Справа № 640/7029/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26 березня 2019 року №455 про застосування заходу впливу до позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідач дійшов безпідставного та нормативно необґрунтованого висновку про порушення порядку укладення електронного договору, а саме недотримання письмової форми і як наслідок - висновок про нікчемність договору та надання ТОВ "ФК "Гелексі" фінансової послуги не на підставі договору, в порушення ч.1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг від 26 березня 2019 року №455 про застосування заходу впливу до позивача, прийняте за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 28 лютого 2019 року № 175/16-5/15 є правомірним та таким, що прийнято в межах повноважень відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позову задовольнити.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ФК "Гелексі" є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за основним видом діяльності - "надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у." (код КВЕД 64.99).
Позивачем організований сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
24 липня 2018 року між позивачем як Позикодавцем і ОСОБА_1 як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики №18421.
28 серпня 2018 року між позивачем як Позикодавцем і ОСОБА_2 як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики №24380.
08 вересня 2018 року між позивачем як Позикодавцем і ОСОБА_3 як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики №26487.
12 жовтня 2018 року між позивачем як Позикодавцем і ОСОБА_4 як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики №31949.
26 листопада 2018 року між позивачем як Позикодавцем і ОСОБА_5 як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики №40258.
Листами №2360/16-8 від 13 лютого 2019 року, №3150/16-8 від 21 лютого 2019 року, №1079/16-8 від 23 січня 2019 року, №2453/16-8 від 14 лютого 2019 року, №1473/16-8 від 01 лютого 2019 року, №2591/16-8 від 15 лютого 2019 року, №1835/16-8 від 06 лютого 2019 року Нацкомфінпослуг надіслало TOB «ФК «Гелексі» вимогу щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
На виконання вимоги, листами від 20 лютого 2019 року №20/02-19/03, від 28 лютого 2019 року №28/02-19/01, від 31 січня 2019 року №31/01-19/02, від 22 лютого 2019 року №22/02-19/01, від 07 лютого 2019 року №07/02-19/01, від 25 лютого 2019 року №25/02-19/01, від 13 лютого 2019 року №13/02-19/01 TOB «ФК «Гелексі» надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи.
Листом Нацкомфінпослуг від 07 березня 2019 року №1344/16-8 позивачу був надісланий акт про правопорушення, вчинені TOB «ФК «Гелексі» на ринку фінансових послуг від 28 лютого 2019 року № 175/16-5/15, та повідомлено, що розгляд справи про правопорушення призначений на 26 березня 2019 року об 11 год. за адресою: АДРЕСА_1 . Київ, вул. Б АДРЕСА_2 , 3.
TOB «ФК «Гелексі» подало на розгляд справи про правопорушення письмові пояснення (заперечення) №25/03-19/01 від 25 березня 2019 року.
26 березня 2019 року відповідачем видано розпорядження №455 про застосування заходу впливу до TOB «ФК «Гелексі», яким зобов'язано TOB «ФК «Гелексі» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та причини, що сприяли вчиненню порушення, а також повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення та вжиті заходи для усунення причин, що сприяли вчиненню правопорушення, з наданням підтверджуючих документів у термін до 16 квітня 2019 року включно.
За змістом такого розпорядження, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг Нацкомфінпослуг встановлено, що TOB «ФК «Гелексі» надано фінансову послугу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом обрання форми укладення договору позики від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак, прийняття пропозиції від TOB «ФК «Гелексі» укласти електронний договір (акцепт) ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 здійснено шляхом введення отриманого коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу з надання онлайн позик TOB «ФК «Гелексі», без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції TOB «ФК «Гелексі» не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 статті 11 Закону, TOB «ФК «Гелексі» надано фінансову послугу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з не дотриманням порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 Закону, договори від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 є такими, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та в силу приписів статті 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Враховуючи вищезазначене, на думку Нацкомфінпослуг, TOB «ФК «Гелексі» надано фінансову послугу з порушенням ч. 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Перевіряючи висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (надалі - Закон № 2664) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Пунктом 6 ч.1 статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг (п.7 цієї ж статті).
Згідно ч.1 статті 6 Закону № 2664 фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Відповідно до статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 статті 207 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про електронну комерцію» (надалі - Закону № 675) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ч.1 стаття 1 Закону № 675 цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Пунктами 5, 6, 7 ч.1 статті 3 Закону № 675 визначені наступні поняття:
електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Статтею 11 Закону № 675 визначений порядок укладення електронного договору.
Так, згідно ч.1 цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.3 статті 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього (ч.7 статті 11).
Частиною 8 статті 11 Закону № 675 встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 11 цієї ж статті встановлено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Згідно ч.12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Також приписами статті 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Частиною 1 статті 5 Закону № 851 визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 6 Закону № 851 електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч.1 статті 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.1.11 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319, (далі - Положення №2319), посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.
Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення (абзаци перший, другий п.4.2 розділу IV Положення №2319).
Таким чином, з приводу обґрунтованості спірного розпорядження колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що фізичними особами на підставі договорів позики з позивачем від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 отримали грошові кошти.
Позивач у своєму позові зазначає, що з огляду на особливості вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою уникнення будь-яких помилок та забезпечення отримання реальної згоди клієнта на отримання позики на визначених умовах, надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти) здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею, а саме:
- проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»;
- підтвердження даних банківської картки;
- натискання кнопки «Підтвердити заявку»;
- введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.
За твердженням позивача, введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд погодився з доводами TOB «ФК «Гелексі» щодо можливості надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею, оскільки аналіз наведених вище вимог законодавства свідчить про їх правомірність. При цьому, оскільки відповідний вид договорів підлягає укладенню виключно у письмовій формі, він може бути підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дія щодо чого є складовою дій в межах такого способу прийняття пропозиції укласти електронний договір.
Оскільки доводи позивача ґрунтуються, зокрема, на обставині правомірності надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, саме на TOB «ФК «Гелексі» покладається обов'язок довести таку обставину.
При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що зазначення позивачем переліку етапів укладення електронного договору з подальшим посиланням на нього в якості аргументації позовних вимог не є належним засобом доказування укладення такого електронного договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Натомість таким доказом могла б бути роздруківка інформації з електронного файлу, або сам електронний файл, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в такій системі, яку позивач використовує для укладання електронних договорів. Між тим, таких доказів позивачем до матеріалів адміністративної справи долучено не було.
Твердження позивача щодо відсутності у Закону України «Про електронну комерцію» статусу такого, що регулює діяльність з надання фінансових послуг, та неможливості застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за його порушення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в тому числі і на затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) від 07 грудня 2016 року № 913, якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, тобто TOB «ФК «Гелексі»
Зокрема, такими Ліцензійними умовами закріплено, що надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 ЦК України (п. 8 Ліцензійних умов).
До фінансових послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення фінансових послуг (п. 42 Ліцензійних умов).
Крім того, відповідно до ч.1,2 статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.
Таким чином, фінансова компанія, яка має ліцензії на право надавати фінансові послуги, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, повинна керуватись також Законом України «Про електронну комерцію».
Щодо тверджень позивача про правомірність використання сторонами договорів від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, договори від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 скріплені електронними підписами одноразовими ідентифікаторами TOB «ФК «Гелексі» у вигляді алфавітної послідовності - «B.C. ОСОБА_7 » та електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вигляді цифрової послідовності - « 61166317», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_6 у вигляді цифрової послідовності - « 15435037», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_3 у вигляді цифрової послідовності - « 81311658», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_4 у вигляді цифрової послідовності - « 69520281», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_5 у вигляді цифрової послідовності - « 49719088».
Між тим, відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані підписи не відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Так, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» може бути використаний виключно особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, а не особою, яка надсилала пропозицію (оферту) укласти електронний договір.
Отже, TOB «ФК «Гелексі» не могла використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором при укладанні договорів від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258.
Крім того, вказана норма передбачає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором має складатись саме з алфавітно-цифрової послідовності, тобто містити як алфавітні так і цифрові значення. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вигляді цифрової послідовності - « 61166317», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_6 у вигляді цифрової послідовності - « 15435037», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_3 у вигляді цифрової послідовності - « 81311658», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_4 у вигляді цифрової послідовності - « 69520281», електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_5 у вигляді цифрової послідовності - « 49719088» не відповідає вказаним вимогам.
Відтак, оскільки договори від 24 липня 2018 року №18421, від 28 серпня 2018 року №24380, від 08 вересня 2018 року №26487, від 12 жовтня 2018 року №31949, від 26 листопада 2018 року №40258 не є підписаними сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством, вони в силу вимог ч.2 статті 207 Цивільного кодексу України, не можуть вважатись такими, що вчинені у письмовій формі.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Отже наведене свідчить про порушення позивачем порядку укладання договорів, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договору, що є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п.1 ч.1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.
Згідно абз. 6 п.1.5. розділу І Положення №2319 інформація про ознаки правопорушення законодавства про фінансові послуги може міститься в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Відповідно до пп 1 п.2.1. Розділу II Положення №2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
Згідно пп.1 п. 2.2. Положення №2319, рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг від 26 березня 2019 року № 455 про застосування заходу впливу до позивача, прийняте за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 28 лютого 2019 року №175/16-5/15 є правомірним та таким, що прийнято в межах повноважень відповідача, у зв'язку із чим воно скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, в апеляційній скарзі взагалі не зазначено, які норми права було порушено, обставини справи не встановлено, а докази не досліджено судом першої інстанції.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку