Справа № 620/1765/19 Суддя першої інстанції: Соломко І.І.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області) про:
- визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Чернігівській області щодо неврахування грошових сум, внесених 14.11.2018 року ОСОБА_1 в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 397,20 грн., військового збору у розмірі 3 119,16 грн. та штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації у розмірі 170,00 грн.
- зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області відобразити в інтегрованих картках платника податку ОСОБА_1 сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 397,20 грн., військового збору у розмірі 3 119,16 грн. та штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації у розмірі 170,00 грн.
- скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.12.2018 року № 00052401305, № 00052421305 та 00052411305;
- скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 25.04.2019 року № 84261-53;
- скасування рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 25.04.2019 року № 6540/10/25-01-53-07.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки донараховані оскаржуваними рішеннями суми були сплачені Позивачем до закінчення перевірки, а обов'язок щодо опрацювання та використання податкової інформації лежить на Відповідачеві, то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на безпідставність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що на дату складання акту перевірки податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік Позивачем подано не було, заперечення до акту перевірки не надавалися, а відтак правові підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.
Після усунення визначених в ухвалі від 04.09.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у період з 12.11.2018 року по 16.11.2018 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі ст. ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та згідно повідомлення від 12.10.2018 року №343/25-01-13-04-08, отриманого платником 18.10.2018 року (а.с. 42-43), а також наказу від 12.10.2018 року №1884 (а.с. 44) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період щ 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, внаслідок чого неподано до Ріпкинського відділення Чернігівської ОДПІ податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме - Позивачем не включено суму доходів унаслідок прийняття ним у дарунок майна до загального річного оподатковуваного доходу та не подано податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб. Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання у дарунок майна - 10 397,20 грн.;
- пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року на 3 119,16 грн. Донараховано військового збору з доходу, нарахованого в результаті отримання у дарунок майна - 3 119,16 грн.
Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.11.2018 року №797/13/ НОМЕР_1 (а.с. 11-14).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.12.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- форми «ПС» №00052411305, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за неподання податкової декларації у розмірі 170,00 грн. (а.с. 17);
- форми «Р» №00052421305, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 3 898,95 грн., у тому числі за основним платежем - 3 119,16 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 779,79 грн. (а.с. 18);
- форми «Р» № НОМЕР_2 , яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 12 996,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10 397,20 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2 599,30 грн. (а.с. 19).
Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що 14.11.2018 року ОСОБА_1 були сплачені: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 10 397,20 грн. (а.с. 20), військовий збір в сумі 3 119,16 грн. (а.с. 21) та податок на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн. (а.с. 22). Крім того, відповідні дані випливають зі змісту інтегрованих карток платника податків (а.с. 26-28).
У подальшому на адресу ОСОБА_1 контролюючим органом були направлені податкова вимога від 25.04.2019 року №84261-53 зі сплати військового збору на загальну суму 4 530,90 грн. та податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 103,00 грн. (а.с. 8), а також рішення про опис майна у податкову заставу від 25.04.2019 року №6540/10/25-01-53-07 (а.с. 9).
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2019 року щодо зарахування сплачених 14.11.2018 року коштів на відповідні рахунки (а.с. 23) ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 04.06.2019 року №4576/Г/25-01-53-07-12 повідомило останню про результати перевірки, вказано, що кошти були сплачені 14.11.2018 року та надано копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с. 24).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний ст. ст. 74, 83 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України «Про інформацію», пп. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236 «Про Державну фіскальну службу», прийшов до висновку, що підстав для донарахування грошових зобов'язань та застосування до Позивача штрафу у Відповідача не було, оскільки відповідні платежі були сплачені ОСОБА_1 самостійно до закінчення перевірки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про Державну фіскальну службу» №236 від 21.05.2014 року Державна фіскальна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів.
Згідно ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація: експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Стаття 16 Закону України «Про інформацію» дає визначення поняття податкової інформації як сукупності відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Пунктом 74.3 ст. 74 Податкового кодексу України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що ДФС України є єдиним розпорядником та адміністратором податкової інформації, зокрема, щодо надходження податків та зборів від платників, та зобов'язана враховувати актуальну податкову інформацію, в тому числі при наданні висновків за результатами податкових перевірок.
Як було вірно встановлено Чернігівським окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, перевірка ОСОБА_1 проведена з 12.11.2018 року по 16.11.2018 року, у той час як суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2018-2019 роки та штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації сплачені Позивачем 14.11.2018 року, тобто до закінчення перевірки.
Крім того, факт сплати коштів на визначені у квитанціях від 14.11.2018 року суми та зарахування їх на відповідні рахунки підтверджується даними інтегрованих карток платника (а.с. 26-28).
Судовою колегією враховується, що в силу п. 3 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі - Порядок №422), оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Згідно абз. 6 розд. ІІ Порядку №422 облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Отже, оскільки на момент завершення перевірки, складання акту перевірки, а також, відповідно, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Позивачем були сплачені суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій з вказаного податку, а також з військового збору, що не заперечується Відповідачем та, відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню, то самостійне донарахування контролюючим органом грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій перебувало поза медами правового поля. При цьому, відповідна помилка ГУ ДФС у Чернігівській області, як вірно зауважив суд першої інстанції, мала місце у зв'язку з неврахуванням відомостей податкової інформації, у тому числі даних інтегрованих карток платника податків.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2018 року №00052401305, №00052421305 та №00052411305. Також, підлягає визнанню протиправною та скасуванню податкова вимога від 25.04.2019 року №84261-53 та рішення від 25.04.2019 року №6540/10/25-01-53-07 про опис майна у податкову заставу, оскільки відсутні передумови для їх прийняття, передбачені приписами ст. 59 та п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України.
Окремо, з огляду на регламентовані приписами ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності покладення на ГУ ДФС у Чернігівській області обов'язку відобразити в інтегрованих картках платника податку ОСОБА_1 сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 397,20 грн., військового збору у розмірі 3 119,16 грн. та штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент звернення до суду із вказаним позовом дані кошти обліковувалися в інтегрованих облікових картках платника виключно як переплата.
Посилання Апелянта на те, що під час перевірки інспектора не було повідомлено про намір сплати спірних сум, судом першої інстанції було вірно відхилено з огляду на те, що відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України збирання податкової інформації покладається саме на контролюючий орган.
Доводи Відповідача про неврахування судом першої інстанції факту подання Позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік лише 30.11.2018 року в якості обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №00052411305, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки на момент прийняття даного індивідуального акту 10.12.2018 року дана сума штрафних санкцій була самостійно сплачена ОСОБА_1 14.11.2018 року.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 20» листопада 2019 року.