18 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11618/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Судової-Хомюк Н.М.,
Ільчишин Н.В.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова (головуючий суддя - Постигач О.Б.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 14 хв. 24 жовтня 2019 року у справі № 462/5288/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
19.08.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення ЛВ11-1416 від 08.08.2019 про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем фотокопій зупинки транспортного засобу, належного позивачу, вбачається, що знак 3.34 розташований з тієї сторони дороги, на якій здійснено зупинку транспортним засобом. Суд першої інстанції врахував, що відповідно до наданих до матеріалів справи копій фотографій пл. Соборна у м. Львові має по дві смуги руху в кожному напрямку, транспортний засіб позивача знаходився в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Суд першої інстанції дійшов висновку, що інспектором, як посадовою особою управління, було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову на місці вчинення правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при русі з вул.Кн.Романа в сторону Винниченка в районі будинку №2 по пл. Соборні з лівої сторони дороги розміщено знак 3.34 «Зупинку заборонено», після перехрестя з вул.Сербською, яка знаходиться між будинками 2 та 3 пл.Соборної, відсутній дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» з лівої сторони дороги. Скаржник вказує, що відсутні дорожні знаки, які б позначали збільшення смуг руху на проїзній частині дороги після перехрестя з вул.Сербською. Скаржник зазначає, що фотографії, на які покликається відповідач, жодним чином не підтверджують наявність двох смуг руху в кожному напрямку на пл.Соборній, оскільки на них відсутні дорожні знаки чи дорожня розмітка, якими регламентується кількість смуг та напрямок руху по них. Вказує, що зупинка була здійснена відповідно до Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 08.08.2019 інспектором з паркування, управління безпеки міста Львівської міської ради винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЛВ11-1416, згідно з якою ОСОБА_1 08.08.2019 о 15 год. 01 хв. на пл.Соборній, 3, м.Львів, здійснив зупинку транспортного засобу марки «Daewoo», модель «Lanos», номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» і суттєво перешкодив дорожньому руху, чим порушив пункти 8.4 «в», п.33.3.34, 15.10 «а», 15.2 Правил дорожнього руху України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, винесеною з грубим порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією (пункт 8.2 ПДР).
Відповідно до пункту 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху.
Згідно з пунктом 8.4 «в» заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ПДР дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до пунктів 15.1-15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною 3 статті 219 КУпАП встановлено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3 статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Згідно з частиною 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Факт здійснення позивачем о 15 год. 01 хв. на пл.Соборній, 3, м.Львів, зупинку транспортного засобу марки «Daewoo», модель «Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» зафіксовано на фотознімках, які зроблені інспектором з паркування за допомогою технічного приладу - персонального мобільного відеореєстратора моделі DMT1, про що здійснено відмітку в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення ЛВ11-1416.
Як встановлено з долучених до матеріалів справи фото, автомобіль позивача припарковано біля лівого краю проїзної частини у напрямку виїзду з пл.Соборної на вул.Винниченка, з місця встановлення знаку 3.34 до місця зупинки автомобіля позивача на пл.Соборній, 3, у м.Львові відсутні вулиці, які б перехрещували лівий бік дороги, на якому була здійснена зупинка.
Окрім того, до відзиву на позовну заяву відповідач долучено схему зони дії дорожнього знаку 3.34 на пл.Соборній у м.Львові, згідно з якою транспортний засіб марки «Daewoo», модель «Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , зупинено в межах дії вказаного знаку.
При цьому, з матеріалів справи не встановлено наявності насаджень чи інших перешкод, які закривають повністю або частково вказаний знак від учасників дорожнього руху чи іншим чином унеможливлюють встановити наявність такого знаку на вказаній ділянці дороги.
Також долучено копію ухвали Львівської міської ради №2683 від 07.12.2017 «Про затвердження переліку ділянок вулично-дорожньої мережі, на яких паркування транспортних засобів призводить до зменшення пропускної спроможності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху, або створювати загрозу безпеці руху», у вказаному переліку зазначено пл. Соборна, між пл. Галицькою та вул. В. Винниченка, обидві сторони.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення ЛВ11-1416 дотримані усі вимоги передбачені КУпАП, належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 122 КУпАП, підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо аргументів скаржника про порушення строків скерування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЛВ11-1416, то суд апеляційної інстанції заважує, що згідно з матеріалами справи постанова скерована скаржникові супровідним листом від 09.08.2019 №19613, рекомендованим листом з повідомленням (номер 7900601641573), відправлення прийнято на пошту 14.08.2019, однак позивач не зазначає, що на лобовому склі належного йому транспортного засобу не було розміщено копію вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому за таких обставин вказане не є самодостатнім доказом відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення відповідачем постанови ЛВ11-1416 від 08.08.2019 та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року у справі №462/5288/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Н. М. Судова-Хомюк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 20.11.2019