державної казначейської служби України шляхом направлення скарги 11.04.2019, у задоволенні якої відмовлено.
Вважаючи, що вказані дії відповідача грубо порушують вимоги чинного законодавства, права та інтереси прокуратури Черкаської області як стягувача і направлені на умисне перешкоджання виконанню судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рахунок на казначейське обслуговування в органах казначейства відкритий на Свидівоцьку сільську раду, а не на Свидівоцьку сільську раду Черкаського району. Враховуючи, що виконавчий документ не містить назву боржника у відповідності до назви, наявної в Єдиному реєстрі, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо повернення виконавчого документу, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Так, статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України (далі - Казначейство) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 3 цього Положення № 215 основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Відповідно до пункту 9 Положення № 215 Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (далі - органи Казначейства).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 4 наведеного Порядку на органи Казначейства покладено, зокрема, обов'язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
За змістом положень пунктів 24 та 25 Порядку № 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органу Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку:
- приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
- здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
- повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Пунктом 9 Порядку № 845 передбачено підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві за результатами розгляду документів, наданих стягувачем для виконання судового рішення.
За змістом положень пункту 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів, в тому числі рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві, можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
За змістом частини першої статті 4 Закону № 4901-VI орган Казначейства, виконуючи рішення суду, діє в межах Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Статтею 4 Закону № 1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документа.
Так, згідно п. 3 ч. 1 цієї статті у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. За приписами частин першої та четвертої статті 10 цього ж Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Не є спірним в межах даної, справи, що за інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код 26323479 належиться Свидівоцькій сільській раді.
Рахунок на казначейське обслуговування в органах казначейства відкрито саме на Свидівоцьку сільську раду, відповідно до договору № 19 від 05.01.2015.
Відтак, зазначення у виконавчому документі назви боржника іншої, ніж міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є обставиною, яка унеможливлює прийняття до виконання такого документу.
Попри це, наведена помилка може бути виправлена судом, який видав такий виконавчий лист.
Виправлення такої помилки кореспондується із обов'язком суду перевірити позовну заяву на відповідність вимогам ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, п. 2 ч. 3 якої визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в порядку примусового списання коштів з рахунків боржника може проводитися лише у тому випадку, якщо такий боржник обслуговується в органах Казначейства та має там відповідні рахунки, з яких можна було б здійснити безспірне списання грошових коштів.
При цьому, колегія суддів знаходить слушними посилання заявника апеляційної скарги на невиконання відповідачем пункту 9-3 Порядку № 845.
Так, цим пунктом визначено, що у разі повернення виконавчого документа орган Казначейства робить відмітку на такому документі про його повернення із зазначенням підстави та дати повернення, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
В свою чергу, виконавчий лист, виданий Черкаським районним судом Черкаської області № 707/1173/18 від 18.02.2019, такої відмітки не містить.
Попри це, дії відповідача з повернення виконавчого документа є цілком законними, отже визнання протиправними дій управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області щодо недотримання вимог пункту 9-3 Порядку № 845 не призведуть до позитивних наслідків для позивача.
Посилання ж апелянта на надмірний формалізм не заслуговують на увагу, оскільки у спірних правовідносинах владний суб'єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк